Заглавная страница

ПЛАН

ВСТУП

Конкуренція в перекладі з латинської мови означає "стикатися" і може бути визначена, як суперництво між окремими особами і господарюючими одиницями, зацікавленими в досягненні однієї і тієї жмети. Якщо цю мету конкретизувати з точки зору концепції маркетингу,то ринковою конкуренцією називається боротьба фірм за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться фірмами на доступних їмсегментах ринку.

Ринковий характер економічних відносин означає свободу вибору для покупця і продавця. Механізм ринку діє через співвідношення попиту іпропозиції, що передбачає необхідну рухливість цін, конкуренціютоварів і, значить, товаровиробників. Конкуренція - це невід'ємначастиною ринкового середовища, необхідною умовою розвитку підприємницькоїдіяльності.

Конкуренція одночасно має і позитивні і негативністорони:

1) вона сприяє розвитку науково-технічного прогресу, постійнозмушуючи товаровиробника застосовувати кращі технології, раціональновикористовувати ресурси. У ході її вимиваються економічно неефективнівиробництва, застаріла техніка, неякісні товари;

2) вона чутливо реагує на зміну попиту, веде до здешевленнявитрат виробництва, гальмує зростання цін, а в ряді випадків до їх зниження;

3) в певній мірі вирівнює норму прибутку на капітал і рівеньзаробітної плати в усіх галузях національної економіки.

До числа негативних сторін можна віднести:

1) надає бізнесу певну нестабільність, створює умови длябезробіття, інфляції та банкрутства;

2) веде до диференціації доходів і створює умови для їхнесправедливого розподілу;

3) її наслідком може бути перевиробництво товарів і не довантаженнямвиробничих потужностей в періоди спадів.

Конкуренція передбачає свободу вступу економічних одиниць вбудь-яку конкретну галузь і свободу виходу і неї. Ця свобода необхідна длятого, щоб економіка могла належним чином адаптуватися до змінсмаків споживачів, технології або пропозиції ресурсів. Основнеекономічна перевага ринкової системи полягає в її постійномустимулювання ефективності виробництва.

У роки планової економіки в нашій країні конкуренція не грала тієїролі, яка їй відводиться за ринкових методів господарювання.
Довідники, словники та навчальні посібники з політекономії соціалізмурегулярно сповіщали про повне усунення конкуренції і заміні їїбезконфліктним (або малоконфліктний - з переможцями і без переможених)соцзмаганням. Завдяки цього російську економіку перетворилася нетільки в систему високомонополізованих виробництв, але буквально в сумугігантських промислових натуральних господарств, самостійно забезпечуютьсебе всім необхідним: від допоміжного виробництва до соціальноїсфери. Зрештою, все це призвело до низької ефективностівиробництва, надмірно високому рівню витрат, і, в деяких галузях доглибокого технологічного відставання від передових науково-технічнихрозробок.

З точки зору організації планової економіки концентраціявиробництва у монополії вважалася найбільш ефективним способомгосподарювання, а конкуренція - джерелом хаосу і кризперевиробництва.

Сьогодні ми розуміємо, що чим дужче конкуренція на внутрішньомуринку, тим краще національні фірми виявляються підготовленими до боротьби заринки за кордоном, і тим в більш вигідному положенні виявляються споживачіна внутрішньому ринку і за рівнем цін, і за якістю продукції. Аджеконкурентоспроможна продукція повинна мати такі споживчі властивості,якими б вона вигідно відрізнялася від подібної продукції інших конкурентів.

З переходом Росії на ринкові методи господарювання роль конкуренціїв економічному житті суспільства значно зросла. При цьому підтримкаконкурентного середовища в РФ, як і у всіх розвинених країнах в даний час,стало важливим завданням державного регулювання економіки. А значить,вивчення конкуренції, її роль у розвитку ринкових відносин є взараз найважливішим завданням економічних досліджень у нашійкраїні.

Мета даної роботи розповісти про еволюцію поняття "конкуренція" зрозвитком економічних теорій, показати яку роль відіграє держава врозвитку і підтримці конкурентних відносин у ринковому середовищі.

