Классификация жилых зданий

В зависимости от природных климатических условий, крупности города, социальной структуры населения применяются различные типы домов, основными классификационными признаками которых являются: 1) Этажность; 2) Объёмно-планировочное и конструктивное решение. Назначение и объёмно-планировочное решение: 1) Квартирные дома массового строит-ва: - многоквартирные(многосекционные, односекционные, коридорного типа, галерейные, галерейно-секционные, специальные (шумо,ветрозащитные);

- Малоквартирные(одноквартирные, многоквартирные, блокированные) 2) Специализирован. дома(малосемейки, общежития, гостиницы, дома престарелых).

Этажность: Малоэтажные (1-2 этажа), ср. этаж-ти (3-5 этажа),повыш. (6-9 этажей),

многоэтажны (> 10 этажей)

По назначению дома классифицируют в зависимости от длительности проживания:

1) дома для постоянного проживания являются зданиями квартирного типа, квартирные дома делятся на дома общего типа и специального назначения 2) Дома, предназначенные для временного проживания различной длительности, называют специализированными, к ним относятся:- общежития для молодёжи для проживания в период обучения;- гостиницы, турбазы, пансионаты, дома отдыха для кратковременного проживания;- дома для престарелых для проживания лиц старше 60 лет, нуждающихся в обслуживании.

Все эти типы зданий содержат соответствующие их основному значению объёмно-планировочной единицы коммуникационные, вспомогательные, обслуживающие. В зависимости от назначения здания изменяются требования к составу и размеру обслуживающих и вспомогательных помещений.

В свою очередь, в состав основных планировочных единиц жилища входят основные (жилые) и подсобные помещения. Классификация объёмно-планировочных решений обусловлены типом жилой застройки, предусмотренной генпланом города: усадебные, малоэтажные высокой плотности, многоэтажные или повышенной этажности.

Многоквартирные дома средней и повышенной этажности формируют основную городскую застройку. Их проектируют на основе 4-х формировочных схем:

1) Многосекционные;2) Односекционные (башенные);3) Коридорные; 4) Галерейные.

Многосекционная схема является наиболее распространённой, это объясняется её функцион. и экономич. функциями. Многосекционный дом формируется из несущих планировочных секций, который представляет собой фрагмент здания с единым стволом вертикальных коммуникаций, планы этажей секции обычно повторяются, отклонение от этого правила обычно захватывают 1-ый и последний этажи.

Односекционная схема применяется при проектировании многоэтажных домов и повышенной этажности, выполняющих роль в застройке высоких вертикальных акцентов, они обладают высокой градостроительной манёвренностью, т.к. требуют малой территориальной застройки и обеспечивают лучшие гигиенические качества квартир.

Галерейная и коридорная схемы характеризуются наличием горизонтальных открытых (галерея) или закрытых (коридор) коммуникационных помещений. Галерейная схема благодаря открытой горизонтальной коммуникации позволяет обеспечить сквозное проветривание квартир.Галерейные дома применяются в застройке в дополнении к секционным. Коридорная схема применяется в умеренном и холодном климате. В таких домах возможно устройство различных квартир, включая 2-ух уровневые квартиры.

Малоэтажные (1-4 этажа) безлифтовые здания классифицируют по 2 группам:

1) Дома для усадебной застройки (к ним относятся 1-2этажные, 2-4-х квартирные, 1-3-х эт. блокированные);2) 2-ух, 4-х-этажные многоквартирные дома для застройки высокой плотности (к ним относятся блокированные, секционные или комбинированные).

II. Технико-экономическое обоснование (ТЭО) и технико-экономический расчет (ТЭР)

ТЭО разрабатывается для объектов производственного назначения, требующих детального обоснования соответствующих решений и определения вариантов и целесообразности строительства объекта.

ТЭР применяется для технически несложных объектов производственного назначения.

ТЭО и ТЭР разрабатываются на основании задания на проектирование и исходных данных.

III. Стадия: Проект (Часть рабочего проекта, который утверждается)

Проект - основная стадия проектирования объектов строительства и реконструкции, утверждается.Разрабатывается в соответствии с государственными нормами, правилами и стандартами. Удостоверяется соответствующей записью ответственного лица за проект (главного инженера проекта, главного архитектора проекта, который руководит проектом).

