Правове забезпечення державного управління

Верховна Рада відповідно до наданих їй Конституцією України повноважень безпосередньо або через свої органи здійснює контроль за забезпеченням конституційних прав, свобод і обов’язків громадян України, додержання законів та інших актів, які вона приймає, виконанням загальнодержавних програм і Державного бюджету України, діяльністю органів, а також посадових осіб, яких вона обирає, призначає або затверджує. Кабінет Міністрів підзвітній і відповідальний перед Верховною Радою. Верховна Рада також може заслуховувати на засіданні звіти членів Кабінету Міністрів України, Генерального прокурора України, Голови Національного банку України, головного редактора газети Верховної Ради та інших органів і посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою (крім судових органів і судів).

Забезпеченя законності в державі передбачає необхідність створення системи її гарантій.

Контроль — це основний спосіб забезпечення законності, зміст якого становлять:

спостереження за функціонуванням підконтрольного суб'єкта, одержання об'єктивної інформації про виконання ним правил і доручень:

аналіз зібраної інформації, виявлення причин, тенденцій, розробка прогнозів

прийняття заходів щодо запобігання порушень законності і дисципліни, шкідливих наслідків, шкоди, у тому числі припинення протиправних дій з метою недопущення новх порушень

облік конкретних порушень, визначення їх причин і умов

виявлення винних, притягнення до відповідальності

Функція державного контролю у держ управління полягає в аналізі та зіставленні фактичного стану в тій чи іншій галузі з вимогами, які поставлені перед ними, а аналізі відхилень у виконанні поставленних завдань та причин цих відхилень, а також оцінка діяльності і доцільності саме такого шляху.

Принципи держ контролю: законність, об'єктивність, дієвість, гласність, систематичність, регулярність та ін.

Види контролю:

1) за обсігом контролю та характером контрольних повноважень: загальний і спеціальний

2) за часом проведення: поточний і наступний

3) за організаційними зв'язками контролюючого і підконтрольного об'єкта: зовнішній (парламентський, президентський, судовий) і внутрішній

4) за організаційн підпорядкованістю між контролюючим і підконтрольним: відомчий і надвідомчий.

Адміністративний нагляд — вид держ управліньської діяльності, що здійснюється спеціальними органами виконавчої влади відносно організаційно непідвідомчих підприємств, установ і організацій, посадових осіб і громадян з приводу виконання ними вимог законодавства з застосуванням заходів адміністративного примусу.

Загальні риси адмін нагляду:

суб'єкт адмін нагляду є суб'єктом виконавчої влади

основна мета — забезпечення безпеки громадян, сусільства, держави

спеціалізований характер, тобто спрямований на дотримання спеціальних правил (санітанрих, пожежних, ветеринарних, митних і т.д.)

проводиться систематично і конкретним суб'єктом

пов'язаний з застосуванням адміністративного примусу.

Єдина мета контролю і нагляду - забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні. І контроль, і нагляд можуть здійснюватись в однакових формах (перевірки, вимоги звітів, пояснень тощо); і контролюючі органи, і прокуратура мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні та піднаглядні їм об'єкти, давати тим, кого перевіряють, обов'язкові до виконання вказівки.

Види адміністративного нагляду: державний санітарно-епідеміологічний нагляд; нагляд за дотриманням законодавтва про працю; державний геодезичний нагляд; держ нагляд за безпекою дорожнього руху; держ пожежний нагяд; адмін нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі.