Культура фахового мовлення

Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її зорієнтованості на бездоганне, взірцеве мовлення.

Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися такими

найважливішими ознаками:

· правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють у мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним,

пунктуаційним);

· змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми і головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з певної теми; різнобічне та повне розкриття теми,уникнення зайвого;

· послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок;

· багатством, яке передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у межах відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень;

· точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Виражаючи власні думки, слід добирати слова, які

найповніше відповідають висловлюваному змісту;

· виразністю. Щоб мовлення було виразним, слід наголошувати найважливіші місця свого висловлювання й виражати своє ставлення до предмета мовлення;

· доречністю та доцільністю, що залежать насамперед від того, наскільки повно й глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата. Треба уникати того, що могло б уразити співрозмовника, викликати в нього роздратування. Вказувати на помилки слід у тактовній формі.

Отже, високу культуру мовлення людини визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами.

Культура мовлення - це ще й загальноприйнятий мовний етикет, тобто усталені мовні звороти, типові формули, якими послуговуються у певних ситуаціях спілкування. Вонивідповідають національно-культурним традиціям суспільстваабо окремого соціуму.

Серед виражальних засобів української мови - типові формули звертання, вітання, прощання, побажання,подяки, поздоровлення, прохання, вибачення, співчуттятощо1.

У кожного народу складається свій традиційний мовнийетикет, причому кожний соціум, регіон має характерні йомуформули, що зумовлено звичаями, ритуалами, специфікою мовногоузусу.

Мовний етикет визначається також соціальним статусом мовців, рівнем їхньої освіти й виховання, статтю, віком, емоційністю ситуації.

Неабияке значення має і тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Уважність, чемність та ввічливість - основні вимоги мовного етикету.

2)Скласти заяву. Назвати її реквізити.

Заява - це офіційне повідомлення в усній або письмовій формі, в якому викладено певне прохання.

За походженням заяви бувають від організацій, установ (службові) та особисті, а за місцем виникнення - внутрішні й зовнішні.

В особистій заяві реквізити рекомендується розташовувати у такій послідовності:

1) праворуч пишеться назва організації чи установи, до якої подається заява;

2) нижче у стовпчик - посада, місце роботи, прізвище, ім'я, по батькові, адреса того, хто подає заяву (якщо заяву адресовано тій організації, де працює її автор, домашню адресу зазначати не треба, достатньо назвати посаду і місце роботи (структурний підрозділ);

3) ще нижче посередині рядка пишеться слово Заява;

4) текст заяви слід починати з великої літери і з абзацу, чітко викладаючи прохання з коротким його обгрунтуванням;

5) після тексту ліворуч ставиться дата, а праворуч – підпис автора заяви.

Складна заява містить також відомості про те, які саме документи додаються на підтвердження правомірності висловленого в ній прохання (перелік документів подається після основного тексту перед підписом).

У заяві варто порушувати лише одне питання, не ускладнюючи текст зайвою інформацією, що не стосується справи.

Заява пишеться від руки в одному примірнику.

Зразки заяв:

Деканові природничо-

географічного факультету Національного педагогічного університету

імені Михайла Драгоманова

доц. Командишку В. К.

студента II курсу відділення

"Географія і фізкультура "

Возного Петра Миколайовича

Заява

Прошу допустити мене до складання іспитів. 4 січня. Я ліквідував академ заборгованість: склав залік з практичного курсу української мови.

15.01.2008 (Підпис)

3)Виправте помилки в оформлюванні реквізиту «адресат».

Запишіть правильні варіанти:

1)Деканові факультету іноземної філології Гончарову В.І.

2)Міністерство осівти й науки України

3)Ректорові Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова

академіку АПН України професору Андрущенку В.П.

