Операція – це комплекс дій над інформацією та її носіями, які виконуються на одному робочому місці

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Будь-яка достатньо просунута вперед технологія невідрізна від чуда.

Артур Кларк

4.1. Загальні відомості про інформаційні технології (ІТ)

Технологія – це комплекс наукових та інженерних знань, реалізованих в прийомах праці, наборах матеріальних, технічних, енергетичних, трудових факторів виробництва, способах їх єднання для створення продукту або послуги, що відповідає певним вимогам.

Інформаційна технологія – це комплекс взаємозв'язаних, наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих обробкою і збереженням інформації; обчислювальну техніку і методи організації і взаємодії з людьми і виробничим обладнанням, їх практичні додатки, а також пов'язані з усім цим соціальні, економічні і культурні проблеми.

Інформаційні технології поділяються на базові і предметні.

Базові ІТ – це апаратні (технічні) засоби, для організації процесу переробки даних (інформації, знань) і організації зв'язку і передачі даних (інформації, знань).

Предметні інформаційні технології – це послідовність технологічних операцій модифікації первинної інформації у результатнудля задач певної предметної області.

Операція – це комплекс дій над інформацією та її носіями, які виконуються на одному робочому місці.

Предметна область – це частина реального світу, що розглядається в межах певного контексту.

До предметних ІТ зазвичай відносять технології, що використовуються у різних предметних галузях (суспільстві, політиці, економіці, юриспруденції, науці, виробництві, медицині, освіті тощо). При цьому, за предметними областями, що обслуговуються, виділяють ІТ менеджменту, бухгалтерського обліку; банківської, податкової, страхової й іншої діяльності. Предметні ІТ впливають одна на одну. Наприклад, поява пластикових карток як носіїв фінансової інформації принципово змінила предметну технологію. При цьому довелося створювати абсолютно нову ІТ. Але, в свою чергу, можливості, подання нової ІТ, вплинули на предметну технологію пластикових носіїв (наприклад, в області їх захисту).

У зв'язку з тим, що ІТ істотно різняться у різних галузях і комп'ютерних середовищах, виділяють забезпечувальні та функціональні ІТ.

Забезпечувальні ІТ – це технології обробки інформації, що використовуються як інструментарій у різних предметних областях, забезпечуючи розв’язок різноманітних задач різного рівня складності.

Забезпечувальні технології можуть ґрунтуватися на різних платформах. Це пов'язане з наявністю різних обчислювальних і технологічних середовищ. Тому при їх інтеграції на основі предметної ІТ виникає проблема системної інтеграції, яка полягає в необхідності приведення різних ІТ до єдиного стандартного інтерфейсу. Така модифікація забезпечувальних ІТ, при якій реалізується якась з предметних технологій, являє собою функціональну ІТ.

Функціональна ІТ утворює готовий програмний продукт (або його частину), призначений для автоматизації задач у певній предметній області і заданому технічному середовищі. Наприклад, робота співробітника технічного відділу великого підприємства передбачає застосування диспетчерської технології, технології бухгалтерського обліку, технології інформаційного відділу тощо, які в свою чергу реалізовані у своїй ІТ: СУБД, текстових процесорах графічних процесорах тощо.

Перехід від забезпечувальної ІТ в чистому вигляді до функціональної – це перетворення загальновживаного інструментарію в спеціальний.

Усі інформаційні технології мають ґрунтуватися на однакових принципах. Найважливішими серед них є такі.

1. Зручність виконання операцій для користувача.

2. Мінімальні витрати ручної праці, пов’язані з обробкою інформації.

3. Можливість перевірки повноти та коректності розрахунків на ЕОМ.

4. Мінімальні витрати часу при потребі поновити інформацію в разі її втрати (коли навмисне чи ненавмисне пошкоджено або знищено інформацію).

5. Забезпечення захисту інформації від несанкціонованого доступу.

Технологічний процес обробки інформації починається з її збору та реєстрації.

Збір інформації – це підрахування, зважування, вимірювання або інші варіанти визначення обсягів тієї або іншої господарської операції.

Збір інформації може виконуватися вручну, автоматизовано або автоматично.

Реєстрація – це занесення зібраних відомостей на носій інформації. Практично завжди збір та реєстрація пов'язані між собою. Немає сенсу збирати інформацію, не реєструючи її.

Реєстрація інформації також може виконуватись у трьох варіантах: автоматичному, автоматизовану та ручному.

Ручна реєстрація – це виписування первинних паперових документів, анкетування, заповнення певних форм тощо.

Автоматизована (машинно-ручна) реєстрація – це виписування первинного документа, заповнення певних форм, бланків за допомогою технічного пристрою, яке дуже часто доповнюється паралельним формуванням машинного носія.

Автоматична реєстрація – реєстрація даних за допомогою технічних приладів без участі людини.

Якщо операція збирається і реєструється не в місці її обробки, то постає потреба в її передаванні. Порядок передавання інформації на обробку залежить від типу носія інформації та наявності передавальних технічних пристроїв.

Якщо інформація передається каналами зв'язку, то особлива увага приділяється достовірності прийнятої інформації, оскільки завади у каналах зв'язку можуть змінити символи, які передаються. Для контролю правильності передачі використовуються різні методи, які можуть призвести до виникнення спеціальних технологічних операцій. Серед таких методів слід назвати:

1. Подвійну передачу з наступним порівнянням двох варіантів прийнятої інформації.

