Ціновий механізм ринкового саморегулювання та його важелі

Розгляд економічної природи ціни, характеру і кількісних вимірів її взаємозв’язку з попитом та пропозицією товару, дозволяє перейти до з’ясування цінового механізму регулювання виробництва, звичайно у тому випадку, коли за своєю суттю воно є товарним, а економічна система – ринковою.

Ціновий аспект механізму ринкового регулювання доцільно розглянути, використовуючи графік взаємозалежності та взаємодії ціни (P), попиту (D) і пропозиції товару (S) (рис. 5.12).

Припустимо, що на ринку певного товару ціна встановилась на гранично низькому рівні (P₁). Звичайно, що у такому випадку обсяг попиту буде максимально високим (D₁). Адже за рівня ціни близького до нуля, товар стане доступним для покупців навіть із мізерними доходами. Інша група споживачів претендуватиме на купівлю даного товару, незважаючи на те, що він їм наразі і не потрібний.

Рис.5.12. Взаємозалежність та взаємодія ціни, попиту і пропозиції товару.

З іншого боку, обсяг пропозиції буде мінімальним (S₁). Низька ціна багатьом продуцентам не дозволить не тільки отримати прибутки, а й компенсувати витрати на виробництво і реалізацію своєї продукції. Продавці цього товару будуть змушені притримувати товар, зменшуючи обсяги реалізації або шукаючи інші ринки збуту.

Отже, між обсягами попиту і пропозиції виникає розрив, який за певного рівня ціни може стати критичним. Припустимо, що він досягається за рівня ціни P₁.

Критичний розрив обсягів попиту і пропозиції відповідає такій ринковій ситуації, коли внаслідок кількісних відмінностей D i S виникає загроза зупинки товарно-торговельних операцій. У даному випадку він викликається дією чинника пропозиції і зумовлюється логікою бізнесової поведінки продавців та виробників товару. Адже за рівня ціни P₁, кожна додаткова одиниця виробленого і проданого товару означає лише нарощення рівня збитковості виробничих і торговельних фірм. Ця суперечність між попитом і пропозицією, між споживачем і виробником, покупцем і продавцем товару може бути розв’язана тільки за умов обов’язкового зростання рівня ціни.

Отже, без будь-якого зовнішнього втручання, без впливу державної політики, базуючись на засадах саморегуляції, ринок даного товару переналаштовується. Зростаюча ціна стає реальним важелем регулювання ринку, де спонукальним мотивом цінової динаміки є об’єктивна необхідність подолання розриву обсягів попиту і пропозиції товару.

За дією законів попиту і пропозиції зростання ціни спонукатиме до зменшення розриву. Обсяг попиту почне зменшуватись, а пропозиція товару отримає стимули зростання. Це, звичайно, обумовить позитивну динаміку обсягів виробництва. Зростання ціни стане важелем нарощення обсягів виробництва продукції.

Варто відзначити, що перші і малі прирощення ціни, наприклад, від рівня P₁ до P₂, завжди супроводжуються повільними зрушеннями обсягів попиту і пропозиції. На нашому графіку (рис.5.12) це зрушення значень попиту відбувається у діапазоні від D₁ до D₂, а обсяг пропозиції – від S₁ до S₂. Така особливість взаємозалежності ціни, попиту і пропозиції товару обумовлена тим, що малі початкові прирощення ціни, по-перше, не викликають різкого зниження купівельної спроможності покупців. Попит падає, але до певного моменту зниження є помірним.

По-друге, кволий характер зростання обсягів виробництва детермінується тим, що в діапазоні від P₁ до P₂ зростаюча дохідність виробництва і реалізації продукції ще не здатна гарантувати конкурентоспроможної прибутковості. І тільки досягаючи певного рівня (на нашому графіку це відбувається у точці P₂), коли різниця між виручкою і витратами в розрахунку на одиницю продукції гарантуватиме конкурентоспроможний рівень прибутковості, кожне чергове зростання ціни, за межі P₂, викликатиме різке нарощення обсягу пропозиції. За таких умов ринок даного товару стає чим раз привабливішим для інвесторів.

Посилення привабливості галузі, де продукується даний товар, є додатковим стимулом зростання ціни. Але це зростання має межу. Досягаючи, наприклад, значень P₃, знову починає даватися взнаки чинник розриву обсягів попиту і пропозиції товару, який черговий раз загрожує перетворитись у критичний.

Необхідно відзначити, що у ціновому діапазоні від P₂ до P₃, коли відбувається стрімке зростання обсягів виробництва даного товару, чим раз потужнішими стають гальмівні стримуючі чинники падіння обсягів попиту і зростання пропозиції товару. Саме їх дія ставить межу підняття рівня ціни і дозволяє уникнути стану критичного розриву обсягів попиту та пропозиції товару.

Відтак, фактором, що стримуватиме падіння попиту, за умов зростаючої ціни товару, є загроза переорієнтації покупця на товари-субститути. Окрім цього, чим стрімкіше зростатиме ціна, тим більшою ставатиме вірогідність наповнення ринку значно дешевшою, експортною продукцією. Щоб уникнути цього, фірми-виробники та продавці даного товару будуть змушені стримувати свої цінові амбіції і, тим самим, гальмувати падіння попиту, не доводячи ситуацію до критичного розриву з обсягами пропозиції товару.

В свою чергу, у ціновому механізмі саморегулювання товарного виробництва даються взнаки і чинники гальмування зросту обсягів пропозиції товару. Їх дія також лімітує ціну: через це дозволяє уникнути або полегшити негативні наслідки досягнення критичного рівня розриву обсягів пропозиції і попиту на даний товар.