Проект разрабатывается для определения градостроительных, архитектурных, художественных, экологических, технических, технологических, инженерных решений объекта, сметной стоимости строительства и технико-экономических показателей на основании задания на проектирование, исходных данных и одобренной при трехстадийном проектировании предыдущей стадии.

Проект после согласования и утверждения является основанием для разработки следующей стадии проектирования. Состав и содержание разделов "П" могут уточняться и дополняться заказчиком в задании на проектирование в зависимости от назначения и сложности проектируемых объектов.

Состав:

· Концептуальное решение;

· Пояснительная записка;

· Расчетное обоснование.

IV. Рабочий проект (РП)

"РП" разрабатывается для определения конкретных градостроительных, архитектурных, художественных, экологических, технических, технологических, инженерных решений объекта, сметной стоимости строительства, технико-экономических показателей и выполнения строительно-монтажных работ (рабочие чертежи). "РП" применяется для технически несложных объектов, а также объектов с использованием проектов массового применения (типовых проектов).

"РП" является обобщающим стадией проектирования и состоит из двух частей - согласительного и рабочего чертежа. Согласительный часть подлежит согласованию, экспертизе и утверждению, а рабочие чертежи разрабатываются для строительства объекта. Утверждаемая часть состоит из пояснительной записки, выполненной в сокращенном относительно проекта объеме, в зависимости от вида строительства и функционального назначения объекта, сметной документации, раздела организации строительства и чертежей. В состав пояснительной записки должен входить раздел ОВОС (оценки воздействия на окружающую среду).

Вопрос 11 Малоповерхові житлові будинки та їх обемно планувальне рішення

Основні критерії для класифікації житла: призначення за часом і характером проживання; об'ємно-планувальна структура; конструктивне рішення; матеріал огороджуючих конструкцій.

