Забезпечення якості вищої освіти: вітчизняний досвід

Українська система забезпечення якості йде корінням в радянське минуле, коли контроль над якістю освіти здійснювався адміністративно-командними методами. Це логічно, тому що споживачем послуг освіти в тій системі була держава. Відтак, в українській системі освіти логічно побудовані ті елементи, які були створені за умов адміністративного управління (за радянських часів) – тобто формальні процеси і процедури.

Відсутність в Україні культури реалізації потреб і прав учасників освітнього процесу у поєднанні із застарілими принципами адміністрування освітньої системи призводить до таких негативних явищ:

ü Відсутність мотивації студентів, викладачів, роботодавців, урядових та неурядових організацій до підвищення якості освіти. Не існує зв'язків між продуктивністю ВНЗ і обсягами ресурсів, отриманих ним від держави. Тому ВНЗ не вмотивовані розвиватися, об’єктивно виконувати самооцінку тощо.

ü Національна система забезпечення якості ґрунтується на спотвореній і застарілій "системі цінностей" (маються на увазі показники якості); тому моніторинг розвитку системи освіти не відповідає цілям підвищення якості.

ü Повна та послідовна система забезпечення якості, в європейському розумінні, відсутня в українській освіті.

ü Система, яка в Україні називається забезпеченням якості, спрямована не на допомогу гравцям в сфері ВО розвиватися в напрямку високої якості, а на контроль, тиск і покарання тих, які не відповідають встановленим критеріям.

ü Існуючі процедури забезпечення якості не є прозорими ані для самих учасників, ані для зовнішнього спостерігача (суспільство, промисловість, міжнародні експерти тощо).

ü Дані про освітні процеси, заявлені ВНЗ в різних звітах, в своїй більшості є надлишковими, недоречними і такими, що швидко застарівають. Крім того, їх статистична природа не може відображати реальну якість ВО, заслуги і досягнення.

ü Майже всі державні зобов'язання щодо вищої освіти і науки не виконуються так, як повідомляється (фінансування, пільги тощо).

ü Всі гравці в системі забезпечення якості залежать від державної влади (тобто створені і фінансовані державою), до їх діяльності немає достатньої довіри із-за неможливості об’єктивних рішень та дій з їх боку.

ü Потенційно важливі гравці не мають влади в національній системі забезпечення якості і не мають правових засобів впливати на будь-які рішення в рамках системи вищої освіти.

ü Діяльність персоналу ВНЗ пов’язана із надзвичайно високим обсягом бюрократії, оскільки офіційне звітування про "результати" стає більш важливим, ніж самі досягнення.

Конкретними цілями, виходячи із довгострокової мети, є:

§ розробка понять якості та національної концепції забезпечення якості освіти в українському контексті

§ розробка систем цінностей у вищій освіті відповідно до провідних європейських практик, які вже зарекомендували себе як такі, що працюють на ефективність освіти в умовах вільного ринку

§ підвищення мотивації всіх гравців ВО

§ покроковий та паралельний перехід від бюрократичних процедур до прозорих процедур забезпечення якості за участі всіх важливих стейкхолдерів.

§