Структура та інфраструктура ринку

Ринок як складне полісистемне утворення має надзвичайно багату і складну структуру (рис. 10.4).

За економічним призначенням виділяють сім взаємозалежних типів ринку, кожен з яких поділяється на дрібніші. Серед них:

- ринок засобів виробництва (спрямований на задоволення виробничих потреб). Його суб'єктами є фізичні та юридичні особи, що займаються економічною діяльністю (рис. 10.5);

- ринок предметів споживання і послуг (призначений для задоволення фізіологічних та соціальних потреб людини) (рис. 10.6);

- ринок нерухомості (призначений для торгівлі землею, об'єктами, що на ній збудовані);

- на ринку науково-технічних розробок та інформації відбувається купівля-продаж науково-технічної продукції, технічних засобів інформації та інформативних систем;

- фінансовий ринок - це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів (рис. 10.7; 10.8; 10.9);

- ринок праці (робочої сили) - одна з найважливіших ланок у розвинутій економічній системі. Його існування означає, що кожна людина має право на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором (рис. 10.10).

За ступенем зрілості ринкових відносин виділяють:

- розвинутий ринок;

- ринок, що формується;

- ринок із різним ступенем обмеженої конкуренції (монопольний, олігопольний). За регіональним розміщенням:

- місцевий ринок;

- національний ринок;

- світовий ринок.

За характером власності:

- приватний;

- державний;

- колективний.

За суб'єктами товарного обігу:

- оптовий;

- роздрібний.

Відповідно до чинного законодавства класифікують ринки на:

- офіційні (легальні);

- нелегальні (тіньові).

Надзвичайно важливим і складним структурним утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура (рис. 10.11).

Інфраструктураринку - комплекс допоміжних сукупних інститутів і ланок, служб, підприємств, організацій, які забезпечують ефективну та безперебійну роботу ринку.

Вона містить такі підсистеми:

1. Організаційно-технічну:

- товарні біржі;

- оптові ринки;

- аукціони, в т. ч. земельні;

- торгово-промислові палати;

- сервісні центри;

- ярмарки;

- транспортні комунікації;

- рієлтерські фірми тощо.

2. Фінансово-кредитну:

- банки;

- фондові біржі;

- валютні біржі;

- фінансові небанківські інститути;

- страхові та лізингові компанії;

- інвестиційні, пенсійні та інші фонди;

- ощадні каси, ломбарди.

3. Державно-регулятивну:

- законодавче регулювання ринкових відносин;

- біржі праці (служби зайнятості);

- ліцензійні палати;

- податкова система;

- митна система;

- державні фонди (фонди підтримки малого і середнього бізнесу).

4. Науково-дослідне та інформативне забезпечення:

- науково-дослідні установи;

- реклама, інформаційні установи і центри, юридичні консультації.

На думку Т. І. Біленко та інших науковців, інфраструктура ринку включає дві підсистеми: загальну (грошова, фінансова і податкова системи) і спеціалізовану (біржі, аукціони, ярмарки, торгові дома, страхові компанії).

У розвинутих країнах інфраструктурі ринкових відносин притаманні багатока-нальність реалізації продукції, широкий спектр сервісного обслуговування, розмаїття форм регулювання товарно-грошових відносин. До останніх належать біржі.

Розвиток країн світу однозначно свідчить, що ефективне функціонування ринкової економіки зумовлюється наявністю конкуренції, за якої всі суб'єкти господарювання мають рівні можливості для здійснення господарської діяльності.

Конкуренція – життя торгівлі і смерть торгівців. Альберт Хаббарт

Свобода вибору в конкурентному суспільстві заснована на тому, якщо хтось відмовляється задовольнити наші потреби, ми можемо звернутись до іншого (Хайек Фридрих Август Фон).

Конкуренція - це потужний інструмент ринкової економіки, рушійна сила, яка примушує товаровиробників підвищувати ефективність виробництва, знижувати виробничі затрати, підвищувати якість продукції (товарів, робіт, послуг), прискорювати впровадження новітніх досягнень науки і техніки, проводити організаційні та структурні зміни в ході підприємницької діяльності. Ступінь розвитку економічної конкуренції є одним із вирішальних критеріїв розвиненості й цивілізованості ринкових відносин

Конкуренція (від лат. сопсиrrеrе - "зіштовхуватися") - економічне суперництво, боротьба між суб'єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізації і товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку.

Отже, завдання конкуренції полягає у суперництві ринкових суб'єктів за реалізацію власних інтересів шляхом набуття економічних конкурентних переваг порівняно зі своїми суперниками.

Основними умовами виникнення та існування конкуренціі є

- наявність на ринку необмеженої кількості незалежних виробників і покупців товарів або ресурсів;

- свобода виробників щодо вибору господарської діяльності;

- абсолютно вільний доступ економічних суб'єктів до ринку і такий же вільний вихід із нього;

- певна відповідність між попитом і пропозицією; відсутність надвиробництва і дефіциту;

- абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів;

- відсутність угод між постачальниками та споживачами ресурсів, які можуть обмежити конкуренцію;

- наявність у кожного учасника конкуренції повної інформації про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку тощо.

На сучасному етапі розвитку ринкової економіки конкуренцію визначають як процес використання вже відомих (вищеназваних) умов та відкриття і використання нових умов розвитку.

У своєму розвитку конкуренція пройшла складний еволюційний шлях - від простих до складних сучасних форм.

Сучасними факторами розвитку конкуренції можна вважати:

- загальноекономічні - загальний рівень і динаміка виробництва; стан ділової активності; стан ринків; наявність та структура ресурсів; розвиненість кредитно-фінансової системи;

- технологічні - галузева структура економіки; рівень поширення сучасних технологій; наявність в економіці технологічного лідера; сприйнятливість економіки до інновацій;

- інституційно-соціальні - наявність юридичних норм економічної діяльності; створення ринкових інститутів; цілі державної політики; ступінь втручання держави в економічні процеси; національні традиції; менталітет і духовні цінності народу; загальна і професійна культура; політична, економічна і соціальна стабільність у суспільстві;

- міжнародні - ділова активність на міжнародних ринках; дії міжнародних економічних організацій; стабільність світової фінансової системи.

Економічним підґрунтям розвитку конкурентних відносин у постсоціалістичних країнах і в Україні, зокрема, стали демонополізація, приватизаційні процеси, роздержавлення власності, стимулювання підприємницької ініціативи, розвиток малого і середнього бізнесу, залучення у вітчизняну економіку іноземного капіталу, лібералізація торгівлі та зовнішньоекономічної діяльності.