За часом і характером проживання житло підрозділяється на постійне (житлові будинки звичайного типу і будинки з громадським обслуговуванням), тимчасове (готелі і гуртожитки) та сезонне, використовуване під час сезонних робіт (в с / г, промисловому, відганяючи тваринництві та ін.)
Класифікацію за об'ємно-планувальної структурі (одноквартирні, блоковані, секційні, коридорні, галерейні та будинки-дуплекси з квартирами в різних рівнях) ми вже розбирали.
По поверховості житлові будинки можна розділити на малоповерхові (до 4-х поверхів та мансардні), среднеетажние (4-5 поверхів), багатоповерхові (6-16 поверхів) і висотні (понад 16 поверхів).
За конструктивним рішенням будинку підрозділяються на каркасні, панельні, каркасно-панельні, об'ємно-блокові, монолітні, великоблочні та із штучних матеріалів.
В самодіяльному будівництві застосовуються різного виду змішані конструкції. У закордонній практиці широко поширене (а у вітчизняній тільки розвивається) застосування пересувних житлових будинків-трейлерів і готових модулів, що перевозяться автотранспортом або вертольотами.
За матеріалами огороджувальних конструкцій житлові будинки бувають з дерева, бетону, залізобетону, металу, силікатних матеріалів, цегли та ін видів кераміки, а також різних видів місцевих матеріалів.
Поверховість житлових будинків - основний з факторів, що впливають на зміну вартості житлової та корисної площі. Збільшення поверховості при інших рівних умовах від 1-го до 5-ти поверхів викликає зменшення вартості житлової або корисної площі. Починаючи з 6-ти поверхів, вартість різко збільшується внаслідок встановлення ліфтів і пристрої сміттєпроводу. При подальшому підвищенні поверховості вартість дещо знижується. Коли встановлюються додаткові ліфти, вартість різко збільшується.
Малоповерхові будинки часто називають будинками садибного типу, тому їх наділяють земельними ділянками. Найбільш характерний представник садибних будинків - одноквартирний будинок із земельною ділянкою і надвірними будівлями для утримання худоби та птиці, зберігання палива та інвентарю.
Малоповерхові будинки планувально вирішують так, щоб забезпечити вихід з кожної квартири на окрему ділянку. За цією ознакою розрізняють одно-, дво-, чотириквартирному і блоковані будинки.
Одноквартирний будинок може бути одноповерховим, мансардним, двоповерховим, з квартирою в різних рівнях. Тут поняття квартири і будинки збігаються
Блоковані будинки - це споруди, що складаються з послідовно з'єднаних блоків-квартир.
Володіючи певною мірою достоїнствами одноквартирного будинку, блокований будинок більш економічний (вартість 1 м ² загальної площі в шести - восьмиквартирний блокованих будинках на 17% нижче, ніж в одноквартирних). Але при блокуванні більш 2-х квартир вимушено обмежується площа ділянки.
Особливий тип блокованого будинку - 2-х поверховий будинок з поверховими розташуванням квартир (по 2-4 квартири на кожному поверсі). Входять з ділянок в квартири 2-го поверху по сходах при кожній квартирі. У цього типу будинків є такі економічні переваги як зменшення числа зовнішніх стін, протяжності інженерних комунікацій. У той же час є й недоліки - труднощі з розміщенням господарських будівель (вони часто виявляються з фасадної сторони будинку), необхідність влаштування проїздів по всьому периметру прибудинкової ділянки та ін
Склад квартир малоповерхових житлових будинків такою ж, як і будинків будь-якої іншої поверховості, але для сільських будинків площа квартир встановлена ​​дещо більша, ніж для міських багатоквартирних будинків. Відмінною особливістю таких квартир є рішення вхідного вузла: його роблять з тамбуром (сіньми). Він відокремлює житлові приміщення від зовнішнього середовища. Крім того, в таких будинках можна влаштовувати додаткові входи, розміщувати вікна практично по всіх фасадам і забезпечувати мешканців верандою або терасою.
Бувають різні об'ємно-планувальні прийоми рішення квартир в малоповерхових будинках. 1. Можуть бути приміщення з підлогами в одному рівні. 2. Квартиру можуть доповнювати приміщення, які розташовуються в мансарді. Зазвичай це спальні кімнати. 3. Іноді частина приміщень, зазвичай інтимну, переносять в 2-й поверх. 4. Іноді (на місцевості з крутим рельєфом) підлоги приміщень розташовують в 3-х рівнях, але загальна поверховість квартири не більше 2-х.
Конструктивні рішення малоповерхових будинків відрізняються від багатоповерхових. Вони дозволяють знизити одноразові витрати на будівництво малоповерхового будинку. Такими рішеннями є: полегшені стіни з місцевих матеріалів, пристрій стовпчастих фундаментів взамін стрічкових, влаштування внутрішньоквартирних полегшених сходів в блокованих 2-х-поверхових будинках, полегшена конструкція міжповерхових перекриттів і т.д.