4)Генеральним директорам виробничих об’єднань,директорам підприємств і керівникам організацій 5)Мністерство юстиції України Управління справами Головному спеціалісту Лемчук З.М

Білет №2

1) Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування. Функції мови

Конституцією України, прийнятою Верховною Радою 28 червня 1996 р., українську мову проголошено державною.

Державна мова - "закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, в сферах зв'язку та інформатики" Історична доля українського народу склалася так, що його мова не завжди функціонувала як державна, хоча вона входить до двадцяти найпоширеніших мов світу. У 60-80-х роках XIX ст. розвиток української літературної мови гальмувався царськими заборонами (Валуєвський циркуляр 1863 р., Емський акт 1876 р.).

У роки більшовицького лихоліття також робилося все можливе, щоб зупинити процес розвитку української мови. Новий наступ на неї здійснено за часів застою: українська мова зникала із навчальних закладів, науки, культури та інших сфер суспільного життя. І тільки завдяки зусиллям державно- патріотичних сил вдалося зберегти за нею статус державної.

Попри всі негаразди українська мова розвивається і посідає належне їй місце, що закріплено статтею 10 Конституції України: "Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України".

Мо́ва виконує цілу низку фу́нкцій, життєво важливих як для всього суспільства, так і для самої мови.

Функція спілкування. Найважливіша з них – функція спілкування (комунікативна). Завдяки мові люди спілкуються між собою, публічно висловлюють свою волю, бажання, прагнення й перестороги. Ще видатний французький письменник Антуан Де Сент- Екзюпері писав, що найбільша у світі розкіш – це розкіш людського спілкування.

Пізнавальна функція. Крім того, мова є важливим засобом пізнання навколишнього світу, адже в ній нагромаджено досвід попередніх поколінь, який закодовано у слові. У кожній мові таким чином фіксується неповторна картина світу, багата інформація, яка потім засвоюється людиною.

Культуроносна функція. Мова є носієм культури. Через мову відбувається засвоєння людиною культури свого та інших народів. Разом з мовою ми сприймаємо пісні, казки, жарти, звичаї й традиції народу.

Естетична функція. Якщо у побутовому мовленні мова виконує функцію спілкування, то в художньому вона є засобом образотворення, виконує естетичну функцію, тобто є джерелом естетичної насолоди від сприйняття художнього образу. Мова допомагає сприймати й розуміти світ крізь призму прекрасного. Отже, вона є першоелементом культури й лежить в основі розвитку різних видів мистецтва, які мають естетичне значення в суспільстві.

Експресивна функція мови полягає в тому, що завдяки слову кожен з нас розкриває для інших людей свій неповторний внутрішній світ, світ своєрідних думок і почуттів. «Заговори, щоб я тебе побачив», - казали античні мудреці.

Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу.

Мова і мовлення належать до унікальних явищ людсько­го життя і виконують у суспільстві різноманітні функції.

2)Скласти рецензію,Назвати її реквізити

Рецензія - це критичний відгук на художній, науковий або інший твір з метою рекомендації його до друку, захисту. Вона обов'язково містить зауваження, пропозиції та висновки фахівця щодо поданої на розгляд роботи.

Відгук - це висновки уповноваженої особи (кількох осіб)про наукові роботи, фільми, вистави. За формою рецензія і відгук дуже близькі й мають такі реквізити:

1) назва документа;

2) заголовок, що містить:- повну назву роботи;- прізвище та ініціали її автора;- видавництво та рік публікації;- кількість сторінок;

3) текст, що містить:- загальну характеристику теми, проблеми, роботи, яка єпредметом аналізу, обґрунтування її актуальності; стислий виклад змісту роботи; - критичні зауваження, висновки з пропозиція

З р а з к и рецензії та відгуку:

РЕЦЕНЗІЯ

на підготовлений до друку рукопис посібника

М. В. Поліщук "Тести до курсу

"Ділова українська мова"

Сучасні технології навчання, запроваджувані у вищій школі, передбачають оновлення принципів перевірки якості знань студентів, пристосування їх до комп 'ютерних програм, поєднання диференційності та універсальності у виборі методик. Зважаючи на це, видання посібника

М. В. Поліщук "Тести до курсу "Ділова українська мова" для вищих навчальних закладів стане вагомим внеском у формування цілісного курсу "Ділова українська мова".