РОЗДІЛ 1. Конкуренція - умова і рушійна сила ринкової економіки Конкуренция обеспечивает наилучшее качество продуктов и развивает наихудшие качества людей. Дэвид Сарнофф Мистецтво перемоги над конкурентом полягає в тому, щоб дивувати його там, де він краще. Альтенберг Петер   1.1. КОНКУРЕНЦІЯ ТА ЇЇ РОЛЬ У ФУНКЦІОНУВАННІ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ   Особливе місце у ринковій економіці посідає конкуренція, що виступає як антипод монополії. Конкуренція (лат. concurrere - зіштовхуватися) означає суперництво між окремими суб’єктами ринкового господарства за найбільш вигідні умови виробництва і реалізації (купівлі і продажу) товарів.Конкуренція передусім передбачає наявність на ринку великої кількості незалежно діючих покупців і продавців будь-якого конкретного товару або ресурс Відомо, що коли товару замало, ціна на нього зростає. Якщо ж одиничний виробник чи невеличке об'єднання виробників здатні якимсь чином регулювати або обмежувати загальний обсяг пропозиції товару, тоді ціна може бути підвищена з вигодою для продавця. Регулюючи пропозицію, робітник спроможний у власних інтересах маніпулювати ринком. У ринковій економіці зштовхування (конкуренцыяы)неминуче, бо воно породжується наступними об’єктивними умовами: - наявністю великої кількості рівноправних ринкових суб’єктів; - повною економічною відокремленістю кожного з них; - залежністю ринкових суб’єктів від кон’юнктури ринку; - протиборством з усіма іншими ринковими суб’єктами за задоволення купівельного попиту. Конкуренція - двигун економічного прогресу. Це пояснюється тим, що ринкове суперництво призводить до успіху у тому випадку, якщо підприємець турбується не лише про збереження, але й розширення свого виробництва. Для цього він намагається удосконалити техніку і організацію праці, підвищує якість товарів, знижує витрати на виробництво одиниці продукції і тим самим має можливість знизити ціни, розширює асортимент товарів, покращує торгове і післяторгове обслуговування покупців Сучасними факторами розвитку конкуренції можна вважати: - загальноекономічні - загальний рівень і динаміка виробництва; стан ділової активності; стан ринків; наявність та структура ресурсів; розвиненість кредитно-фінансової системи; - технологічні - галузева структура економіки; рівень поширення сучасних технологій; наявність в економіці технологічного лідера; сприйнятливість економіки до інновацій; - інституційно-соціальні - наявність юридичних норм економічної діяльності; створення ринкових інститутів; цілі державної політики; ступінь втручання держави в економічні процеси; національні традиції; менталітет і духовні цінності народу; загальна і професійна культура; політична, економічна і соціальна стабільність у суспільстві; - міжнародні - ділова активність на міжнародних ринках; дії міжнародних економічних організацій; стабільність світової фінансової системи.     Таким чином, конкуренція означає, що кожен продавець вносить маленьку лепту в загальний обсяг пропозиції. Індивідуальні продавці не можуть помітно вплинути на загальний обсяг пропозиції, тому продавець, що виступає як індивідуальний виробник, не спроможний маніпулювати ціною продукту. Важливо зазначити, що Конкуренція встановлює межі для реалізації покупцями і продавцями особистого інтересу. Вона являє собою основну регулюючу силу в умовах ринкової економіки. Важливим атрибутом конкуренції е свобода для покупців і продавців виступати на тих чи інших ринках або покидати їх. Цей аспект конкуренції зумовлює гнучкість, життєво важливу для того, щоб економіка з часом зберегла свою ефективність. Закон конкуренції У Законі України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" зазначається: конкуренція - це "змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач". Боротьба на ринку великої кількості різних товаровиробників і постачальників ресурсів за споживача (покупця) і економічний успіх - об'єктивний економічний закон. Закон конкуренції відображає об 'єктивну взаємозалежність і причинно-наслідковий зв 'язок між різними економічними суб'єктами, можливостями виробництва різноманітних товарів та послуг, які потрібні споживачам (покупцям), і можливостями реалізувати їх з максимальною економічною вигодою для всіх суб 'єктів ринкової економіки. У нерозривній єдності законів конкуренції і вартості виражені суспільно нормальні умови розвитку ринкової економіки і властиві їй суперечності. Залежно від конкурентних умов, які складаються в тій чи іншій національній економіці, а також у світовому господарстві в різні періоди історичного розвитку, економічна конкуренція виявляється в різних видах: товаровиробників (продавців), споживачів (покупців), продавців і покупців, досконалу (чисту) і недосконалу, внутрігалузеву, міжгалузеву, цінову і нецінову. Види конкуренції Залежно від сфери і характеру конкурентної боротьби розрізняють внутрішньогалузеву, міжгалузеву, досконалу і недосконалу, міжнародну та олігополістичну конкуренцію (рис. 3.10). Внутрішньогалузева конкуренція — це економічна боротьба між окремими підприємствами всередині кожної галузі зо одержання більшого прибутку. Вона ведеться головним чином шляхом запровадження нової техніки і нових технологій з метою зниження індивідуальних витрат виробництва Міжгалузева конкуренція – це економічна боротьба між підприємствами різних галузей за одержання більшого прибутку. Ця конкуренція ведеться шляхом переміщення