Об’єкт та суб’єкт дорадчої діяльності

Досліджувати глибинні фактори стабільного сільськогосподарського розвитку потрібно на основі практичного усвідомлення ролі людини, селянина в цьому процесі в сучасних умовах, а не змодельованих умовах- минулого чи майбутнього. Реалії сьогодення треба обов'язково враховувати: ключовим елементом соціально-економічного відродження сільського господарства є селянин, а всі останні елементи повинні бути доповнюючими до нього.

Звичайно, реформування відносин власності на селі та задіяння економічних чинників — важлива передумова стабільного розвитку сільського господарства, але це тільки перший крок на цьому шляху. Без задіяння суспільних та духовних чинників, які уособлює в собі людина, її інтелектуального потенціалу, рівня знань, кваліфікації та практичних навиків, а також мотиваційного механізму не можна розраховувати на стабільний успіх. Саме формувати та реалізувати на практиці ці нові механізми забезпечення стабільності розвитку сільськогосподарської сфери покликана здійснити дорадча служба.

У найбільш загальному розумінні дорадництво можна розглядати як систему суспільно-організаційних заходів, які спрямовують відродження та розвиток сільського господарства у найбільш прогресивному напрямку підвищення його прибутковості відповідно до постійно змінюваних умов та динамізму законодавчих і екомічних процесів у країні.

Проте таке розуміння занадто загальне, оскільки й будь-які інші інструменти аграрної політити та інститути ринкової інфраструктури в тій або іншій формі теж мають забезпечувати його прогресивний розвиток та зростання прибутковості і можуть підходити під таке визначення.

Таким чином, у центрі дорадництва стоїть селянин, сільський товаровиробник, а специфічна суть дорадчої діяльності полягає у вивільненні його творчого потенціалу і спрямуванні в напрямі прогресивних змін у системі ведення господарювання, в підвищенні спроможності приймати та реалізувати власні управлінські рішення, економічно виважені та відповідні до місця і ситуації. Ці рішення може приймати лише сам виробник, беручи до уваги власні потреби та запити й особливості господарства.

Класична помилка багатьох спеціалістів, які вважають себе дорадниками, особливо нині в Україні і навіть у країнах з високоефективним сільським господарством, полягає в тому, що вони, вважаючи себе більш високо освіченими, ніж товаровиробник, намагаються нав'язати йому своє бачення ведення високопродуктивного господарювання. Однак, якщо нинішні проблеми у товаровиробника зовсім інші, то він не здатний зрозуміти цього. І, як правило, такі висококваліфіковані поради (з точки зору консультанта) не становлять практичної цінності для товаровиробника, а коли й реалізуються, то мають дуже низьку соціальну віддачу.

Винятково важливо, щоб дорадча діяльність передбачала тільки ті зміни в методах господарювання та соціально-економічній поведінці сільськогосподарських товаровиробників і сільського населення, які можуть допомогти їм краще досягти особистих цілей. При дорадництві виробники самі вирішують виконувати чи ні рекомендації співробітників дорадчої служби, вони вільні в самостійному прийнятті власних рішень. Тобто сам термін "дорадництво" виражає глибинну суть цього специфічного виду діяльності. Дорадництво має "дорадчий голос" по відношенню до рішення товаровиробника, але не до його самого. Специфіка дорадництва полягає саме в тому, що дорадник є більшою мірою соціальним працівником, бо він впливає на світосприйняття, тип мислення, психологію селянина, а не на виробничий процес.

Суб’єктами сільськогсоподарської дорадчої діяльності є: дорадчі служби, дорадники та експерти-дорадники.

Об'єктом впливу дорадництва є людина і спонукання її до здійснення позитивних змін у її виробничій діяльності та власному житті, а не безпосереднє впровадження досягнень аграрної науки у виробництво або застосування високоінтенсивних технологій чи сучасної техніки.

Підхід до організації дорадчої діяльності, який грунтується на спонуканні виробника до прийняття ним самостійно економічно обгрунтованих рішень, пов'язаних з місцем та конкретною ситуацією, принципо важливий внаслідок таких обставин:

По-перше, це дає можливість адаптувати пропозиції дорадника та відпрацьовані можливі варіанти рішення проблем до місцевої агрокліматичної та соціальної ситуації, а також ресурсів, цілей та інтересів самого виробника і потреб ринку.

По-друге, виробники будуть мотивовані виконувати свою роботу якнайкраще, якщо вони прийняли рішення самі, виходячи із власного розуміння та потреб, ніж тоді, коли вони виконують рішення, прийняте за них співробітником дорадчої служби чи кимось іншим. Отже, їхні власні рішення будуть краще реалізовані, а мотивація праці піднімається на якісно новий рівень.

По-третє, саме виробники, а не спеціалісти дорадчої служби матимуть справу з наслідками від прийняття та реалізації рішення, наприклад, якщо погодні умови ціни, чи будь-які інші обставини зумовлять інші результати ніж очікувані.

Основними елементами такого спонукання до прийняття рішень щодо змін у системі господарювання є:

F специфічні форми навчання, які грунтуються на принципово нових підходах до навчання дорослого сільського населення із застосуванням активних його методів;

F інформаційне забезпечення, яке базується на розповсюдженні достовірної, перевіреної та практично корисної з точки зору конкретних умов господарювання інформації;

F безпосереднє орієнтоване на потреби практики консультування конкретно визначених проблем із застосуванням альтернативних підходів;

F демонстраційні покази конкретних переваг методів господарювання як безпосередньо у господарствах, так із застосуванням конкурсних змагань, виставок, днів поля на дослідних ділянках науково-дослідних установ тощо.

Тобто інформаційне забезпечення, навчання дорослого сільського населення, безпосереднє консультування та демонстраційні покази - це ті важелі, які в кінцевому підсумки мають забезпечити прийняття рішення товаровиробником щодо прогресивних змін у системі господарювання та реалізацію цього рішення при активній підтримці дорадника, що в кінцевому підсумку ідентифікує таку діяльність з інформаційно-консультаційного забезпечення як дорадчу.

Кінцеве цільове призначення дорадництва (в графічному вигляді представлене на рисунку 1) проявляється саме у прийнятті товаровиробником рішення та його послідуюча реалізація на основі активного впливу через навчання, консультації, інформацію і демонстрації.

Не можна вважати дорадництвом діяльність з розповсюдження будь-якої інформації, так званих консультувань з будь-яких проблем, навчань по загальним питанням і тому подібне. Така діяльність, яка ні до чого не зобов'язує сторони, які приймають участь у ній, не € дорадництвом.

Разом з тим, дорадча діяльність відкидає будь-який вплив примусового характеру відносно виробника. Якщо з точки зору держави така необхідність виникає, то тоді необхідно використовувати інші інструменти державної політики, а не сільськогосподарську дорадчу службу, наприклад, законодавчо-нормативні акти, субсидії і штрафи або цінові важелі. В цьому випадку дорадча служба може тільки поінформувати виробників про такі інструменти державної політики і причинах їх застосування. "