Посібник містить тести трьох рівнів складності із ключових тем курсу "Ділова українська мова", а також із орфографії та пунктуації. Для розв 'язання завдань першого рівня студенти мають вибрати правильну відповідь з кількох запропонованих. Тести другого рівня складності дають змогу оцінити знання студентів щодо особливостей оформлення різних типів документів, їхні навички з укладання та редагування ділових паперів. Звернено увагу на вміння визначати мовні особливості текстів офіційно-ділового стилю. До тестів першого та другого рівнів складності подано ключі, в яких наведено правильні варіанти відповідей. Ними можуть скористатися не лише викладачі для перевірки рівня знань студентів, а й самі студенти для самоперевірки й самоконтролю. Тести третього рівня складності містять завдання творчого характеру. Виконуючи їх, студенти демонструють навички самостійного укладання різних типів документів, аналізу

ділових паперів, обгрунтування власних висновків. У тестах вдало поєднано, з одного боку, універсальність завдань, які можна застосувати і на філологічному, і на неспеціальних факультетах, а з іншого — широту охоплення програмного матеріалу, що дасть змогу забезпечити високий рівень об'єктивності оцінювання знань та умінь студентів. Тести заслуговують на позитивну оцінку й можуть бути адаптовані для комп'ютерної програми з курсу 'Ділова українська мова".Посібник обговорено і рекомендовано до друку на засіданні кафедри від 6 березня 2006 р., протокол № 12.

Начальник кафедри юридичного документоведення

Київського національного університету

внутрішніх справ, кандидат

філологічних наук (підпис) (ініціал(и) та прізвище)

3)Поясніть,чи є нормативними для літературної мови подіні слова і сполучення слів

Міроприємство - захід, постановник - постачальник, згідно розкладу- згідно з розкладом, малоімущий – незаможній,малозабезпечений, дякуючи допомозі-так і буде, прийомна ректора-приймальна ректора, в залежності від обставин – залежно від обставин.

Білет № 3

1)Літературна мова. Мовна норма. Види норм

Літературна мова - це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності: державні й громадські установи,пресу, художню літературу, науку, театр, освіту, побут.

Вона характеризується уніфікованістю, стандартизованістю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів.

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Обидві форми однаково поширені в сучасному мовленні,їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має свої особливості, зумовлені специфікою функціонування літературної мови в кожній з форм. Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності. Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства. Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, увібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І. П. Котляревський - автор перших великих

художніх творів українською мовою ("Енеїда", "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник"). Він першим використав народнорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору.

Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше "своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно- мовної і словесно-художньої культури, заклав підвалини для розвитку наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови... У мові творів Шевченка знайшли глибоке відображення народнопоетична творчість, усно-розмовні форми народної мови"1. Традиції Т. Шевченка у розвитку української літературної мови продовжували у своїй творчості І. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М. Коцюбинський та інші письменники. Українська літературна мова постійно розвивається та збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов'язкових для всіх літературних норм.

Норма літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації.

процесі суспільної комунікації.

Розрізняють різні типи норм: орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень), графічні (передача звуків на письмі), орфографічні (написання слів), лексичні (слововживання), морфологічні (правильне вживання морфем), синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень), стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування),

пунктуаційні (вживання розділових знаків).

Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною зумовленістю, стабільністю. Проте з часом вони можуть змінюватися. Тому в межах норми співіснують мовні варіанти, під якими розуміють видозміни однієї й тієї самої мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному чи синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства у кодифікації написань і відображають тимчасове співіснування в мові старого й нового.

