Організація та порядок роботи лікувально-контрольної комісії (ЛКК)

ЛКК призначена для всебічного та кваліфікованого з’ясування обставин й особливостей перебігу захворювання, безпосередньої причини та механізму настання смерті, недоліків надання медичної допомоги хворим, які померли в даному лікувальному закладі, а також в поліклініці, вдома, в районі, що обслуговується цим закладом.

Відповідальним за організацію та стан роботи комісії є головний лікар лікувального закладу, щорічним наказом якого визначається склад комісії.

Головою комісії, як правило, призначається заступник головного лікаря з медичної роботи, постійними членами – головні медичні спеціалісти, завідувачі відділень, завідувач відділення патологоанатомічного бюро чи патологоанатомічного відділення та один з ординаторів-клініцистів як секретар.

Останній склад комісії (для проведення конкретної ЛКК) встановлюється в оперативному порядку, залежно від характера захворювання у померлого, при неодмінній участі патологоанатома чи лікаря, що проводив розтин. Лікарів, які брали участь у лікуванні хворого, членами комісії призначати не слід.

Голова комісії зобов’язаний вивчити всю необхідну документацію, що стосується даного випадку смерті (історія хвороби, виписка з протоколу патологоанатомічного дослідження померлого та інші матеріали), та призначити рецензента з найкваліфікованіших лікарів лікувально-профілактичного закладу. При необхідності затребуються матеріали з тих лікувальних закладів, де раніше лікувався хворий.

Засідання комісії призначається в строк не пізніше 15 діб після смерті хворого.

На засіданні комісії короткі доповіді лікаря-куратора, патологоанатома та рецензента заслуховуються, якщо були недоліки ведення догоспітального періоду. Засідання комісії протоколюється секретарем.

Лікар-куратор зобов’язаний обґрунтувати виставлений хворому діагноз, використовуючи для цього результати його обстеження, доповісти, як розвивалося захворювання, коли та з якої причини виникли ускладнення, які у зв’язку з цим проводились конкретні заходи та їх результати.

Патологоанатом доповідає комісії патологоанатомічний діагноз та епікриз, проводить порівняння клінічного та патологоанатомічного діагнозів за всіма рубриками, сповіщає про виявлені недоліки у наданні медичної допомоги та їхні причини.

Рецензент на підставі вивченої медичної документації доповідає та надає комісії письмовий висновок про своєчасність госпіталізації хворого, повноту його обстеження, правильність лікування на догоспітальному етапі та в госпітальний період. Порівнюючи клінічні та патологоанатомічі дані, рецензент встановлює конкретні причини допущених помилок, пропонує заходи до їхнього попередження у майбутньому.

У випадках розходження думок патологоанатома та лікаря-куратора рецензент обґрунтовує одну з них чи пропонує свою, використовуючи для цього дані наукової літератури. Він визначає залежність помилок лікаря-куратора від всієї системи організації лікувально-діагностичної роботи в лікувальному закладі, відділенні.

Комісія зобов’язана з’ясувати обставини виникнення захворювання (травми), особливості його перебігу, танатогенезу, встановити якість надання медичної допомоги, розробити конкретні практичні заходи щодо усунення та попередження виявлених недоліків.

При аналізі медичної допомоги на догоспітальному етапі комісія встановлює:

– стан активного виявлення хворих та своєчасність первинного звернення хворого по медичну допомогу;

– повноцінність обстеження в поліклініці, якість та своєчасність діагностики, правильність лікування, своєчасність госпіталізації;

– правильність транспортування хворого в лікувальний заклад;

– якість поглиблених медичних обстежень та диспансерного динамічного спостереження за хворим в лікарні.

При аналізі медичної допомоги в госпітальний період комісія встановлює:

– повноту, обґрунтованість та своєчасність обстеження хворого в лікувальному закладі;

– своєчасність заключного діагнозу захворювання, його повноту і правильність, обґрунтованість лікувальних призначень та оперативних втручань;

– правильність виконання лікувальних процедур та хірургічних операцій;

– адекватність післяопераційного ведення хворого;

– дотримання послідовності в діагностиці та лікуванні хворого на всіх етапах госпіталізації.

Якість ведення медичної документації комісією оцінюється у відповідності з кожним етапом госпіталізації. При цьому звертається увага на професійну грамотність лікарських записів, повноту відображення скарг, анамнестичних відомостей, даних об'єктивного обстеження, наявність записів обходів завідуючого відділенням, інших посадових осіб, передопераційних епікризів, післяопераційних діагнозів, стан ведення наркозних карт та карт інтенсивної терапії.

По закінченню роботи комісія складає акт, який підписується всім складом комісії.

У разі виявлення комісією недоліків у наданні медичної допомоги в акті в обов’язковому порядку вказуються: суть та характер недоліків, де вони допущені, прізвища та ініціали лікарів, що допустили недоліки, в якій мірі недоліки медичної допомоги зумовили смертельний наслідок, а також конкретні практичні рекомендації комісії по усуненню та попередженню виявлених недоліків в лікувально-профілактичній роботі лікарні.

При виявленні комісією недоліків у наданні медичної допомоги, що допущені лікарями інших лікувальних закладів, голова комісії в обов’язковому порядку направляє на адресу відповідного головного лікаря виписку з акта комісії.

У випадках розходження думок членів комісії призначається повторний розгляд смертельного наслідку комісією з участю головних спеціалістів обласного, міського відділів охорони здоров’я.