вільних капіталів у ті галузі виробництва, в яких можна одержати на аналогічний капітал вищий прибуток. Унаслідок вкладання додаткових капіталів виробництво товарів у прибуткових галузях швидко зростає, пропозиція товарів збільшується, ціни знижуються і поступово знижується прибуток Досконала або чиста конкуренція має місце там і тоді, коли на ринку є велика кількість продавців. Вони продають продукцію, яка має однакові якісні параметри або цілком ідентична (наприклад, цемент певної марки, пшеницю певного сорту тощо). І кожен продавець не може призначити ціни, вищої за ринкову, бо покупці будуть купувати товари в інших продавців за ринковою ціною. Отже, виробник не може впливати на ринкову ціну ринковими методами. В умовах досконалої конкуренції виробник добре знає, що пропонувати вищу ціну на власний товар марно, бо не буде збуту, а зниження ціни зумовить зменшення прибутку. Виробник повинен пристосовуватися до ціни. І з метою збільшення своїх прибутків він повинен знижувати витрати виробництва. Недосконалою конкуренція є тоді, коли на ринку є багато продавців будь-якого товару, але серед них є такі, що пропонують велику кількість продукції, мають витрати виробництва, нижчі від середніх, і можуть знижувати ціни з метою перемоги конкурентів. Така конкуренція веде до монополії. Тому в неї повинна втручатися держава й обмежувати вплив монополізму. Рис. 3.10. Конкуренція і методи конкурентної боротьби Міжнародна конкуренція — це економічна боротьба виробників різних країн на світовому ринку. Вона може бути внутрішньогалузевою і міжгалузевою. У ній домінують компанії розвинутих країн. У сучасних умовах вона найбільше проявляється на ринку військової техніки, автомобілів, засобів зв'язку, інших видів нових машин приладів і технологій. Олігополістична конкуренція. На олігополістичний ринок товари постачає небагато виробників.Тут конкурує невелика кількість фірм, які можуть впливати на ринкову ціну. Зниження ціни однією фірмою змушує робити це інші фірми. Невелика кількість фірм пояснюється тим, що новим виробникам важко включитися в цю галузь виробництва. Переважно це пов'язано з обмеженістю ресурсів. Новим фірмам також важко знайти ринки збуту, бо ринок уже насичений. Суть економічної конкуренції полягає в наявності на ринку великої і кількості незалежно діючих товаровиробників (продавців) і споживачів (покупців) всіляких товарів, послуг та ресурсів.Конкуренція продавців і покупців - це конкурентна боротьба між продавцями і покупцями, які займають на ринку протилежні позиції щодо рівня цін на товари та послуги. В результаті такої конкуренції на ринку встановлюється загальна ціна на однорідні товари та послуги, які мають однакову якість. За методами здійснення конкурентної боротьби існують такі види конкуренції, як цінова й нецінова. Цінова конкуренція — це боротьба між товаровиробниками за споживача (покупця). Така конкуренція передбачає продаж однорідних і приблизно однакових за якістю товарів і послуг за більш низькими цінами ніж у конкурентів з метою залучення більшості покупців, навіть за рахунок тимчасової втрати частини прибутку. У такій конкурентній боротьбі перемагає той товаровиробник, який шляхом зменшення витрат виробництва завдяки впровадженню досягнень науково-технічного прогресу, підвищенню продуктивності праці домагається нижчої ніж ринкова ціна вартості свого товару без істотної зміни його якості. В сучасних умовах такі методи конкуренції застосовуються дуже рідко. Нецінова конкуренція — це боротьба між великими товаровиробниками за споживачів (покупців) методами підвищення якості й надійності товарів, поліпшення їх асортименту та сервісного обслуговування споживачів, надання кредиту для покупців, реклами тощо. Така конкуренція Грунтується на технічних перевагах, впровадженні нововведень, наефективніших методах збуту товару тощо. В сучасних умовах на Заході нецінова конкуренція набуває дедалі більшого поширення. її ведуть, як правило, олігополії. Усі вказані види економічної конкуренції мають відмінності та деякі однакові риси і загальні тенденції. В умовах конкурентної боротьби перемагає той, хто створює високоякісний товар за найменших індивідуальних витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення організації та управління виробництвом. Конкуренція спонукає товаровиробників постійно запроваджувати нововведення, метою яких є поліпшення результатів їхньої економічної діяльності. Основна функція конкуренції - завоювати ринок, в економічній боротьбі за споживача (покупця) перемогти своїх конкурентів, забезпечити привласнення найбільшого прибутку. Показники конкурентності та монопольної влади на ринку Для визначення ступенів конкурентності та монопольної влади на ринку досконалої та недосконалої конкуренції еко- номічна теорія і практика використовує низку показників. Найбільш відомими з них е коефіцієнт Лернера (L), індекс Херфіндаля -Хіршмана (ННІ), коефіцієнт ринкової концентрації (CR). Коефіцієнт Лернера (Lerner Index) дає змогу визначити ступінь конкурентності ринку та монопольної влади на ньому окремого суб'єкта господарювання за формулою де L - коефіцієнт монопольної влади за Лернером; Р - монопольна ціна; МС - граничні витрати; Е - цінова еластичність попиту. Коефіцієнт Лернера набуває значення від 0 (на ринку досконалої конкуренції) до 1 (для чистої монополії з нульовими граничними витратами). Величина коефіцієнта Лернера є прямо пропорційна монопольній