Податкові правовідносини та їх склад

Податкові правовідносини (далі ПП) – відносини, що виникають на підставі правових норм, які встановлюють, змінюють чи скасовують податкові платежі, та у зв’язку з юридичними фактами, учасники яких наділені суб’єктивними правами і несуть юридичні обов’язки, пов’язані зі сплатою податків та зборів до бюджетів і цільових фондів та поданням податкової звітності. Ці відносини існують лише після оформлення їх у відповідну правову форму.

Специфіка ПП: цільова системність, де є система ПП, регламентуючих встановлення податків і зборів; формальній визначеності, де за допомогою норм регулюють чітко визначені зв’язки, що встановлюються між суб’єктами ПП; забезпечення їх виконання державним примусом; обов’язковості для всіх суб’єктів правовідносин.

Об’єкт – матеріальні блага фізичних і юридичних осіб (далі ФО і ЮО), з яких в установленому законом порядку стягуються податки, тобто грошові кошти платників, які надходять до бюджетів.у вужчому розумінні – це доходи (прибутки), вартість визначених товарів, окремі види діяльності платників податків, операції з цінними паперами, користування природними ресурсами, майно ФО та ЮО, передача майна, додана вартість продукції, робіт і послуг та інші об’єкти. Отже, об’єктом ПП є все те, з приводу чого між суб’єктами ПП формується певний правовий зв'язок.

Суб’єктом ПП м.б. будь яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником ПП, носієм суб-х прав та обов’язків. Суб’єкти повинні мати податкову правосуб’єктність, що передбачена нормами права. Приклад - держава (представницькі органи приймають норм-пр.акти), податкові органи та платники, фін-кредитні установи через які здійснюють платежі з перерахування податків до бюджетів.

ПП виникають: між державою і платниками – стосовно визначення основних елементів оподаткування, порядку обчислення та справляння податків; між державою й органами місцевого самоврядування – щодо розмежування їх прав законодавчої компетенції і податковій сфері, законодавчого закріплення за бюджетами кожного рівня влади власної дохідної бази; між державою та органами, що забезпечують справляння податків, - з приводу визначення правового статусу цих органів, порядку адміністрування податків, відповідальності за забезпечення своєчасного надходження податків до бюджетів; між органами податкової служби і платниками – стосовно взаємних прав та обов’язків і механізму їх реалізації.