Методи оцінки племінних якостей худоби. Методика визначення племінної цінності

Племінна цінність худоби визначається генетичною різницею між продуктивністю окремої тварини або групи особин і середньою продуктивністю стада або популяції. У молочному скотарстві племінну цінність тварини можна визначити на основі показників власної продуктивності предків, потемків і бічних родичів.

Племінну цінність корови (І1) за власними показниками, приміром, за надоєм, визначають за формулою

Племінну цінність бугаїв за власними показниками (швидкість росту, жива маса, спермопродуктивність та ін.) оцінюють за формулою (2):

Методи оцінки різних категорій племінних тварин. При великомасштабній селекції на частку бугаїв-плідників припадає 90-95% ефекту селекції в породі, в т.ч. від добору батьків бугаїв - 40-50%, матерів бугаїв - 30-40 і батьків корів - 15-20%. Добір корів у племінне ядро для отримання ремонтних телиць впливає на генетичне поліпшення лише на 5-10%. Тому оцінка і добір бугаїв для станцій штучного осіменіння - основа племінної роботи.

Зважаючи на те, що батьки бугаїв, матері бугаїв і батьки корів значно впливають на генетичне поліпшення породи, цих тварин оцінюють за декількома джерелами інформації з урахуванням генетичних та середовищних факторів.

БОНІТУВАННЯ МОЛОЧНОЇ ХУДОБИ

Бонітування - система оцінки племінних якостей тварини за комплексом господарське корисних ознак. За його результатами визначають подальше призначення тварини: введення і відтворну групу (плем'ядро), виранжування або вибракування. Бонітують тварин за породністю, походженням, розвитком, конституцією та екстер'єром, продуктивністю, відтворними якостями і потомством. Худобу бонітують відповідно з діючою інструкцією для бонітування молочних і молочно-м'ясних порід, затвердженою Міністерством сільського господарства і продовольства України.

Удосконалення методів бонітування - процес постійний, спрямований на підвищення точності визначення племінної цінності тварин, розробку диференційованих для кожної породи стандартів бажаного типу, оптимізацію економічного значення окремих селекційних ознак, підвищення рівня об'єктивності.

Перед проведенням бонітування заповнюють необхідні дані племінного і зоотехнічного обліку. Кожну тварину і все стадо обстежують, аналізують ветеринарний стан, відновлюють втрачені або нечіткі індивідуальні номери. Основне завдання бонітування - розподілення всіх тварин стада на категорії: племінні, товарні, брак.

Породу і породність тварин встановлюють за даними походження і породності батьків з обов'язковим оглядом тварин та оцінкою вираженості бажаного типу породи. До чистопородних відносять: 1) тварин, які походять від батьків однієї і тієї ж породи, чистопородність яких підтверджується відповідними документами; 2) помісей, починаючи з IV (15/16 кревності) покоління, одержаних при поглинальному схрещуванні, якщо на них є документи про походження й тварини мають добре виражений тип породи; 3) тварин, одержаних від схрещування чистопородних батьків таких споріднених порід, як симентальська і монбельярдська; червона степова, червона датська та англерська; чорно-ряба, чорно-ряба естонська, чорно-ряба литовська, чорно-ряба шведська, чорно-ряба німецька, голштинська та голандська; швіцька, лебединська і бура карпатська; потомство, одержане від схрещування порід одного походження відносять до породи матері.

До помісних належать тварини, одержані від схрещування двох або більше неспоріднених порід. Ступінь породності при схрещуванні визначають на підставі даних про походження.

При відсутності документів про походження і наявності добре вираженого типу породи тварин відносять до помісей І-ІІ поколінь (1/2-3/4 кровності) цієї породи.

При ввідному схрещуванні неспоріднених порід породність тварин визначають таким чином: 1) потомство, отримане від схрещування тварин двох вихідних порід, відносять до І покоління; 2) потомство, отримане від схрещування помісей І покоління з чистопородними тваринами поліпшуваної породи (зворотнє схрещування) відносять до II покоління (3/4 кревності за материнською породою);

3) потомство, отримане від схрещування помісей II поколіня з чистопородними тваринами поліпшуваної породи при вираженості наміченого за планом типу, відносять до чистопородних (за материнською породою), за недостатньої вираженості типу - до III покоління; 4) потомство від розведення помісей II покоління (3/4 кревності) "в собі" залежно від вираженості наміченого за планом типу відносять до помісей III і IV покоління поліпшуваної породи. Потомство від розведення помісей III і IV поколінь залежно від вираженості бажаного типу відносять до IV покоління або чистопородного.

Бонітування корів. Корів бонітують за молочною продуктивністю, екстер'єром, конституцією, розвитком і генотипом.

Стандарт породи за молочною продуктивністю встановлюють за надоєм і кількістю молочного жиру за одну лактацію (першу, другу, третю і старші) або в середньому за декілька лактацій. За процентним вмістом жиру в молоці вимоги одні і ті ж: що за одну, то і за кілька лактацій. Стандарт за живою масою для кожної породи встановлюють за показниками корів - першого, другого, третього отелень і старше. При доборі корів у племінне ядро основним показником є кількість молочного жиру і білка. Для інших селекційних ознак визначається порогове значення: для матерів корів - на рівні середнього за стадом, матері бугаїв - не нижче стандарту породи.

Бонітування бугаїв-плідників. Бугаїв-плідників бонітують за екстер'єром, розвитком і генотипом. Найбільшу питому вагу має оцінка племінної цінності за молочною продуктивністю і типом будови тіла потомства.

Бонітування молодняка. Молодняк бонітують за генотипом, екстер'єром, вираженістю бажаного типу породи і за розвитком. Бонітування починають з 10-місячного віку.

26. Особливості застосування методичних підходів, методів до оцінки бджо­лосімей та продукції бджільництва.

Сучасне бджільництво є важливою допоміжною галуззю сільського господарства. Його значення не обмежується лише виробництвом і одержанням прибутків від реалізації меду та іншої продукції. В живій природі, завдяки запиленню ентомофільних рослин, медоносні бджоли стали важливим елементом підтримки встановлених багатосторонніх зв’язків у тваринному і рослинному світі. Запилення бджолами посівів і насаджень сільськогосподарських культур дозволяє значно підвищувати їх урожайність. Зростає значення бджіл і як живого індикатора навколишнього середовища.