Конституційний Суд України - орган судової влади

1. Конституційний Суд України є незалежним органом в системі

судової влади, покликаним забезпечувати відповідність законів,

інших нормативних актів органів законодавчої і виконавчої влади

Конституції України, охорону конституційних прав та свобод особи.

2. Конституційний Суд України здійснює свої повноваження

шляхом розгляду в судовому засіданні справ щодо конституційності

законів та інших нормативних актів, а також дає висновки з питань,

передбачених Конституцією України (888-09) і цим Законом.

Мета і завдання Конституційного Суду України

1. Основна мета діяльності Конституційного Суду України -

забезпечення конституційної законності і верховенства Конституції

України.

2. Завданнями Конституційного Суду України є забезпечення

відповідності Конституції України законів та інших актів органів

законодавчої і виконавчої влади, а також дача висновків у

випадках, передбачених Конституцією України і цим Законом.

Основні принципи діяльності Конституційного Суду

України

Конституційний Суд України будує свою діяльність на основі

принципів: законності, незалежності, колегіальності, змагальності,

гласності, повноти розгляду справи та обгрунтованості прийнятих

рішень.

Повноваження

1. Конституційний Суд України приймає до свого провадження

справи з питань невідповідності Конституції:

1) чинних законів України та інших актів, прийнятих Верховною

Радою України;

2) прийнятих, але не введених в дію законів та інших актів

Верховної Ради України.

2. Конституційний Суд України розглядає також справи про

невідповідність Конституції і законам України:

1) указів і розпоряджень Президента України;

2) постанов Президії Верховної Ради України;

3) законів та інших актів, прийнятих Верховною Радою

Республіки Крим та її Президією;

4) постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України та

Ради Міністрів Республіки Крим.

3. Конституційний Суд України розглядає також справи,

пов'язані з:

1) порушенням компетенції органами і особами державної влади,

зазначеними в Конституції України;

2) порушенням розподілу встановленої Конституцією України та

Конституцією Республіки Крим компетенції місцевих Рад різного

рівня, а також компетенції місцевих Рад і органів державної

виконавчої влади;

3) законністю призначення виборів і референдумів.

4. Предметом розгляду Конституційного Суду України можуть

бути справи про визнання нечинними нормативних актів, прийнятих

органами законодавчої і виконавчої влади, визначеними в

Конституції України, з порушенням процедури їх прийняття,

передбаченої Конституцією України.

5. До компетенції Конституційного Суду України належить

розгляд справ про невідповідність Конституції України та

міжнародним актам, визнаним Україною, будь-якого закону або іншого

нормативного акта, що порушує конституційні права і свободи

людини.

6. Конституційний Суд України розглядає спори також між

національно-територіальними і територіальними утвореннями України

з питань, які регулюються Конституцією України та Конституцією

Республіки Крим.

7. Конституційний Суд України за поданням Верховної Ради

України дає висновок про додержання Президентом, Прем'єр-міністром

та іншими членами Уряду, Головою Верховного Суду, Головою Вищого

арбітражного суду, Генеральним прокурором України, а також

дипломатичними та іншими представниками України Конституції і

законів України у разі порушення питання про дострокове припинення

їх повноважень.

8. Конституційний Суд України дає висновок про відповідність

Конституції України міжнародних договорів і угод, поданих до

Верховної Ради України на ратифікацію.

9. Конституційний Суд України розглядає питання про

конституційність діяльності і примусовий розпуск (ліквідацію)

політичних партій, міжнародних та всеукраїнських громадських

організацій, що діють в Україні.

10. Компетенція Конституційного Суду України не поширюється

на рішення, вироки, ухвали, постанови судових органів, а також

постанови органів попереднього розслідування та прокуратури по

конкретних справах.

№ 54 Громадянство - це постійний правовий зв'язок особи і держави, що виявляється у їх взаємних правах та обов'язках. Громадянин не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадяни України незалежно від підстав отримання громадянства мають рівні конституційні права і рівні перед законом. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України чи виданий іншій державі. Україна захищає своїх громадян за кордоном.

Громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 р.) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13.11. 1991 р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13.11. 1991 р. і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено запис "громадянин України", а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Питання громадянства України регулюється Конституцією України, Законом України "Про громадянство" від 18.01.2001 р., міжнародними договорами України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у Законі України "Про громадянство України" застосовуються правила міжнародного договору.

Підстави набуття громадянства України:

1) народження;

2) територіальне походження;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною опіки;

8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок встановлення батьківства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Особи, які є громадянами держав, міжнародний договір України з якими дозволяє особі звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо вона доведе, що не є громадянином цієї держави, можуть подавати заяви про набуття громадянства України лише після припинення іноземного громадянства. Особи, які є іноземцями, мають припинити іноземне громадянство і подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до органу, що здійснив реєстрацію, протягом року з моменту реєстрації її громадянином України,

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

2) зобов'язання припинити іноземне громадянство або не перебування в іноземному громадянстві (для осіб, які були громадянами держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони). Особи, які є іноземцями, мають взяти зобов'язання припинити іноземне громадянство і подати документ про це, виданий уповноваженими органами відповідної держави, до органу, що прийняв документи про прийняття їх до громадянства України, протягом року з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо особа, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від неї причин не може його отримати або їй надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, вона подає декларацію про відмову від іноземного громадянства. Це правило не поширюється на осіб, які е громадянами держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони. Зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави або міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, та осіб без громадянства;

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років.

Ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки та постійно проживає в Україні на законних підставах, і на особу, яка постійно проживає в Україні на законних підставах та перебувала з громадянином України понад два роки у шлюбі, який припинився внаслідок його смерті.

Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, - на три роки з моменту одержання дозволу на проживання в Україні;

4) отримання дозволу на постійне проживання в Україні. Ця умова не поширюється на осіб, які мають у паспорті

громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну або тимчасову прописку на території України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні;

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкуванні. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

Особливими випадками є прийняття до громадянства України тих осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України.

До громадянства України не приймається особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким злочином.

Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.

Громадянство України припиняється:

1) внаслідок виходу із громадянства за клопотанням громадянина України (вихід дітей віком від 15 до 18 років з громадянства України може відбутися лише за їхньою згодою);

2) внаслідок втрати громадянства України:

- якщо громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянство іншої держави;

- якщо іноземець набув громадянство України і не подав документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього;

- якщо іноземець набув громадянство України і скористався правами або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство;

- якщо особа набула громадянства України на підставі подання свідомо неправдивих відомостей чи фальшивих документів;

- якщо громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу, на роботу в службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади чи органи місцевого самоврядування іншої держави.

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Діючим законодавством України на Президента України покладено такі повноваження:

- прийняття до громадянства;

- припинення громадянства.

На органи внутрішніх справ покладено:

- здійснення прийому заяв про громадянство від осіб, які постійно проживали на Україні і направлення їх з необхідними документами Президенту України;

- відправлення належних осіб до Президента України;

- підготовка подання про втрату громадянства особами, які постійно проживали на території України.