Класифікація інформаційних технологічних операцій

Технологічні операції можна класифікувати за такими ознаками (рис 4.4.).

За метою і місцем виконання можна виділити три класи операцій, що відрізняються трудовими і вартісними витратами, пов'язаними з їх реалізацією, і розподілом помилок, що вносяться в технологічний процес.

Перший клас характеризується тим, що операції, які входять в нього, мають своєю метою одержання первинної інформації, яка відбиває зміст процесів, що відбуваються в цехах, на складах, ділянках виробничої діяльності. До нього відносяться такі технологічні операції:

• знімання первинної інформації, тобто одержання кількісної характеристики показників (наприклад, кількість відпущених матеріалів, кількість виготовлених деталей тощо);

• реєстрація первинної інформації – нанесення усіх реквізитів-основ (кількісних характеристик) і ознак на певний носій;

• збір первинної інформації – одержання пакету повідомлень, ”пачки” документів або файлу на машинних носіях;

• передача первинної інформації від місця виникнення до місця обробки.

Операції даного класу виконуються головним чином на робочих місцях (поза пунктами обробки інформації) і є найбільш трудомісткими (трудові витрати на його виконання складають до 50 % від усіх робіт) і коштовними та дають найбільший відсоток помилок в одержуваних даних.

Рис.4.4. Схема класифікації технологічних операцій обробки даних

Другий клас операцій має своєю метою введення даних в ЕОМ, можливе перенесення первинної інформації на проміжні машинні носії, завантаження даних в інформаційну базу (ІБ). До складу класу входять операції: прийому, контролю і реєстрації інформації в пункті обробки первинної інформації у випадку пакетного надходження на обробку даних; введення даних в ЕОМ, контроль помилок і завантаження в ІБ, ведення ІБ. Даний клас відрізняється високою трудомісткістю (до 40% від трудомісткості усього процесу) і множиною помилок, що припускаються при цьому. В сучасних системах обробки даних операції першого і другого класів об'єднуються, коли в процесі знімання і реєстрації первинної інформації одночасно здійснюється введення даних в ЕОМ.

Третій клас призначений для виконання обробки даних ІБ за алгоритмами й одержання результатної інформації. Даний клас характеризується найбільшим рівнем автоматизації процесів, найменшою трудомісткістю (5% від трудомісткості усіх процесів) і найменшою кількістю помилок, що припускаються при цьому. У випадках оперативної обробки даних виконання операції реєстрації, введення даних в ЕОМ і формування результатної інформації поєднуються в один технологічний процес.

Четвертий клас має метою забезпечення вірогідності і високої якості результатної інформації. До основних операцій даного класу відносяться: аналіз і контроль отриманих результатних документів; виявлення і виправлення помилок з причин неправильності введених вихідних даних, збоїв в роботі машини, помилок користувача, оператора або програміста. Трудомісткість даного етапу становить до 5% від трудомісткості усіх процесів. Зазвичай цей клас операцій виконується при складній аналітичній обробці даних.

За ступенем автоматизації усі технологічні операції можна розділити на операції, що виконуються вручну, машинно-ручним способом, напівавтоматичним і автоматичним способом.

За стадіями виконання операції діляться на підготовчі, основні і заключні. Основні технологічні операції поділяються на робочі операції і контрольні. Серед робочих технологічних операцій за характером обробки виділяють активні (пов'язані з логічним або арифметичним перетворенням інформації) і пасивні (наприклад, операції введення-виведення).

Контрольні операції поєднуються в групи за такими ознаками:

• за часом виконання: попередній, поточний та заключний контролі;

• за ступенем охоплення контролем робочих операцій: поопераційний і контурний контроль, що охоплює декілька робочих операцій;

• за принципам організації виділяють контроль, організований за принципом дублювання робіт (наприклад, метод подвійного файлу, верифікації тощо), принципом інформаційної надлишковості (метод контрольних сум, модульний метод тощо), принципом логічного або арифметичного ув'язування показників (наприклад, балансовий метод) тощо.

Коли підготовлено машинні носії інформації, починаються обчислення на ЕОМ. Такі розрахунки виконуються автоматично за допомогою попередньо створених програм. Під час обчислень можливі переривання процесу обробки, які пов'язані з тим, що потрібно обрати подальший режим роботи або прийняти те чи інше управлінське рішення. Процес обробки інформації на ЕОМ закінчується формуванням носіїв інформації або її відображенням – на екрані чи папері.

Друк результатів обробки можна організувати різним чином. Це залежить від обсягів даних, що друкуються, особливостей використовуваних друкуючих пристроїв, побудови програмного забезпечення.

Традиційний варіант – це формування і друк документів у процесі обробки. Він придатний для невеликих обсягів інформації за наявності високонадійних друкуючих пристроїв. Дуже часто постає потреба передрукувати окремі сторінки відомостей через помилки друкуючого пристрою. Якщо при цьому друк відбувається разом з обробкою, то буде витрачено багато часу і паперу для передруковування всього обсягу відомостей. Наприклад, на великих промислових підприємствах оборотна відомість за матеріалами може містити декілька сотень сторінок.

При великих обсягах інформації бажано друк виокремлювати як самостійну технологічну операцію, а програмне забезпечення чи файли для друку будувати так, щоб друк міг розпочатися з довільної сторінки і закінчитися, коли надруковано певну кількість сторінок.

У програмах друку бажано передбачити діалог з оператором для уточнення параметрів друку, таких як номер початкової сторінки, кількість сторінок, які потрібно надрукувати, або номер останньої сторінки, яка друкується, можливі ситуації (за наявності різних ЕОМ), коли обчислення за алгоритмом виконується на одній ЕОМ, а друк – на іншій. У цьому випадку до технологічного процесу вводять додатково операцію копіювання підготовлених машинограм з одного носія на інший і операцію передачі файлів для друку на інші ЕОМ. Програмне забезпечення для друку обов'язково має формувати файли для друку.

При наявності локальної мережі замість копіювання файлів з машинограмами можуть існувати операції вибору, налагодження принтеру та друку. В цьому випадку програмне забезпечення повинно дати змогу перервати програму або призупинити її дію для вибору принтеру та визначення його параметрів.

Роздруковані результати можуть розмножуватися за допомогою ЕОМ (повторний друк), або за допомогою ксерокопіювальної техніки.

Після обчислень можуть виконуватись операції копіювання результату на різні машинні носії (здебільшого знімні). Обов'язково копіюються накопичувальні масиви і масиви перехідних залишків. У випадках псування інформації на основі таких копій і змісту оперативних масивів можна відновити втрачені дані. Наприклад, залишки матеріалів на складі на кінець місяця можна відновити при пошкодженні на основі копії про залишки матеріалів на початок місяця та масиву (на основі первинних документів), де відображений рух матеріалів на складі за місяць.

На цьому етапі знімають копії з масивів з оперативними даними. Спосіб знімання копій залежить від способу підготовки масиву. Якщо масив готувався на такому носії як, наприклад, флешка, то з нього знімається копія на жорсткий магнітний диск. Якщо масив готувався на жорсткому магнітному диску, то з нього знімається копія на будь-який знімальний машинний носій.

Якщо інформація обробляється централізовано, то результати друку обов'язково передаються в ті підрозділи організації, де вони використовуватимуться. Передаватися можуть документи та машинні носії. Інформація може передаватися окремими масивами каналами зв'язку, якщо ЕОМ поєднані в мережу.