У словниках українського літературного слововживання розрізняють варіанти акцентні {алфавіт і алфавіт), фонематичні {вогонь і огонь), морфологічні (Н. в. міст, Р. в. моста і мосту).

У процесі розвитку літературної мови кількість і якість мовних варіантів змінюються. Мовні норми найповніше й у певній системі фіксуються у правописі, словниках, довідниках,

підручниках і посібниках з української мови.

Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало знати мовні норми й послідовно дотримуватися

їх.

2)Скласти анотацію

Анотація - стисла характеристика змісту книги, статті. Вона допомагає, наприклад, під час першого ознайомлення з книгою, а також під час добору та вивчення літератури з певного питання.

У кінці анотації обов'язково зазначають коло читачів, яким рекомендовано роботу.

З р а з к и анотацій:

Культура мови на щодень / Н. Я. Дзюбишина-Мельник, Н. С. Дужик, С. Я. Єрмоленко та ін. -К.: Довіра, 2000. - 169 с У посібнику вміщено практичний матеріал із складних

випадків сучасної літературної норми - труднощі вибору слів, утворення граматичних форм, наголошування. Читачі дізнаються про значення й правильне вживання деяких слів,

скористаються російсько-українським словничком поширених мовних зворотів.

Для широкого читацького загалу.

Орфографічний словник української мови: Близько 125000 слів / Уклад.: С. І. Головащук та ін. - 2-ге вид., випр. і допов. - К.: Довіра, 1999. - 989 с. - {Словники України).

Нове видання орфографічного словника української мови відображає сучасний стан розвитку всіх сфер літературної мови, включаючи й найновіші запозичення.

Крім загальновживаної лексики словник містить найпоширенішу термінологію, географічні назви. Написання слів, їх наголошування та відмінювання повнозначних частин мови узгоджено з новим українським правописом. Словник розраховано на широке коло користувачів: викладачів і студентів вищих та середніх навчальних закладів,

учителів та учнів шкіл, адміністративних працівників, ділових людей, письменників, учених, працівників культури тощо.

3)Складіть речення із поданими словосполученнями.В яких документах їх можна писати?

1) Трудоголік, відчуваючи гостру потребу, працює дуже багато і не здатен зупинитися.

2) Нагадуємо Вам, що до здачі декларацій та фінансових звітів до відповідних органів залишилось менше 5 днів.

3)Василь Курочкін був обраний до комісії для складання резолюції та делегатом на Всеукраїнський з'їзд.

4) Депутат після закінчення строку повноважень може бути притягнутий до кримінальної або адміністративної відповідальності.

5) Наші зустрічі можна назвати унікальними з багатьох причин.

6) Положення про приймальну комісію, затвердженого наказом по університету від 02.12.2011р. № 166.

7)Як виняток,необхідно надати грошову допомогу працівнику Іванову М.Н. через хворобу.

Білет № 4

1)Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.

Культура мови є мовознавчою наукою, яка на ґрунті даних лексики, фонетики, граматики, стилістики виробляє критерії усвідомленого ставлення до мови й оцінювання мовних оди­ниць та явищ, механізми нормування і кодифікації (введення в словники та у їх мовну практику).

Культура мовлення — лінгводидактична наука (наука мовно­го навчання), яка вивчає стан і статус (критерії і типологію) норм сучасної української мови в конкретну епоху та рівень лінгвіс­тичної компетенції сучасних мовців, соціальний та особистіс- ний аспекти їх культуромовної діяльності.

Культура мови — це рівень сформованості літературної мови, її розвитку, стилістичної диференціації, пізнавально-інте- лектуальної глибини і місткості, показником чого є наявність і фіксованість її норм — орфоепічно-орфографічних, лексико- семантичних, граматичних і стилістичних — у канонічних фольклорних і художніх текстах, словниках, довідниках, енци­клопедіях.

