К * Qdoc/ Qem

Коли на ринок товарів надходить багато різноманітних виробів схожого призначення, або коли необхідно вибрати вироби, складні з технічної точки зору, якість яких визначається десятками показників, споживачеві важко прийняти оптимальні рішення. У цих умовах потрібен принципово новий підхід до оцінки якості товарів І до доведення інформації про цю оцінку споживачеві. Мета цього підходу — зменшення невизначеності, з якою зустрічається споживач у процесі вибору кращої моделі потрібного йому товару.

Засобами забезпечення цього підходу повинні стати кваліметрія і стандартизація. Для реалізації вказаного підходу необхідно:

1. Розробити і стандартизувати систему показників, які повністю характеризували б якість кожного виробу. Це повинна бути система, яка має багаторівневий характер («дерево показників»), а не просто перелік показників.

2. Для кожного типу виробів розробити методику оцінки рівня якості.

3. Стандартизувати в міжнародному масштабі форму і зміст товарної етикетки для всіх типів товарів, на якій мусить бути числова оцінка рівня якості. Ця оцінка повинна вираховуватися стосовно кращої у світі за якістю. Вона замінить всю ту занадто широку інформацію про окремі характеристики товару, яку спо­живач не може переробити І яка не полегшує, а утруднює вибір кращої моделі.

Таким чином, об'єднання кваліметрії і стандартизації допоможе вирішити актуальне й важливе завдання щодо створення кращих зразків виробів і забезпечення найбільш ефективної й оптимальної форми передачі споживачеві Інформації про якість цих виробів.

Інструментальні методи якості продовольчих товарів широко застосовуються для встановлення фізичних І хімічних властивостей, хімічного складу, доброякісності, засвоюваності та ін.

Залежно від способів одержання результатів інструментальні методи поділяються на фізичні, хімічні, фізико-хімічні. Біохімічні, біологічні.

Фізико-хімічні методи дають можливість визначати хімічний склад продукту за допомогою фізичних приладів. Зокрема використовуються хроматографія, фотометрія, кондуктометрія.

Біохімічні методи дають змогу встановити активність І характер біохімічних процесів, які можуть проходити при виробленні, зберіганні або використанні продовольчих товарів.

Біологічніметодиподіляють на фізіологічні і мікробіологічні.

Експертний метод оцінки якості продукції ґрунтується на визначенні показників якості групою спеціалістів-експертів. Цей метод разом з іншими або самостійно застосовують для класифікації оцінюваної продукції, формування номенклатури показників якості, одержання коефіцієнтів значущості показників якості, визначення комплексних показників, при виборі базових зразків і встановлення значень показників цих зразків.

Якість товарів може бути встановлена соціологічним методом на основі збирання й аналізу думок фактичних і потенціальних споживачів даної продукції.

13. Функціональні властивості товарів і їх вплив на вартість товарів.

Функціональні властивості обумовлюють використання виробів за призначенням як предмета споживання,
тобто характеризують їхню здатність задовольняти певні потреби людини (матеріальні, культурні та ін). Номенклатура показників функціональних властивостей товарів визначається їхнім призначенням. Так, для більшості харчових продуктів основні показники — вміст речовин енергетичного балансу (жирів, білків, вуглеводів), а для смакових товарів — вміст речовин, які діють на органи травлення та центральну нервову систему (алкалоїдів, кислот, спирту).

Показники функціональних властивостей поділяють на три групи:

- показники досконалого виконання основної функції;

- показники універсальності;

- показники виконання додаткових функцій.

Показники першої групи характеризують ступінь задоволення потреб людини при використанні товарів, тобто корисний ефект споживання. Корисний ефект споживання можна виражати в кількісних і якісних показниках.

Показник універсальності визначає діапазон умов і можливостей використання конкретного товару за призначенням з додатковими функціями, корисними для людини. Наприклад універсальність борошна, молока.

Показник виконання додаткових функцій характеризує поведінку товару при споживанні (експлуатації), перевезенні, зберіганні, ремонтуванні.

14. Ергономічні властивості товарів і їх вплив на вартість товарів.

Ергономічні властивості характеризують зручність і комфорт експлуатації виробів на всіх етапах функціонального процесу в системі «людина - товар - середовище». Вони базуються на вивченні комплексу функцій, які виконує людина у процесі життєдіяльності, а також гігієнічних умов експлуатації товару.

До ергономічних властивостей належать гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психофізіологічні і психологічні. Ця група властивостей характерна переважно для непродовольчих товарів.

Гігієнічні властивості характеризують умови, які у процесі експлуатації товару впливають на організм і працездатність людини. До них належать освітленість, температура та вологість повітря у приміщенні, шум, вібрація тощо. Нормальні умови життєдіяльності людини значною мірою залежать від гігієнічних властивостей взуття та одягу, зокрема виготовлених з полімерних матеріалів, які здатні накопичувати статичні електричні; заряди, мають низьку гігроскопічність та паропроникність. Всі ці фактори негативно впливають на організм людини, викликають втому, надмірну роздратованість.