владі та обернено пропорційна конкуренції. Перевагою цього показника є те, що він безпосередньо відображає відхилення ціни від граничних витрат, дов'язаних з неефективним розміщенням ресурсів в умовах монополії. Важливим показником концентрації галузевого обсягу продаж є індекс Херфіндаля - Хіршмана (Herfindale - Hirsh-man Index - ННІ), який розраховується як сума квадратів часток суб'єктів господарювання за формулою де /*2, Ргг, Рп2 - піднесені до квадрата частки }-го суб'єкта господарювання на ринку; п - кількість суб'єктів господарювання на ринку. Індекс Херфіндаля - Хіршмана - є найбільш узагальнюючим показником стану ринку, який враховує як кількість підприємств, так і нестабільність їх становища на ринку. Одиниці виміру індексу Херфіндаля - Хіршмана: у відсотках від 0 до 10 000, у частках від 0 до 1. Якщо показник ННІ набуває значення 10 000, це означає існування абсолютної мо нополії. Якщо показник ННІ набуває значення 0, то це означає повну деконцентрацію ринку. Досить наочним показником є коефіцієнт (індекс) ринкової концентрації (market concentration ratio - CRJ. де Рі - частка уго суб'єкта господарювання на ринку, %; п - кількість суб'єктів господарювання, частки яких взято до розрахунків коефіцієнта ринкової концентрації. Коефіцієнт ринкової концентрації є сумою певної кількості найбільших часток продажу економічними суб'єктами певного товарного ринку. Він визначається як частка (відсоток) від загального продажу галузі, що припадає на декілька великих підприємств (фірм), які ранжовані відповідно до частки ринку. Комплексне використання вказаних індексів дозволяє дати кількісну оцінку стану певного ринку з погляду рівня його концентрації та рівня розвитку конкуренції роль конкуренціъ у ринковій економіці. Вона виступає важливим фактором формування ринкової рівноваги і рівноважної ціни. Зрозумыло. що на ринку можлива ситуація, за якої пропозиція перевищує попит і виникає надлишок продукції. В цих умовах продавці не можуть продати свої товари. при утворенні надлишку між продавцями починається боротьба за ринки збуту. Коли вона набуває особливої гостроти, тоді деякі з продавців, щоб залучити покупців до придбання свого товару, вдаються до зниження ціни. Тоді інші продавці, щоб не втратити своїх покупців, також знижують ціни. Такий процес триває до того часу, поки ціна не досягне рівня, за якого пропозиція урівноважується з попитом, і ринкова рівновага встановлюється за нижчою ціною, яка є результатом конкуренції між продавцями.   . 1.2. ФУНКЦІЇ КОНКУРЕНЦІї Сучасна економічна наука виділяє дві форми конкуренції: вільну (чисту або досконалу) і обмежену (недосконалу), що стало результатом еволюції ринкової системи. Внаслідок цього відбувається модифікація законів конкуренції, виявом якої є те, що вільна конкуренція перетворюється на регульовану. Як свідчить історичний досвід, еволюція ринкової системи пройшла три етапи: I - з XVI ст. до 70-х років XIX ст., який відзначався домінуванням вільної конкуренції; II - з 70-х років XIX ст. до 30-40-х років XX ст., де пануючою ринковою структурою стає монополія і ринкова влада; III - з 30-40-х років XX ст. до сьогодні, який характеризується пануванням обмеженої (недосконалої) конкуренції, яка ґрунтується на державному обмеженні монополії і стимулюванні конкурентних відносин. Вона представлена у двох формах - монополістичної конкуренції і олігополії. Для вільної конкуренції властиві такі риси: - мобільність (рухливість) виробничих ресурсів всередині ринку; - вільний вхід на ринок і вихід з нього; - незалежність дій виробників (продавців) один від одного; - однорідність (стандартизація) виробленого продукту; - доступність і повнота інформації про ціни. Отже, досконала конкуренція відповідає такій моделі ринкових відносин, коли: - товар випускається дуже великою кількістю незалежних підприємств, тому частка кожної фірми в загальному обсязі виробництва галузі є вкрай обмеженою; - маса капіталу, що застосовується окремим підприємством, є настільки малою, що жодна фірма не має можливості суттєво вплинути на обсяги пропозиції товару; - конкуруючі фірми випускають стандартизовану продукцію (це означає, що для споживача не існує пріоритету фірми-виробника); - вільне входження в галузь, вихід з галузі (низька квота кожної фірми зумовлює те, що ринок стандартизованого товару фактично не реагує на появу або зникнення ще одного продавця товару); - відсутність будь-якого впливу окремої фірми на рівень ринкової ціни. У сучасних умовах модель ринку чистої конкуренції зустрічається дуже рідко, час її панування залишився у минулому (XVII-XIX ст.). Сьогодні вона проявляється на обмежених ринках деяких сільськогосподарських продуктів (кукурудзи, бавовни, пшениці) і частково на ринках цінних паперів та іноземних валют. Досконала (чиста, вільна) конкуренція дає можливість на повну силу діяти ринковому механізму саморегулювання через ціну, попит і пропозицію.   