По-перше, із зростанням ціни вище від її рівноважного рівня (P₄), виробництво стає щоразу прибутковішим, а це стимулюватиме перетоки капіталу на користь галузі, де продукується даний товар. Із збільшенням авансованого в галузь капіталу зростатиме обсяг виробництва і посилюватиметься загроза перенасичення ринку.

По-друге, ефект перенасичення посилиться і за рахунок припливу на даний локальний ринок експортних товарів.

По-третє, зростання ціни і прибутковості фірм, що продукують даний товар, супроводжуватиметься зростанням граничних витрат. Це означатиме, що для продуцентів кожен черговий приріст обсягу виробництва даватиметься усе важче і важче, а тому дія гальмівних чинників зростання пропозиції ставатиме щоразу відчутнішою (характер цієї взаємодії був з’ясований у § 1).

По-четверте, із зростанням обсягів виробництва і прибутковості галузі збільшиться попит на робочу силу. З цієї причини зросте ціна робочої сили. Саме тому зростання абсолютних значень і процентної частки заробітної платні в обсягах та структурі витрат фірми викличе падіння рівня прибутковості, а на цій підставі посилить дію чинників, які гальмуватимуть прирости пропозиції товару.

Таким чином, досягаючи певного рівня (значення P₃ на рис. 5.12), ціна зупиняє свій рух. Знову до межі загострюються суперечності попиту і пропозиції, продуцентів і споживачів, продавців і покупців даного товару.

Загострення суперечностей у цьому випадку детермінується дією вже чинників попиту. Високий рівень ціни товару, наприклад, коли вона досягає значення P3, означає, що покупці втрачають можливості і бажання продовжувати товарно-торговельні операції.

Розв’язок цих суперечностей у черговий раз, вимагатиме зрушень ціни, але тепер вже у бік її зниження. І знову це здійснюється на засадах саморегулювання без примусу чи будь-якого силового втручання.

Траекторія руху кривих, що репрезентують, викликане спадною динамікою ціни, закономірне зниження пропозиції і збільшення обсягів попиту зовсім не обов’язково співпадатиме з рухом кривих S і D у випадку нарощувальної динаміки рівня ціни.

Але суть процесу ринкового саморегулювання і адекватного йому закономірного руху кривих попиту і пропозиції залишаться незмінними.

Механізм коливання ціни і, пов’язаних з ним, змін обсягів попиту та пропозиції товару об’єктивно, без втручання людини здатен, на засадах самоналаштування, регулювати всю ринкову економічну систему.

Тут дається взнаки обгрунтований А. Смітом ще в кінці XVIII сторіччя принцип “невидимої руки”. Цей принцип реалізує себе через стихійну дію об’єктивних економічних процесів, де державі відводиться роль “нічного сторожа”. Саме тому, “політика невидимої руки” повинна бути виразом природної свободи економічної діяльності людини. Державні або будь-які інші обмеження вільної гри ринкових сил вважаються неприпустимими. Шлях активізації державного втручання у механізм регулювання ринкової економіки ортодоксальними сучасними захисниками принципів економічного лібералізму (Д. Гікс) трактується як “шлях до рабства”.

За період часу з кінця XVIII сторіччя до наших днів розвиток ринкової системи господарювання зазнав дуже важливих змін. Зважаючи на складність та неоднозначність впливу на механізм регулювання товарного виробництва, вони будуть предметом розгляду цілої низки наступних розділів. В цілому ж, визначальними рисами є радикальна зміна ролі національних держав, міжнародних економічних угрупувань та інституцій у економічному механізмі регулювання сучасного виробництва. Звичайно, що за таких умов роль стихійних регуляторів ринку суттєво слабшає та модифікується, але до тих пір, поки економіка залишатиметься ринковою, ядром регуляторного механізму є і буде, з’ясований ще класиками політекономії, взаємозв’язок ціни, попиту і пропозиції товару та цілком природний вплив їх коливань на обсяги виробництва.

Питання для самоконтролю

1. Чим обумовлені і у чому полягає сутність відмінностей у теоретичних концепціях природи ринкової ціни за витратним і маржиналістським підходами?

2. Як визначаються зміст та механізм дії закону попиту?

3. Які варіанти функціональної залежності змін попиту на товар від коливань ринкової ціни репрезентуються дією закону попиту?

4. Як кореспондується з дією закону попиту існування “товарів Гіффена” та “товарів Веблена”.

5. Чим визначається і як проявляє себе функціональна залежність зміни обсягу пропозиції товару від коливань рівня ринкової ціни?

6. Що характеризує явище цінової еластичності попиту і пропозиції товару?

7. Якими конкретними способами та показниками репрезентується ефект цінової еластичності попиту і пропозиції товару?

8. Яку роль і чому виконує фактор тривалості ринкового періоду у визначенні коефіцієнта цінової еластичності пропозиції товару?

9. Як розраховуються і для чого слугують показники перехресної еластичності попиту за доходами?

10. У чому полягає економічний зміст ринкової рівноваги цін, попиту і пропозиції товару?

11. Як, на основі застосування “павутиноподібної моделі”, можна пояснити механізм досягнення ціни ринкової рівноваги.

12. Чим відзначається і як функціонує ціновий механізм ринкового саморегулювання.

13. Якими є особливості прояву принципу “невидимої руки” (А. Сміт) на різних етапах еволюції ринкової економіки?