Схеми та визначення. Загальні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі загальних прав і обов'язків, суб'єкти яких свідомо не визначені

Загальні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі загальних прав і обов'язків, суб'єкти яких свідомо не визначені.

Конкретні абсолютні правовідносини – це правовідносини, у яких чітко визначена одна сторона – носій суб'єктивного права, а всі інші є стосовно неї зобов'язаними.

Конкретні відносні правовідносини – це правовідносини, у яких чітко визначені обидві сторони: і носій суб'єктивного права, і носій юридичного обов'язку.

Регулятивні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі регулятивних правових норм, суб'єкти яких реалізують свої суб'єктивні права і юридичні обов'язки.

Охоронні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі охоронних правових норм і спрямовані на захист суб'єктивних прав і реалізацію юридичної відповідальності.

Матеріальні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі матеріальних правових норм і спрямовані на реалізацію суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Процесуальні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі процесуальних правових норм і забезпечують упорядкований розвиток матеріальних правовідносин.

Об'єкт правовідносин – те, на що воно спрямовано (предмети реального світу, особисті немайнові блага, поведінка суб'єктів, результат цієї поведінки).

Суб'єкти правовідносин – учасники, наділені правосуб'єктністю.

Правосуб'єктність – юридична властивість (якість) суб'єкта, обумовлена наявністю правоздатності та дієздатності.

Правоздатність – здатність особи мати суб'єктивні права і юридичні обов'язки.

Дієздатність – здатність особи своїми діями здобувати для себе права і обов'язки.

Зміст правовідносин – (у матеріальному сенсі) реальна поведінка суб'єктів, (у юридичному сенсі) сукупність кореспондуючих суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Суб'єктивне право – міра дозволеної поведінки уповноваженої особи, яка забезпечена виконанням юридичного обов'язку.

Юридичний обов'язок – міра належної поведінки зобов'язаної особи, яка забезпечується примусовою силою держави.

Правовий статус – юридичне положення суб'єкта права (правовідносин), обумовлене його правосуб'єктністю та основними правами і обов'язками.

Правомочність – елемент, складова частина суб'єктивного права; сукупність правомочностей виражає міру дозволеної поведінки в цілому.

Юридичні події – це обставини, настання яких повністю (абсолютні) або частково (відносні) не залежить від волі та свідомості людини.

Юридичні дії – це реальні життєві обставини, що представляють собою результат свідомої, цілеспрямованої діяльності людей і інших суб'єктів права в сфері відносин, що становлять предмет правового регулювання.

Правомірні дії –це дії, що відповідають вимогам діючих правових норм.

Юридичні акти – це правомірні дії, в яких воля особи спрямована на досягнення конкретного правового результату.

Юридичні вчинки – це правомірні дії, в яких воля особи спрямована на здійснення самої дії.

Неправомірні дії – це дії, що не відповідають нормам права.

Юридичні стани - це відносно стабільні та триваючі в часі наслідки подій та дій, що викликають настання правових наслідків (споріднення, шлюбі та ін.).