Магія (лат. magia – чарівництво) – сукупність обрядів і дій, пов’язаних з вірою в можливість надприродного впливу на навколишній світ

За типами дії на предмет виділяють:

а) агресивну магію, яка поділяється:

· на контактну, засновану на ідеї безпосереднього перенесення магічної сили на об’єкт шляхом прямого контакту з ним або з його частиною (припустимо, клаптиком одягу або пасмом волосся);

· імітативну, коли дії піддається копія або замінник об’єкта;

б) профілактичну магію, яка буває:

· відгоняючою, сутність якої полягає в прагненні відігнати, відлякати ворожі сили, не допустити їх наближення або сховатися від них (для чого крім носіння оберегів використовується створення шумів, приховування себе одягом і т. ін.);

· очищувальною, заснованою на використовуванні таких всім добре знайомих засобів, як обмивання, обкурювання, кровопускання і т. ін.

За призначенням магія поділяється на 6 видів: шкідлива, ліку­вальна, військова, любовна, метеорологічна (магія погоди) і про­мислова. Така видова класифікація є далеко не повною, оскільки у будь-якому виді магії можна виділити безліч підвидів. Так, промислову магію можна розділити на мисливську, рибальську, будівельну, землеробську, гончарну, ковальську, навчальну і спортивну.

Особливий різновид первісної магії складали табу – система спеціальних заборон, що набула найбільшого поширення в Полінезії. Єдиного переліку об’єктів табу не існувало: ним могли ставати як матеріальні предмети, так і дерева, тварини, люди, окремі виробничі процеси, ділянки місцевості тощо. Тривалість дії табу також не була визначеною: тимчасовою або постійною. Накладення і зняття табу вважалося специфічною функцією племінних вождів, старійшин та жерців (часто виступаючих в одній особі). Залежно від ступеня важливості табу їх порушників чекали різні покарання: від морального осуду до вигнання з племені й смертної страти.

Джерела системи табу потрібно шукати в особливостях соціальної організації первинного суспільства, коли повсякденна боротьба за виживання вимагала від кожного члена общини повного і беззастережного співвідношення власних дій з діями інших членів первісного колективу.