Класифікація тампонажних цементів

Виробництво та випробування тампонажних цементів здійснюється згідно з державними стандартами України: ДСТУ Б В.2.7-86—99. Цементи тампонажні. Методи випробувань: ДСТУ Б В.2.7-87—99. Цементи тампонажні типів I-G та І-Н. Методи випробувань: ДСТУ Б В.2.7-88—99. Портландцементи тампонажні. Технічні умови.

За речовинним складом цементи поділяють на такі типи:

тип І — тампонажний портландцемент бездобавочний;

тип I-G — тампонажний портландцемент бездобавочний з нормованими вимогами при водоцементному відношенні, шо дорів­нює 0,44;

тип І-Н — тампонажний портландцемент бездобавочний з нормованими вимогами при водоцементному відношенні, що до­рівнює 0,38;

тип II — тампонажний портландцемент з мінеральними до­бавками;

тип III — тампонажний портландцемент із спеціальними добавками, які регулюють густину цементного тіста.

За густиною цементного тіста цементи типу III поділяють на:

полегшений (Пол.);

поважчений (Пов.).

За температурою застосування цементи типів І, II і III поділя­ють на цементи, призначені для:

- низьких і нормальних температур (15—50) °С;

- помірних температур (51—100) °С;

- підвищених температур (101 — 150) °С.
За сульфатостійкістю цементи поділяють на:

1. типи І, II, III

- звичайний (вимоги за сульфатостійкістю не ставляться);

- сульфатостійкий (СС);

2. типи I-G та І-Н

- високої сульфатостійкості (СС-1);

- помірної сульфатостійкості (СС-2).

Умовне позначення цементу має складатися з літерних позна­чень, призначення, сульфатостійкості, середньої густини для цемен­ту типу III, максимальної температури застосування, гідрофобізації або пластифікації (ГФ або ПЛ), назви стандарту.