1.3. ПОЗИТИВНІ І НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ КОНКУРЕНЦІЇ Позитивні сторони ринку проявляються не тільки у стимулюванні розширеного відтворення на найновішій науково-технічній основі, але й в ефективному розподілі товарів, послуг і ресурсів. Конкурентна ринкова система скеровує ресурси у виробництво тих товарів і послуг, в яких суспільство має нагальну потребу. Вона диктує застосування найефективніших методів комбінування ресурсів для виробництва і сприяє розробці та впровадженню нових, ефективніших технологій виробництва. Конкурентній ринковій економіці притаманні не тільки позитивні сторони, її функціонування має й цілу низку негативних наслідків. Вадою охарактеризованої вище системи цін е те, що насправді конкуренція ніколи не буває досконалою. Фірми не знають, коли зміняться смаки споживачів, тому вони можуть викликати перевиробництво в одній галузі та недовиробництво в іншій. На той час, коли вони дізнаються про це із власного досвіду, становище знову може змінитися. Крім того, у конкурентній системі одні виробники не знають, які методи застосовують інші, і тому витрати виробництва не знижуються до мінімуму. В конкурентній боротьбі, зберігаючи у секреті набуті знання, можна досягти такого ж успіху, як і підтримуючи високий рівень виробництва. РОЗДІЛ 2. МОНОПОЛІЇ ТА КОНКУРЕНЦІЇ НА ВИЩІЙ СТАДІЇ КАПІТАЛІЗМУ У реальному господарському житті досконала конкуренція може існувати лише як епізод, окремий момент, тому що розвиток конкурентних відносин об'єктивно веде до появи монополій. конкуренція виходить із прагнення одержати максимальний прибуток, а це може бути досягнуто лише створенням переваг для себе проти інших.конкуренція за своєю природою передбачає монополію, тому що вона споконвічно спирається на приватну власність, а власність — це монополія володіння, користування, розпоряджання певними благами. Монополія означає виключне право на щось — виробництво, торгівлю — яке належить одній фізичній чи юридичній особі. Утворення монополій призводить до порушення механізму ринкового ціноутворення і деформованого розподілу ресурсів. Конкуренція, в якій беруть участь монополії, є недосконалою. У реальному житті монополія досягається різними методами і виступає в різних типах (рис. 3.9). Виділяють такі типи монополізму: 1. Економічний монополізм. Він виростає з конкуренції. Суть його в утворенні великих підприємств, об'єднань, які концентрують у своїх руках виробництво і збут основної частини продукції однієї або кількох галузей. Це дає їм можливість впливати на рівень цін з метою забезпечення собі високих прибутків. Такий тип монополізму є найбільшою загрозою ринковій економіці і тому повинен постійно контролюватися державою. Рис. 3.9. Основні види монополізму 2. Технологічний монополізм. Проявляється в тому, що окремі фірми захоплюють і монополізують певні технології. Це має місце в першу чергу в таких галузях, як металургійна, електротехнічна, хімічна промисловість, транспорт. У таких галузях сама технологія робить ефективним лише велике виробництво. 3. Рекламний монополізм. Полягає в заманюванні покупців різними видами реклами: торговою маркою, незвичним упакуванням, зниженням цін для постійних клієнтів, використанням популярних каналів телебачення тощо. 4. Інноваційний монополізм. Характеризується тим, що окремі фірми, використовуючи передові технології, нові форми організації праці та виробництва, виявляються в кращих умовах, бо виробляють нову продукцію, яка має кращі якості і користується широким попитом. Особливістю цього типу монополізму є те, що він має тимчасовий характер. Він зникає в міру розповсюдження і впровадження в практику нових наукових досліджень. 5. Природний монополізм. До цього монополізму відносяться природні державні монополії, зокрема, монополія на організацію і регулювання грошового обігу, на добування стратегічної сировини і виробництво стратегічних товарів, на виробництво окремих товарів, на надання водо -, газо -, тепло - та енергопослуг. Природна монополія виникає й існує тоді, коли одна фірма може постачати продукцію для всього ринку і має нижчі витрати виробництва на одиницю продукції, ніж мали б конкурентні фірми. 6. Державний адміністративний монополізм. Був характерний для командно-адміністративної системи. Суть його в тому, що держава монополізує всі сфери життєдіяльності суспільства, максимально обмежуючи конкуренцію. Монополізм цього типу є найбільш негативним і не повинен допускатися. Розрізняють два види ринкових монополій: монополію продавця і монополію-покупця. Монополія-продавець — це фірма, яка є єдиним виробником товару, що надходить на ринок. Ціна на такий товар установлюється фірмою і не залежить від кон'юнктури ринку. В ролі монополії-покупця може виступати держава, великі фірми, державні організації. Наприклад, організації для закупівлі сільськогосподарської продукції, газу, нафти та іншої продукції добувної промисловості. Основними організаційними формами монополій є картелі, синдикати, трести, концерни та інші об'єднання. Позитивні та негативні наслідки монополії Як пише відомий американський економіст П.Самуельсон в ”Економіці”, сучасна система є змішаною системою державного й приватного підприємства, монополії і конкуренції. Але тут є свої “за” і “проти”. Наприклад, візьмемо монополізм. Він руйнівно впливає на ринковий механізм, а через нього і на економіку в цілому. В чому це проявляється? Не маючи турбот про підтримання сильного конкурентного тонусу, монополія неминуче породжує високий прибуток, їй зовсім необов’язково засвоювати нові технології, знижувати затрати й розширяти збут. Достатньо встановити монопольно високі ціни й нав’язати їх споживачам. Останнім доведеться змиритися з тим, що кількість товарів зменшиться, бо підвищуючи ціни, монополія отримає той самий прибуток (або й більший), реалізуючи меншу кількість товарів. Монополізм також приводить до зниження стійкості механізмів відтворення, може привести до розриву господарських зв’язків. Особливо це стосується вітчизняної економіки, де будь – які неполадки на підприємстві – відразу ж відбиваються на роботі сотень підприємств – суміжників. Гальмуючи стимули використання досягнень НТП, монополія робить економіку надзвичайно марнотратною, стримує її інтенсифікацію. Там, де панують монополії, ціни втрачають ринкову гнучкість, недостатньо реагують на коливання попиту і пропозиції, характеризуються невисокою еластичністю. Монополія глушить імпульси, які йдуть від попиту до виробництва, що дезорієнтує інвестиційні потоки, а потреби споживачів залишаються незадоволеними. Зваживши позитивні і негативні риси й наслідки монополізму, можна зробити однозначний висновок, як його зробив П.