Фізіологічні і психофізіологічні показники характеризують вироби та елементи їхньої конструкції, при експлуатації яких беруть активну участь органи чуттів та м'язова енергія людини. При цьому враховується відповідність виробів силовим, швидкісним, енергетичним, зоровим, смаковим, тактильним можливостям людини (поріг відчуття смаку, запаху та ін.).

15. Класифікація товарів. Основні критерії віднесення товару до певної групи.

Одним з найважливіших завдань товарознавства виступає наукова класифікація товарів.

Класифікація — це послідовний розподіл великої кількості об'єктів на окремі класи, групи та інші підрозділи й угруповання за найбільш загальними для кожного рівня ознаками. Без обгрунтованої класифікації неможливий розвиток науки товарознавства і торгової практики. Класифікація необхідна для впровадження автоматизованої обробки інформації про продукцію в різних сферах діяльності, для вивчення споживчих властивостей і якості товарів, обліку і планування товарообороту, розробки каталогів товарів, вдосконалення системи стандартизації та сертифікації товарів. Необхідна класифікація і для статистичного аналізу виробництва, реалізації та використання продукції на макроекономічному, регіональному і галузевому рівнях.

Класифікація товарів повинна відповідати таким вимогам:

• гарантувати повноту охоплення всіх видів продукції, що виробляється;

• мати певну гнучкість, суть якої полягає в тому, щоб до переліку продукції можна було за необхідності включати нові найменування товарів, не порушуючи загальної системи класифікації, враховувати можливі в майбутньому зміни в номенклатурі та асортименті товарів;

• сприяти всебічному дослідженню властивостей товарів як споживчої цінності;

• сприяти принципам кодування товарів і утворенню короткого шифру товару.
Побудувати класифікацію можна двома шляхами: ієрархічним і фасетним.

Ієрархічний метод класифікації — послідовний розподіл великої кількості об'єктів на підлеглі класифікаційні угруповання. Особливістю цього методу виступає тісний взаємозв'язок між окремими класифікаційними угрупованнями, який виявляється через спільність і відмінність основних ознак. Розподіл на окремі угруповання проводиться від більш загальної ознаки до менш загальної. Кожна наступна ланка повинна конкретизувати ознаку попередньої ланки. Для позначення окремих ланок класифікації можна використовувати такі терміни: клас, підклас, вид, підвид, різновид, підгрупа.

В основу поділу великої кількості об'єктів класифікації на окремі угрупування покладено ступінь класифікації.

Ступінь класифікації — це етап класифікації при ієрархічному методі, внаслідок якого утворюється сукупність класифікаційних угруповань. Кількість ознак і ступенів класифікації визначають її глибину.

Наприклад, за ієрархічним методом класифікації всі сири можна поділити залежно від початкової сировини на натуральні та перероблені (перший ступінь класифікації). Натуральні сири залежно від способу утворення згустка поділяються на сичужні та кисломолочні (другий ступінь класифікації). Сичужні сири залежно від способів технологічної обробки згустка та хімічного складу поділяються на тверді, напівтверді, м'які та розсольні (третій ступінь класифікації). Тверді сири від ступеня подрібнення згустка та температури його подальшої обробки поділяються на сири з високою температурою другого нагрівання (типу Швейцарського) і сири з низькою температурою другого нагрівання (типу Голландського та Чедер) (четвертий ступінь класифікації).

Фасетний метод класифікації — це паралельний розподіл великої кількості об'єктів на незалежні класифікаційні угруповання.

Особливість фасетного методу полягає в тому, що різні ознаки класифікації не пов'язані між собою. Цей термін походить від французького слове facete, що означає «грань відшліфованого каменя». Дійсно, як кожна грань каменя існує окреме, так і різні класифікаційні угруповання при фасетному методі не залежать одне від одного і не підпорядковуються один одному.

Завдяки цьому фасетна система відзначається більшою гнучкістю, можливістю обмежувати кількість ознак і угрупувань.

Використовуючи фасетний метод класифікації, молоко можна класифікувати за видом тварин, від яких воно одержане (коров'яче, козяче, овече, оленяче, верблюдяче); за видом термічної обробки (сире, пастеризоване, стерилізоване, топлене); за вмістом жиру (знежирене, 2,5%-не; 3,2%-не; 6,0%-не), за видом тари (у флягах, у скляних пляшках, у полімерних пакетах, у тетра-паках. у ф.н-паках), за біологічною цінністю (звичайне, вітамінізоване, білкове).

Кожен з цих методів класифікації має свої переваги і недоліки, знання яких дозволить раціонально використовувати їх з урахуванням цільового призначення.

Найважливіше питання класифікації — правильний вибір ознаки, за якою той чи інший товар буде зараховано до певного угруповання. Основні класифікаційні ознаки продукції;

• спільність технологічних процесів виробництва. При цьому до одного класифікаційного угруповання можна зарахувати різні за зовнішнім виглядом І призначенням товари;

• напрям (або мета) використання товару. За цією ознакою товари поділяються на товари виробничо-технічного призначення $ товари широкого вжитку;

• фізико-хімічні властивості. Товари можуть класифікуватися за формою, габаритними розмірами, хімічним складом (вміст жиру, води, цукру тощо).

