Реалізація права– це його фактичне здійснення в конкретних життєвих ситуаціях

Безпосередня реалізація права – здійснення права поза правовідносинами (правовідносини не виникають).

Реалізація права через правовідносини – здійснення права всередині правовідносин, при цьому відбувається правове врегулювання суспільних відносин.

Правове регулювання – упорядкування суспільних відносин, надання їм юридичної форми.

Заборона – це спосіб правового впливу, що полягає у встановленні заборони, тобто у формулюванні забороненої (неправомірної) поведінки за допомогою прийняття забороняючої норми.

Зобов’язання – це спосіб правового впливу, що полягає у встановленні обов'язків, які формулюються у зобов'язуючих нормах.

Дозвіл – спосіб правового впливу, що полягає у встановленні суб'єктивних прав, які формулюються в уповноважуючих нормах.

Дотримання – це форма реалізації права, що полягає в утриманні від забороненої поведінки (від порушення заборони).

Виконання – це форма реалізації права, що полягає в здійсненні передбачених правовою нормою обов'язків (необхідної поведінки).

Використання – це форма реалізації права, що полягає в здійсненні закріплених правовою нормою суб'єктивних прав (дозволеної поведінки).

Застосування права – це особлива форма реалізації права, що включає сполучення та співвідношення дотримання, виконання і використання.

Застосування права – діяльність компетентних органів і осіб, які наділені владними повноваженнями за рішенням юридичних справ.

Стадії застосування права – це етапи правозастосовчого процесу, що включають певну групу логічно завершених дій, які мають юридичне значення для рішення (правової кваліфікації) фактичної ситуації (справи).

Суб'єкти застосування права – органи, організації, особи, що мають спеціальні повноваження владно застосовувати право.

Процесуальні форми правозастосовчої діяльності – це передбачені процесуальним законодавством форми «руху» юридичної справи (наприклад, попереднє слідство, судове слідство і т.д.).

Правозастосовчий акт – це різновид індивідуально-правового акту, що представляє собою юридичний акт-документ, у якому виражається та закріплюється правова кваліфікація щодо конкретної справи, що є обов'язковим для всіх зацікавлених органів та осіб.

Колізія в праві (законодавстві) – це наявність двох або більше норм, що передбачають різне (розбіжне, суперечливе) рішення одного практичного питання.

Конкуренція в праві (законодавстві) – це «суперництво» між двома або більше нормами, що претендують на застосування до одного факту реального життя.