Будинки від 2-х поверхів до багатоповерхових - найпоширеніший в даний час тип житла в міському та селищному будівництві. Це секційні будинки.
Житлова секція складається з сходової клітки і квартир, що примикають до неї.
Вдома секційного типу характерні тим, що всі квартири однієї секції розміщуються поповерхово навколо вертикального комунікаційного вузла (сходи, ліфт) і мають входи або зі сходового майданчика, або з ліфтового холу.
Вдома цього типу можуть бути односекційними (точковими) або багатосекційними. Проміжні секції називаються рядовими, крайні торцевими.
Торцеві секції роблять такої ж форми, як і пересічні, Т-образні або кутові.
У будинках складної конфігурації (у вигляді літер Г, Н, Ш, Т і ін) застосовують кутові і Т-подібні секції. Всі ці секції ділять на 3 групи за типом сходово-ліфтового вузла:
з поперечною сходами;
з розподільними коридорами-"кишенями"; - для багатоповерхових будинків;
з поздовжньою сходами.
У секціях першої групи входи в квартири передбачають безпосередньо з поверхових площадок. На кожному майданчику розташовується від 2-х до 4-х квартир.
Характерна риса секцій другої групи - поверхова площадка поперечно розташованої сходів розвивається в короткий коридор або хол, іноді він називається "кишенею". Такий коридор роблять тупиковим і висвітлюють тільки штучним світлом. У таких секціях збільшується число квартир, об'єднаних навколо однієї драбини на поверсі до 8. Підвищується ефективність ліфта, обслуговуючого багато квартир, і комфортність секції. Крім того, в таких секціях можна проектувати більшу кількість малокомнатних квартир. Але майже всі квартири мають односторонню орієнтацію. Тому ці секції застосовують тільки в будинках, орієнтованих меридіонально.
У секціях третьої групи сходи розташовують у середній поздовжній осі будівлі і висвітлюють через ліхтар в даху. Тому ці секції зазвичай застосовуються в малоповерхових будинках. Сходи може розташовуватися уздовж будівлі біля зовнішньої стіни. Її відділяють від майданчика шлюзом, щоб захистити її від проникнення диму під час пожежі.
Секціям привласнюють шифр, який визначає склад квартир, об'єднаних однією поетажной майданчиком. При цьому кількість цифр у шифрі вказує на число квартир, а значення цифр позначає кімнатні квартири. Наприклад, шифр 2-1-3 - позначає трехквартірную секцію з двох-, одно-та трикімнатними квартирами на кожному поверсі.
Секції відрізняються один від одного орієнтацією по сторонах світу. За цією ознакою секції діляться на вільно, обмежено і меридіонально орієнтуються.
Вільно орієнтуються секції об'єднують квартири двосторонньої орієнтації. Удома з такими секціями вільно розміщуються на місцевості навіть уздовж географічної широти; будь-який з фасадів може бути північним. Тому такі секції називають широтними.
Секції обмеженою орієнтації об'єднують квартири двосторонньої і односторонньої орієнтації. Т.к. всі вікна односторонніх квартир розташовані по одному фасаду, його не можна орієнтувати на несприятливу бік горизонту.
Меридіональні секції компонують з односторонніх квартир і тільки в торцях іноді розміщують двосторонні. Удома з такими секціями орієнтують меридіонально. При цьому необхідно дотримуватися норм інсоляції обох довгих фасадів.
Односекційні будинки - це окремо стоять, не примикають до сусіднім будівлям. Тому секції мають вікна по всьому периметру стін. Конфігурація цих секцій може бути найрізноманітнішою: квадрат, коло, прямокутник, трилисник, Т-і хрестоподібної форми і т.п.
Як правило, секційні будинки забезпечуються централізованими інженерними системами. У будинках понад 5 поверхів влаштовують сміттєпровід і ліфт (до 9 поверхів - 1, до 18 поверхів - 2, до 20 поверхів - 3, до 25 поверхів - 4 ліфти на секцію).
Вартість житлової площі змінюється залежно від ширини і довжини житлового будинку. У вузьких житлових будинках шириною 7-8 м, часто зустрічаються в закордонній практиці, зручно розміщуються квартири з наскрізним провітрюванням. Але в таких будинках неефективно використовується ліфт.
Збільшення ширини житлового корпусу до 12 м дає можливість збільшити число квартир, що виходять на сходовий майданчик одного поверху. Це дозволяє знизити вартість житлової площі.
Збільшення числа секцій в житловому корпусі підвищує ефективність забудови (особливо при збільшенні числа секцій від 1 до 5). При цьому зменшуються витрати на опалення житлового будинку, знижується вартість БМР та житлової та корисної площі.