Дискусія — форма колективного обговорення, мета якої — виявити істину

через зіставлення різних поглядів, правильне розв'язання проблеми. Під час

такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний

поштовх пробуджує бажання активно мислити.

Основні правила дискусії.

1. Всі відкрито висловлюють свої думки.
2. Всі точки зору повинні поважатися.
3. Слухайте інших не перебиваючи.
4. Не говоріть занадто довго та занадто часто.
5. Водночас говорить лише одна особа.
6. Дотримуйтесь позитивних ідей та стосунків.
7. Не критикуйте себе та інших.
8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.

Важливе місце після логіки та організації дискусії має культура мовлення. Адже не так вже й багато людей у ході суперечки вміють дотримуватися елементарної культури мовлення. Це в першу чергу стосується використання необразливих, дипломатичних формулювань і т.п., це стосується вмінню висловлювати лаконічно свою думку, не припускатися двохзначного трактування своїх висловлювань і позицій.

Важливе місце також слід приділити часу виступів сторін, які ведуть дискусію. Не можна, щоб одна сторона мала більше часу для виступів.

Не можна, щоб хтось зі сторін переходив на силові методи ведення дискусії. Сила голосу – це ще не вирішення проблеми, це не наближення до найкращого розв’язання суперечки.

Не можна у жодному разі під час дискусій використовувати недозволені методи ведення суперечок: ображати один одного, натякати на якісь певні негативні сторони один одного, не маючи конкретних доказів чи відносячи до суперечки речі, які не мають логічного відношення до розглядуваних питань.

2)Скласти наказ. Назвати його реквізити

Наказ - це розпорядчий документ, що видається керівником установи. Накази щодо особового складу регламентують прийняття на роботу, звільнення, переміщення працівників, відрядження, відпустки, різні заохочення. У заголовку такого наказу зазначають: "Щодо особового складу".

Реквізити наказу такі:

1) назва підприємства або установи, що видає наказ;

2) назва виду документа;

3) назва місця видання наказу;

4) номер;

5) дата підписання;

6) короткий зміст наказу;

7) текст наказу;

8) підстава для складання;

9) підпис керівника підприємства (установи).

Зразок наказу:

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

НАКАЗ

18.06.2007№209

Щодо особового складу

ПРИЗНАЧИТИ:

1. ГРИГОРЕНКО Наталію Юхимівну на посаду асистента кафедри органічної хімії з 01 липня 2007 р., встановити посадовий оклад 420 гривень.

Підстава: заява Н. Ю. Григоренко з візами завідувача кафедри органічної хімії та декана природничо-географічного факультету.

НАДАТИ:

2. ОЛЕФІРЕНКУ Ігореві Миколайовичу, доценту кафедри психології, чергову відпустку з 01.07.2007 по 24.07.2007 на 24 календарні дні, за період роботи...

Підстава: графік відпусток і заява І. М. Олефіренка.

ЗВІЛЬНИТИ:

3. КОВАЛЬЧУК Олену Василівну, лаборанта кафедри історії України, із посади з 01 липня 2007р. у зв 'язку з виходом на пенсію.

Підстава: заява О. В. Ковальчук.

Ректор (підпис) Ф. М. Васильєв

3)Знайдіть помилки у побудові словосполучень.Запишіть правильні варіанти

Потрапляти в скрутне становище,згідно з розпорядженням,відповідно до постанови,вийняток із правил,взяти участь,порядок денний,дякую вам,поводити себе,вжити заходи?, особистий приклад,будь яке питання,згідно з наказом.

Білет № 5

1)Мова і професія

Мова нації — універсальна система, в якій живе національна душа кожного народу, його світ, його духовність. «По ставленню кожної людини до своєї мови можна абсолютно точно судити не тільки про її культурний рівень, але й про її громадську цінність» (К. Паустовський). На повістці дня сьогодні — розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов'язана з виробництвом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, вона — елемент соціальної сфери.

