Правове забезпечення єдиного податку

Єдиний податок, як і до набрання чинності Податковим Кодексом України, справляється згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», а фіксований податок – згідно з абзацами 6–28 п. 1 ст.14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян». Однак при цьому зазначені вище нормативні акти застосовуються з урахуванням певних особливостей.

Так, платники єдиного податку, як фізичні особи-підприємці, так і юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний податок замість ряду інших податків і зборів, тобто вони не є платниками наступних податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:

а) податку на прибуток підприємств. Даний абзац стосується виключно юридичних осіб, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Тобто мається на увазі, що юридичні особи-суб’єкти малого підприємництва, що є платниками єдиного податку, не є платниками податку на прибуток підприємств.

Незважаючи на те, що платник єдиного податку не є платником податку на прибуток, у разі виплати дивідендів він повинен нарахувати та сплатити авансовий внесок з податку на прибуток у порядку;

б) податку на доходи фізичних осіб(для фізичних осіб-підприємців). Цей підпункт стосується виключно фізичних осіб-суб’єктів малого підприємництва. Тобто фізична особа-підприємець, що застосовує спрощену систему оподаткування, не є платником податку на доходи фізичних осіб у частині доходів, що отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані за спрощеною системою оподаткування:

в) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності. Цей підпункт означає, що як фізичні особи-підприємці, так і юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, не є платниками земельного податку, що є різновидом плати за землю. Від сплати орендної плати за земельні ділянки платник єдиного податку не звільнений;

г) збору за спеціальне використання води. Як фізичні особи-підприємці, так і юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, не є платниками збору за спеціальне використання води, визначеного у розділі XVI цього Кодексу;

д) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Особливості справляння збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності визначені у статті 267 розділу ХІІ цього Кодексу. При цьому необхідно зазначити, що, ураховуючи авансовий характер платежів зі збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, при переході фізичної особи-підприємця або юридичної особи на спрощену систему оподаткування можлива наявність переплати за цим видом збору.

Перехідними положеннями ПКУ визначена обов’язковість сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування платниками єдиного та фіксованого податків. Нарахування обчислення та сплата цього внеску здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»

Юридичні особи-платники єдиного податку – зобов’язані нараховувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на виплати з оплати праці найманих робітників, виконувати обов’язки податкового агента щодо внесків, утримуваних з доходів працівників, а фізичні особи-підприємці, що є платниками єдиного податку та платники фіксованого податку – крім цих обов’язків, нараховувати та сплачувати єдиний внесок з власних доходів.