Вопрос 12 Обемно –планувальне рішення багатоповерхових житлових будинків

Многоэтажные дома применяют в застройке городов, и в соответствии с условиями строительства их проект­ное решение основывают на следую­щих планировочных схемах - много­секционной, односекционной, коридор­ной, галерейной и двух комбиниро­ванных - коридорно-секционной и галерейно-секционной

Многосекционная планировочная схема используется наиболее часто: до 80 % городских домов квартирного типа строят многосекционными. Эти дома компонуют из нескольких планировочных секций - фрагментов зданий с повторяющимися поэтажными пла­нами и единым стволом вертикальных коммуникаций (лестниц и лифтов), объединяющим все квартиры секции между собой и с эвакуационными вы­ходами из здания. Секции дома, как правило, содержат квартиры разного состава по числу комнат, что позволя­ет при застройке многосекционными домами за счет варьирования состава квартир в секциях наиболее полно удовлетворять требования расселения раз­личных по численности семей. Много­секционную планировочную схему при­меняют в основном для зданий выше двух этажей.

Коридорные и галерейные дома относятся к типу зданий с горизон­тальными коммуникационными поме­щениями: открытыми - галереями или закрытыми - коридорами. Коридор­ные дома, в которых все квартиры имеют выходы через общий коридор не менее чем на две лестницы, проек­тируют преимущественно многоэтаж­ными и строят главным образом в умеренном и холодном климате. Гале­рейные дома, в которых входы в квар­тиры осуществляются из открытых поэтажных галерей, строят в III и IV климатических районах, размещая в таких домах преимущественно одно-, двухкомнатные квартиры.

Галерейно-секционные и коридорно-секционные дома имеют комбини­рованные планировочные схемы, при которых коридорная (галерейная) пла­нировка повторяется через 1-3 этажа, а промежуточные этажи имеют сек­ционную планировку. Эти комбини­рованные схемы позволяют с большей экономичностью использовать лифты и при необходимости осуществлять ориентацию помещений квартир на две стороны горизонта или одну - наиболее благоприятную.Кроме названных применяют спе­циальные варианты перечисленных планировочных схем многоквартирных многоэтажных домов, диктуемые мест­ными градостроительными или при­родно-климатическими условиями и позволяющие защитить основные по­мещения квартир от шума, холодного ветра или пыльных бурь (шумо-, ветро-, пылезащитные здания).

Специфичные объемно-пространст­венные варианты основных типов жи­лых зданий формируются при проек­тировании их для условий застройки на сложном рельефе.

Малоэтажные дома проектируют одно-, двухквартирными или много­квартирными блокированными. Все эти здания, как правило, усадебного типа, имеют приквартирные земельные участки для отдыха и ведения подсоб­ного хозяйства. Они предназначены главным образом для застройки сель­ских мест и периферийных зон малых городов. В ограниченном объеме мало­этажные дома проектируют многосек­ционными, преимущественно в случаях малоэтажной застройки высокой плот­ности.

По признаку этажности различают четыре основные группы жилых зда­ний: малоэтажные - 1-2 этажа, сред­ней этажности - 3-5 этажей, повы­шенной этажности - 6-9 (10) эта­жей и многоэтажные - (10) 11 и более этажей.Многоэтажные здания разделяют на следующие категории: 10-16 эта­жей (высотой до 50 м) - I категории;17-25 этажей (до 75 м)-II катего­рии; 26-40 этажей (до 100 м)-III категории; более 40 этажей (более 100 м)-высотные здания. Согласно строительному законодательству в крупных и крупнейших городах при­нимается смешанная этажность жи­лой застройки - здания высотой 9 и более этажей; больших, средних и ма­лых городах - преимущественно че­тырех-, пятиэтажная', а также 2-4-этажная высокой плотности; для сель­ских населенных мест (в государствен­ном жилищном строительстве)-пре­имущественно двухэтажная. Примене­ние одноэтажной застройки в госу­дарственном строительстве (как наи­менее экономичной) крайне ограни­чено, она допускается только в опре­деленных ситуациях - в начальный период освоения новых районов, для персонала, обслуживающего трассы железных дорог, нефте- и газопрово­дов и др. Основная область примене­ния застройки одноэтажными одно­квартирными домами - индивидуаль­ное строительство на средства населе­ния в сельской и пригородной мест­ности. Для повышения эффективности использования территории и инженер­ных коммуникаций, а также сниже­ния стоимости распространено блоки­рование одно-, двухэтажных одноквар­тирных домов по торцовым или про­дольным стенам в один многоквартир­ный блокированный дом с индивиду­альными земельными участками для каждой квартиры.

Нормативное ограничение высоты жилой застройки значительной части городов пятью этажами обусловлива­ется экономическими преимуществами.Увеличение стоимости домов с по­вышением этажности объясняется в первую очередь дополнительным по сравнению с 4-5-этажными домами, электроплиты в домах в 10 и более этажей), усложнениями объемно-планировочных решений, про­диктованными противопожарными тре­бованиями, и отчасти усложнением конструкций зданий. Относительно бо­лее дешевы 9-10-этажные дома, что определяет максимальный объем при­менения их в застройке крупных горо­дов. Дома высотой более 10 этажей существенно дороже, так как требуют оборудования лестнично-лифтовых уз­лов не одним, а двумя-тремя лифтами с увеличением площади лифтовых холлов и удорожающих противопо­жарных мероприятий.