Самуельсон, що монополізм – економічне зло. Отже, найбільш помітним зовнішнім проявом існування монополії є зростання цін і наявність дефіциту, стимулювання інфляційних процесів. Монополія веде до гальмування науково-технічного прогресу. Послабивши конкуренцію, монополія створює тенденції до стримування запровадження технологічних новинок, уповільнення нововведень. Монопольне становище і ті вигоди, що з нього випливають, послаблюють стимули до постійного вдосконалення виробничого процесу, до зростання його ефективності. Ті ефекти, які в умовах конкурентного ринку досягаються шляхом раціоналізації, монополія може досягти “меншою кров’ю” — за рахунок свого “привілейованого” становища. Проте це зовсім не означає, що НТП має зупинитись. За теперішніх умов і монополіям не забезпечується спокійне життя, їм доводиться постійно вступати в конкурентну боротьбу, захищаючи свої позиції. Це примушує шукати шляхи зменшення виробничих витрат, у тому числі через удосконалення техніки та технології. Але сама можливість уникнути конкуренції та щоденної гонитви за лідерством у НТП використовується у зручних ситуаціях і веде до уповільнення економічного розвитку. В цьому плані найбільш шкідливою є адміністративна монополія. Тут у ролі монополістів здебільшого виступають технічно та економічно відсталі підприємства. У гонитві за прибутком крупні компанії вкладають кошти у проекти, які дають найвищу віддачу, вилучаючи, або істотно зменшуючи при цьому інвестиції у важливіші з погляду широких верств населення виробництва. Американський науковець Ф. Шерер довів, що втрати від монополістичного нераціонального розподілу ресурсів приблизно на 2% (що складає кілька десятків мільярдів доларів) зменшують ВНП США. Доведено, що монополія зумовлює застій та загнивання господарського механізму, паралізує конкуренцію, загрожує нормальному ринку. Недаремно лауреат Нобелівської премії, видатний американський економіст Поль Самуельсон, зважуючи позитивні та негативні риси і наслідки монополії, робить однозначний висновок: “це економічне та соціальне зло”[17, c. 112-115]. РОЗДІЛ 4. АНТИМОНОПОЛЬНА ПОЛІТИКА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ Антимонопольна політика і антимонопольне законодавство в Україні В умовах ринкової трансформації економіки України питання захисту конкуренції, недопущення зловживання ринковою владою монополістичних структур є особливо актуальним. Створення конкурентного середовища, захист законних інтересів підприємців і споживачів, регулювання діяльності монополій сприяють формуванню цивілізованих ринкових відносин, підвищенню ефективності функціонування національної економіки і е однією зі складових антимонопольної діяльності держави. Від командно-адміністративної системи СРСР українською економікою було успадковано високий рівень монополізації. В ході ринкових перетворень в Україні було ліквідовано більшість монопольних структур. Поглиблену структурну демонополізацію було проведено в багатьох галузях вітчизняної економіки. Сьогодні в Україні створено цілісну систему правових та організаційних механізмів антимонопольної діяльності, яка відповідає сучасним нормам ЄС і загальносвітовим тенденціям. Антимонопольне законодавство в Україні представлено Законами України: "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" (1992 р.), "Про захист від недобросовісної конкуренції" (1996 р.), "Про природні монополії" (2000 р.), "Про захист економічної конкуренції" (2001 р.), "Про Антимонопольний комітет України" (1993 р.) та ін. На початку 90-х рр. XX ст. головний наголос у вітчизняній антимонопольній політиці робився на подоланні й обмеженні монополізму, що було пов'язано з пануванням у тодішній українській економіці монополій як спадку колишнього соціалістичного господарства. Економічна політика України в той період закономірно набула форми антимонопольної політики. Після проведення радикальних реформ, приватизації та демонополізації ситуація у сфері конкурентних відносин в Україні кардинально змінилася. У нових соціально-економічних умовах основною проблемою антимонопольної політики стало не просто формальне усунення монополізму, а створення ефективного конкурентного середовища, здатного забезпечити стале економічне зростання і стабільне підвищення життєвого рівня народу. Наголос у здійсненні антимонопольної політики в Україні на початку XXI ст. переноситься з подолання та обмеження монополізму на захист економічної конкуренції. Основним змістом сучасного етапу антимонопольної політики в Україні є захист уже створеного конкурентного середовища, підвищення ективності функціонування існуючих конкурентних відносин. Це призвело до трансформації антимонопольної політики держави у конкурентну політику, а антимонопольне законодавство - у конкурентне законодавство. Конкурентна політика - це система заходів держави щодо створення та розвитку конкурентного середовища, регулювання конкурентних відносин і конкурентного процесу з метою підтримки та заохочення економічної конкуренції, боротьби з негативними наслідками монополізму, захисту законних інтересів підприємців і споживачів, сприяння розвитку цивілізованих ринкових відносин, створення конкурентноспроможного вітчизняного виробництва. Стратегічною метою конкурентної політики є державна підтримка ефективної конкуренції та створення однакових умов для всіх агентів ринкових відносин. Головне завдання конкурентної політики - формування такого середовища, в якому дії ринкових агентів, що порушують конкурентні правила, стають економічно невигідними. Важливо стимулювати конкурентну поведінку суб'єктів господарювання, сприяти прийняттю ними більш ефективних ринкових рішень, кращому захисту прав та інтересів споживачів. Мета і завдання конкурентної політики поєднані з усім комплексом проблем соціально-економічного розвитку в Україні. Більшість питань у сфері конкурентної політики мають системний характер і потребують комплексних заходів та повсякденного контролю. Державний контроль за дотриманням конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюється Анти монопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Основними завданнями Антимоноподьного комітету України є: - здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; - запобігання, виявлення і припинення порушень конкурентного законодавства; - контроль за економічною концентрацією; - сприяння розвитку добросовісної конкуренції. До методів здійснення антимонопольної політики відносять: - правові: прийняття відповідних законодавчих та нормативно-правових актів; - організаційно-контролюючі', розробка та організація виконання заходів, спрямованих на запобігання порушення конкурентного законодавства; проведення моніторингу, перевірок, призначення експертизи; - адміністративно-імперативні: примусовий поділ суб'єктів господарювання, застосування санкцій, накладання штрафів; - профілактично-роз'яснювальні: інформування, внесення пропозицій, надання рекомендацій, попередніх висновків стосовно порушень, роз'яснення щодо кваліфікації порушень. Для визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку використовують певні кількісні показники. Так, в Україні становище вважається монопольним, якщо частка на ринку одного суб'єкта господарювання перевищує 35 %, трьох - 50, п'яти-70%. За зловживання монопольним (домінуючим) становищем Законом України "Про захист економічної конкуренції" встановлені такі види відповідальності: - штрафи; - примусовий поділ монопольних утворень; - адміністративна відповідальність; - відшкодування завданої шкоди. Правовою базою конкурентної політики є конкурентне законодавство. Конкурентне законодавство - це сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визначають правові засади підтримки і захисту економічної конкуренції та обмеження монополізму в підприємницькій діяльності. Діяльність антимонопольного комітету України ґрунтується на принципах законності, гласності, захисту прав суб'єктів господарювання на засадах їх рівності перед законом та пріоритету прав споживачів. Отже, можна стверджувати, що в Україні на сьогодні створено законодавчу базу й організаційні засади здійснення ефективної державної конкурентної політики. Однак життя, поглиблення ринкових перетворень постійно створюють нові проблеми у сфері конкурентної політики, які вимагають нових підходів до їх розв'язання. Тому питання з обмеження монополізму, підтримки і розвитку економічної конкуренції мають бути й надалі важливим елементом економічної політики держави. Висновок Література 1. Білецька Л. В., Білецький О. В., Савич В. І. Економічна теорія (Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка). Б 61 Навч. пос. 2-ге вид. перероб. та доп. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 688 с. 2. Чепінога В.Г. Економічна теорія: підручник / В.Г. Чепінога. - К.: Юрін-ком Інтер, 2011. - 656 с. - Бібліогр.: с.645-647. 3. Семененко В. М., Коваленко Д. І., БугасВ. В., Семененко О. В. Економічна теорія. Політекономія. Навчальний пос. - За заг. ред. В. М. Семененка та Д. І. Коваленка. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 360 с. 4. Е 45 ISBN 9 Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - 7-ме вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2008.- 719 с. 78-611-01-0028-1 5. Ажнюк М.О., Передрій О.С. Основи економічної теорії: Навч. посіб. — К.: Знання, 2008. — 368 с. — (Вища освіта XXI століття). ISBN 978-966-346-574-6 А34 6. Дзюбик С. Д., Ривак О. С. Д43 Основи економічної теорії: Навч. посіб. — К.: Знання, 2006. — 481 с. ISBN 966-346-087-3 7. Федоренко В. Г., Діденко О. М., Руженський М. М., Іткін О. Ф. П50 Політична економія: Підручник / За науковою ред. доктора економ, наук, проф. В. Г. Федоренка. - К.: Алерта, 2008. - 487 с. ISBN 978-966-8533-66-2 8.. Хикс Дж.Р. Годовой обзор экономической теории: теория монополии // Теория фирмы / Под ред. В.М. Гальперина. - СПб.: Экон. шк., 1995. 9. Політична економія:підручник /Г.І. Башнянин,П.Ю.Лазур, В.С. Медведєв. -К.:Ельга, 2000. ISBN 966-521-089-0 Дніпропетровська державна фінансова академія «Управління персоналом та економіка праці»

