Міри надання першої допомоги при нещасних випадках

Якщо руки порізали склом, необхідно передусім видалити пінцетом кусочки скла із рани. Потім змазати рану спиртовим розчином йоду (або розчином Люголя), прикрити кусочками марлі і вати і накласти пов’язку. При невеликому пораненні після обробки розчином йоду рану можна закрити шматочком лейкопластиру.

Якщо кровотеча одразу не припиняється, треба прикласти тампон з кровозупиняючої вати. Її можна виготовити в лабораторії, змочивши гігроскопічну вату 10%-ним розчином ферум (ІІІ) хлориду або 3%-ним розчином гідрогенпероксиду. При сильній кровотечі, пов’язаній з пораненням більших кровоносних судин, потрібно тимчасово перетиснути руку еластичним джгутом з гумової трубки.

При термічних опіках треба одразу ж змочити уражене місце 5%-ним розчином таніну в 10%-ному етиловому спирті. Краще накласти невеликий компрес з вати або марлі, змоченої 1% розчином соди.

При опіках міцними лугами потрібно промити вражену ділянку водою і накласти компрес з вати, змоченої 1% оцтовою кислотою. Якщо кислота або луг попали в око, то слід його ретельно промити водою, а потім або 2%-ним розчином натрій гідрогенкарбонату (для нейтралізації кислоти), або 2%-ним розчином борної кислоти (для нейтралізації лугу). Краще промивати очі, користуючись спеціальною очною ванночкою.

При опіках шкіри бромом необхідно швидко змити його великою кількістю спирту і змазати вражене місце маззю від опіків.

При опіках гарячими органічними рідинами необхідно промити обпечене місце відповідним органічним розчином (але не водою), частіше всього спиртом.

При опіках рідким фенолом слід розтирати побілілу ділянку шкіри гліцеролом до того часу, поки не відновиться нормальний колір шкіри. Потім промити вражену ділянку водою і накласти компрес з вати, змоченої гліцеролом. Якщо своєчасно не прийняти вказаних заходів, можуть утворитися рани, що довго не заживатимуть.

МОДУЛЬ 1

Номенклатура, класифікація, методи встановлення будови та очищення органічних сполук. Реакційна здатність вуглеводнів. Галогено-, оксигено-, сульфуро- та нітрогеновмісні органічні сполуки

При оцінюванні знань студентів виставляються наступні бали:

Оцінка за п'ятибальною системою	Кількість болонських балів
За практичне заняття	За контрольну роботу
«5»		72-80
«4»		52-71
«3»		40-51
«2»		0-39

Максимальна кількість балів за поточну навчальну діяльність студента – 40 (за практичні заняття).

Студент допускається до підсумкового модульного контролю при виконанні умов навчальної програми та в разі, якщо за поточну навчальну діяльність він набрав не менше 65 балів (25 балів за заняття + 40 балів за контрольну роботу).

Підсумковий тестовий контроль зараховується студенту, якщо він демонструє володіння практичними навичками та набрав при виконанні тестового контролю теоретичної підготовки не менше 50 балів. Максимальна кількість балів за підсумковий модульний контроль – 80.

Тематичний план лекцій з модуля 1

№ з/п	Тема лекції	Кількість годин
1. 2.	Вуглеводні. Галогенопохідні вуглеводнів і гідроксипохідні (феноли, спирти). Аміни.
	Разом	4 год.

Тематичний план практичних занять з модуля 1

№ з/п	Тема	Кількість годин
1.   2.   3.   4.   5.	Типи хімічних зв’язків та взаємний вплив атомів у молекулах органічних сполук. Насичені вуглеводні (алкани, циклоалкани).   Ненасичені вуглеводні (алкени, алкіни, алкадієни).   Арени (моноядерні та багатоядерні).   Галогенопохідні вуглеводнів. Спирти і феноли.   Аміни. Діазо- та азосполуки.
	Разом годин
	Підсумковий модульний контроль

Завдання самостійної роботи студентів (СРС) з модуля 1

№ з/п	Тема	Кількість годин
1.	Фізичні методи дослідження органічних сполук (ЯМР, ПМР, ЕПР, мас-спектрометрія).
2.	Класифікація та номенклатура органічних сполук. Види ізомерії.
3.	Типи хімічного зв’язку. Кванто-механічні основи теорії хімічного зв’язку. Види гібридизації атомних орбіталей Нітрогену, Оксигену. Основні характеристики ковалентних σ- і π-зв’язків. Електронні ефекти. Взаємний вплив атомів у молекулах.
4.	Методи виділення і очищення органічних сполук. Визначення фізико-хімічних констант.
5.	Методи встановлення будови органічних сполук.
6.	Просторова будова біологічно активних сполук.
7.	Конформаційні та конфігураційні ізомери. Проекції Ньюмена та Фішера. Енантіомери. Діастереомери.
8.	Енергетичні умови перебігу реакцій. Механізми реакцій в органічній хімії. Типи хімічних реакцій.
9.	Визначення молекулярної маси органічних сполук.
10.	Енергетичні умови перебігу реакцій в органічній хімії.
11.	Стабільність багатоядерних аренів у залежності від числа циклів та їх взаємного розташування. Небензоїдні ароматичні системи.
12.	Високомолекулярні сполуки. Полімеризація алкенів. Синтетичні каучуки і натуральні.
13.	Флуопохідні вуглеводнів. Особливості добування і хімічні властивості. Тефлон.
14.	Сульфокислоти. Десульфування ароматичних сполук. Функціональні похідні сульфокислот.
15.	Нітропохідні вуглеводнів. Методи нітрування.
16.	Трифенілметанові барвники.
17.	Біологічна активність та токсичність амінів. Лікарські препарати, що містять аміногрупу.
18.	Поняття про методи синтезу. Діазотування органічних сполук. Азосполуки.
19.	Реакційна здатність галагенопохідних вуглеводнів у залежності від природи галогену та вуглеводневого радикалу.
20.	Добування та властивості нафтолів.
21.	Методи ідентифікації ароматичних та аліфатичних амінів
22.	Фізичні основи хромофорно-ауксохромної теорії барвності. Будова азобарвників
23.	Жорсткі та м’які кислоти та основи.
24.	Теоретичні і практичні аспекти реакцій окиснення і відновлення різних класів органічних сполук.
25.	Взаємозв’язок між кислотністю та основністю органічних сполук. Амфотерність
26.	Підготовка до підсумкового контролю засвоєння модуля 1.
	Разом:	164 год.

Перелік індивідуальних завдань для самостійної роботи студентів до модуля 1

Підготовка огляду наукової літератури та створення електронних варіантів схем до тем:

просторова будова органічній сполук;

механізми реакцій в органічній хімії;

будова та властивості циклоалканів, галогено-, оксигено-, сульфуро- та нітрогеновмісних органічних сполук.