Предмет доказування. Факти, які не потребують доказування

Предмет доказування.

Тривалий час в юридичній літературі як предмет доказування розуміли сукупність обставин (юридичних фактів), встановлення яких є необхідним для вирішення справи судом, винесення законних і обґрунтованих рішень. У деяких дослідженнях, присвячених проблемам судового доказування, це положення піддають сумніву. Окремі автори вважають, що зміст предмета доказування необхідно диференціювати залежно від осіб, які беруть участь у справі, його формують. Предметом доказування позивача буде підстава позову, предметом доказування відповідача — обставини, які покладені ним в основу заперечення проти позову. Предмет доказування інших осіб, які беруть участь у справі, також підлягає диференціації. Зміст предмета доказування кожної особи зумовлюється метою її участі в процесі. Що стосується суду, то його предмет доказування широкий і охоплює всі обставини, необхідні для винесення законного і обґрунтованого рішення. Предмет доказування структурують також іншим чином, коли в його змісті виділяють: 1)Юридичні факти матеріально-правового характеру, які сторони кладуть в основу своїх вимог і заперечень;     2) Процесуально-правові юридичні факти, на які сторони посилаються у своїх вимогах і запереченнях;     3) Будь-які юридичні факти, включені до предмета доказування за ініціативою суду;   4)обставини, які не мають юридичного значення, але запропоновані сторонами або судом для їх встановлення шляхом доказування з метою правильного вирішення справи.

Виділення предметів доказування для осіб, які беруть участь у справі, або включення до предмета доказування усіх обставин (фактів), які так чи інакше встановлюються при провадженні цивільної справи, є неправильним.

«Предмет доказування» — специфічна категорія, яка окреслює коло фактів матеріально-правого значення, що підлягають встановленню для вирішення цивільної справи по суті, тобто тільки для вирішення питання про суб’єктивні матеріальні права й обов’язки сторін.

Коло обставин, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог і заперечень або на які вказують інші особи, може бути різноманітним, а предмет доказування по кон­кретній цивільній справі досить визначений. На його склад вказує норма матеріального права, яку слід застосувати в даному конкретному випадку.

Отже, «предмет доказування» — це коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті.

Факти, які не потребують доказування.

ЦПК Стаття 61. Підстави звільнення від доказування 1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. 2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. 3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. 4. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. (Частина четверта статті 61 із змінами, внесеними згідно із Законом N 245-VII від 16.05.2013) Тобто,до обставин, які не підлягають доказуванню, належать: 1) обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі;   2) загальновідомі факти;   3) преюдиціальні факти, тобто факти, встановлені рішенням або вироком суду по раніше розглянутій справі, постановою у праві про адміністративні правопорушення.   1) Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, визнані сторонами, – це факти, щодо яких доказування вже здійснене. Це, по суті, факти, що підлягали доказуванню по справі та були доведені визнанням сторін. 2) Загальновідомі факти. Загальновідомі факти не потребують доказування лише тоді, коли вони визнані такими судом. Частіше загальновідомими фактами є різні події (землетрус, посуха тощо). Загальновідомість того чи іншого факту може мати: 1)Об’єктивні межі.   2)Суб’єктивні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але і всьому складу суду, який розглядає справу. Іноді загальновідомі юридичні факти змішують із подіями, які загальновідомі, однак не мають юридичного значення для конкретної цивільної справи, або з календарними фактами. Визнання загальновідомості того чи іншого факту при розгляді цивільної справи повинно бути оформлено ухвалою суду, винесеною у встановленому порядку. ⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒ Дата публикования: 2015-01-24; Прочитано: 2365 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы! studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.013 с)...