Варіант № 6 УП-12-1з Булава Анна Петрівна

План

1. Економічна система: сутність, структурні елементи і критерії класифікації;

2. Ринок, його сутність та функції сьогодні.

4.Конкуренція, її суть. Закон конкуренції. Методи конкурентної боротьби.

5.Конкуренція – умова і рушійна сила ринкової економіки.

6. Погляд на стан конкуренції в ринковій економічній системі України зі сторони.

7. Висновок.

8. Список використаної літератури.

Вступ

У своїй індивідуальній роботі буду намагатися максимально глибоко та вірно викласти свої думки, щодо дорученої мені теми: «Конкуренція в ринковій економічній ситстемі». Так,як я студентка лише тільки першого курсу, і не маю бажаного досвіду, то це,звичайно, буде зробити нелегко. Але мене дуже зацікавила тема моєї майбутноьї праці. Саме тому буду намагатися зробити все для того, аби якнайкраще засвоїти базову навчальну дисципліну економічної освіти – політичну економію. Дисципліну, на якій буде базуватися мій майбутній успіх в одержанні бажаної освіти та професії.

Я вважаю, що для того, аби в повному обсязі розкрити зміст теми, треба окремо розглянути поняття «економічна система», «ринкова економічна система», «конкуренція». Лише потім зв»язувати їх в одне ціле.