Залежно від порядку утворення класифікаційних угруповань розрізняють десяткову, сотенну, довільну системи класифікації.

При десятковій і сотенній системах класифікації кожен вищий клас поділяється відповідно на 10 або 100 наступних класів. Кількість класів в основному залежить від номенклатури товарів: з розширенням номенклатури товарів зростає число класів.

Розробка системи класифікації супроводжується присвоєнням кожному найменуванню товару номенклатурного номера (коду), величина якого залежить від прийнятої системи класифікації і системи цифр, якими визначають кожен клас.

Для товарознавства першочергове значення мають три класифікації товарів: загальнодержавна, торгова, навчальна.

Загальнодержавна класифікація представлена Номенклатурою товарів народного споживання (НТНС), яка затверджена Міністерством статистики України 14.01-94 за № 12. Вона уніфікована відповідно до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи обліку і звітності в роздрібній та оптовій торгівлі. НТНС побудована з урахуванням основних принципів класифікації, передбачених Гармонізованою системою опису і кодування товарів (ГС), прийнятою 00Н, Вищими класифікаційними угрупованнями загальносоюзного класифікатора промислової і сільськогосподарської продукції (ЗКП/ВКУ), Міжнародною стандартною торговою класифікацією та іншими нормативними документами. У ній максимально враховані структурні зміни та уточнення, внесені в діючі стандарти, номенклатуру статистичної звітності, систему оптового і роздрібного товарообороту. Групування товарів здійснено насамперед за їхнім споживчим призначенням.

Торгова класифікація стосується тільки товарів широкого вжитку. Вона не являє собою послідовну систему класифікації і базується на розподілі товарів на групи відповідно до способів виробництва, можливостей використання, способів транспортування і зберігання тощо.

У практиці торгівлі продовольчі товари розподілено на такі групи: хлібобулочні вироби, кондитерські вироби, молоко та молочні товари, гастрономічні товари, бакалійні товари, плоди та овочі, м'ясо, риба, горілчані вироби, вина, пиво, мінеральна вода та напої.

Основна частина непродовольчих товарів у практиці торгівлі поділяється на такі товарні групи: товари побутової хімії, вироби з пластичних мас, будівельні товари, меблеві товари, керамічні вироби, вироби зі скла. Металевогосподарські товари, електротовари. Побутові електромашини і прилади, текстильні, швейні, трикотажні, взуттєві, галантерейні, парфумерно-косметичні товари, хутряні вироби, ювелірні вироби та прикраси, годинники, товари культурно-побутового призначення тощо.

Учбова класифікація має за мету створити логічну систему вивчення всього курсу товарознавства. Вона більш послідовна, ніж торгова, але має з останньою багато спільного.

Продовольчі товари згідно з учбовою класифікацією поділяються на такі групи: зерно і зерноборошняні товари; плодоовочеві товари та продукти їхньої переробки; крохмаль, цукор І кондитерські вироби; смакові товари; харчові жири; молоко і молочні товари; м'ясо і м'ясні товари; риба і рибні товари; яйця та продукти їх переробки.

В учбовій класифікації непродовольчих товарів передбачено дев'ять класів: матеріали для одягу і штучні текстильні вироби; одяг і головні убори; взуттєві товари; товари культурного призначення; товари спортивного призначення; транспортні засоби особистого користування; предмети домашньої обстановки; товари господарського і побутового призначення; предмети санітарії, гігієни та рукоділля.

16. Методи дослідження товарів, методи оцінки їх якості під час ідентифікації то­варів.

17. Основні поняття, які використовуються в тваринництві (конституція, екс­тер'єр, ріст і розвиток, продуктивність, порода, клас тварин), та їх показники, які впливають на вартість тварин. Особливості оцінки тварин.

Тваринництво - це галузь агропромислового комплексу, що забезпечує людину продуктами харчування, а промисловість - сировиною.

Тваринництво має велике народногосподарське значення. Воно являє собою джерело забезпечення населення такими важливими продуктами харчування, як м'ясо, молоко, яйця, а також дає для промисловості вовну, шкіру, смушок та іншу сировину.

Породою називають створену працею людини достатньо велику групу домашніх тварин спільного походження, що володіють подібними морфологічними, фізіологічними і господарськими ознаками, які стійко передаються під час розмноження.

Кожна порода складається з окремих груп тварин, тобто має певну структуру. Основними структурними одиницями породи є лінія і родина.

Лінією називають групу тварин у породі, які походять від визначного за певними ознаками чоловічого предка і мають з ним певні спільні спадкові ознаки за продуктивністю і будовою тіла.

Родина - група тварин-потомків визначної материнської особини, які певною мірою подібні з нею.

Чим чисельніша порода, тим більше в ній ліній і родин. Тварини окремих ліній можуть бути і схожими між собою, і досить різними. Це ж саме стосується і родинного складу породи.