У сучасному житті по-новому розглядаються питання функціонування мови. Старий поділ на професії «інтелігентні» та «неінтелігентні» зникає. Основний критерій — знання свого фаху, рівень володіння професійною термінологією.

Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.

У зв'язку з упровадженням української мови на підприємствах та в установах помітно збагачується словник професійної термінології новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою.

Що означає знати мову професії? Це — вільно володіти лексикою свого фаху, нею послуговуватися.

Мовні знання — один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.

Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.

2)Скласти прес-реліз.Назвати реквізити

Прес-реліз – це документ, у якому установа подає інформацію про певну подію або захід до засобів масової інформації (ЗМІ).
Метою написання прес-релізу є ознайомлення ЗМІ з подією і подальше висвітлення її у найбільш вигідному або важливому для установи аспекті.

Реквізити:
1. Дата подання.
2. Назва виду документа.
3. Назва і логотип установи, яка підготувала прес-реліз.
4. Контактна особа, номер телефону та адреса для отримання подальшої інформації.
5. Заголовок.
6. Текст, який містить відомості про:
- зміст події;- організаторів;- місце події;- час;- причини і значення події.

Прес-реліз

У редакцію газети Вінницької обласної ради «Вінничина»

Відділ культури

Іванову А.М

Прес-реліз

Друком з 'явився роман «Ключ» Василя Шкляра — переможця Першого національного конкурсу на кращий гостросюжет-ний роман «Золотий Бабай».

Продюсерська агенція «Зелений пес», видавництво «АСТ-ПРЕС-ДІ-КСІ» повідомляють про вихід друком книжки переможця Першого національного конкурсу на кращий гостросюжетний роман «Золотий Бабай» (нагадуємо, що церемонія вшанування лауреатів відбулася 19 травня 1999 року в музеї «Золоті ворота»). Це роман знаного українського письменника Василя Шкляра «Ключ», котрий став володарем Головного призу — великої статуетки Золотого Бабая і 7 000 гривень (саме цей рукопис журі визнало найкращим серед 277, що надійшли на конкурс).

Дата(12.09.2011) Підпис

3) Статут є основою для розробки положень. Він є нормативно правовим актом,який формується для створення громадських,кооперативних,приватних організацій.

Статут орендного підприємства визначає: цілі та завдання організації,виробничо-господарську діяльність,створення та використання коштів,створення і використання пайового фонду,права та зобов’язання загальних зборів орендарів,керівника,прийняття рішень та делегування повноважень.

Білет № 6

1)Майстерність публічного виступу.Види підготовки

Публічний виступ - це усне монологічне висловлення з метою досягнення впливу на аудиторію. У сфері ділового спілкування найбільш часто використовуються такі жанри, як доповідь, інформаційна, привітальна і торгова промова.

В основі класичної схеми ораторського мистецтва лежить 5 етапів: 1)добір необхідного матеріалу, змісту публічного виступу (inventio - «винахід»), 2)Складання плану, розподіл зібраного матеріалу в необхідній логічній послідовності (dispositio - «розташування»), 3)»Словесне вираження», літературна обробка мови (e|ocutio), 4)Завчання, запам'ятовування тексту (memoria - «пам'ять»), 5)Проголошення (pronuntiatio).

Сьогодні в ораторській діяльності виділяють 3 основних етапи: докомунікативний, комунікативний і посткомунікативний.

Докомунікативний	Комунікативний	Посткомунікативний
1.Визначення теми і мети виступу	Проголошення промови	Аналіз промови
2.Оцінка аудиторії й обстановки	Відповіді на запитання, ведення полеміки
3.Добір матеріалу
4.Створення тексту
5.Репетиція

Існує 4 типи підготовки до виголошення промови:
- ті, що написані і читаються за конспектом;
- ті, що готують заздалегідь, але не вчать напам’ять;
- ті, що готують заздалегідь і вчать напам’ять;
- імпровізовані (експромти).