2. Передачу додаткової контрольної інформації: контрольних підсумків та розрядів. Підсумки й розряди можуть підраховуватись за окремим символом, атрибутом, записом.

Спеціальні контрольні розряди можуть бути введені у будь-які коди. Завдяки цьому вдається перевірити правильність передачі коду.

Сучасні технічні засоби здебільшого автоматично виконують необхідний контроль, тому контроль коректності передачі інформації каналами зв'язку не виділяється в окрему технологічну операцію. В таких умовах увага приділяється контролю повноти прийнятої інформації. Для перевірки повноти передачі роздруковуються різноманітні протоколи та довідки з переліком джерел надходження інформації.

Для контролю переносу інформації на машинний носій використовуються:

1) метод верифікації;

2) візуальний метод;

3) програмний метод.

Метод верифікації – це метод повторного набору інформації на клавіатурі та автоматичного порівняння інформації, що повторно набрана, з інформацією, що була набрана раніше, за допомогою технічного пристрою або спеціальної програми. Наприклад, під час визначення паролю доступу до мережі в операційній системі Microsoft Windows необхідно ввести пароль, а потім повторно підтвердити його. Програма порівнює два введені варіанти паролю і, якщо вони різняться, запропонує ввести пароль ще раз. Процес введення паролю повторюється доти, доки не будуть введені два однакових пароля.

Після контролю методом верифікації на машинному носії міститься вивірена інформація. Зміни до масиву на машинному носії вносяться у процесі контролю.

Візуальний контроль може виконуватись у двох варіантах.

1. Зміст масиву на машинному носії роздруковується на папері за допомогою ЕОМ або спеціального пристрою, а потім по рядках звіряється оператором зі змістом первинного документа. Подальше коригування масиву на машинному носії на підставі виявлених помилок залежить від виду носія, програм обробки даних та використовуваних технічних пристроїв.

2. Інформація в процесі набору на клавіатурі висвічується на дисплеї. Зміст рядка на екрані оператор порівнює зі змістом первинного документа. У разі відсутності розбіжностей подається команда записати інформацію на машинний носій (командою може бути натискання певної клавіші або вибір певного пункту із запропонованого на екрані ”меню”). Коли виявлено помилки, неправильні символи коригуються, і лише після цього подається команда на запис інформації.

3. Програмний метод контролю потребує застосування спеціальних програм контролю даних. Ці програми виконують контрольні дії з інформацією. Найпоширенішими серед них є:

– перевірка наявності окремих кодів у довідниках на машинних носіях;

– розрахунок і порівняння залежностей між окремими атрибутами або рядками;

– перевірка діапазонів зміни атрибутів.

Наприклад, можна перевірити, чи є введений користувачем код матеріалу у довіднику матеріалів, що зберігається на жорсткому диску Якщо введений користувачем код не буде знайдений у довіднику, то це може свідчити про допущену помилку. Якщо ж код буде знайдений, то це свідчить лише про те, що код має допустиме значення, але чи правильний він – невідомо.

Під час введення квартальних планів з розбивкою по місяцях можна програмно перевірити залежність між окремими атрибутами одного запису: план на квартал повинен дорівнювати підсумку місячних планів Якщо підсумок місячних планів не дорівнює квартальному плану, то це свідчить про наявність помилки. Якщо рівняння є, то в окремих випадках (з дуже малою ймовірністю), запис може бути введений все ж таки з помилкою. Наприклад, значення плану одного з місяців закінчується на цифру ”2”. На ту ж саму цифру закінчується значення квартального плану. Користувач під час вводу останньої цифри помилково двічі ввів цифру ”1” замість цифри ”2” – підсумок місячних планів буде дорівнювати квартальному значенню, але у записі буде помилка.

Можна програмно перевірити, чи правильний номер місяця. Діапазон зміни таких номерів – від 1 до 12. Якщо на машинному носії буде номер місяця 13, то це – помилка. Проте, коли номер місяця буде 10, то це лише означає, що номер відповідає можливому значенню, а чи правильний він – невідомо.

Програмний метод контролю непридатний для перевірки значення абсолютно всіх атрибутів, тому він завжди використовується в комбінації з іншими методами контролю.

Розрахунковий метод контролю дає змогу розрахувати і порівняти залежності між окремими атрибутами або рядками. Здебільшого він потребує виконання додаткових дій для підготовки інформації до набору її на клавіатурі. Такі додаткові дії виконуються за допомогою калькулятора: підраховується підсумок всіх цифрових атрибутів рядка або стовпця документа. Розрахований підсумок записується як окремий атрибут документа (зазвичай, у кінець рядка або на вільне праве поле документа) і, як решта атрибутів, переноситься на машинний носій.

Сформований масив контролюється за допомогою спеціальної програми, яка розраховує контрольний підсумок для введеної інформації, порівнює його з тим підсумком, який був розрахований на калькуляторі і набраний на клавіатурі. Якщо виявляються розбіжності в контрольних підсумках, то це означає наявність певної помилки. Помилковий рядок друкується на папері. У процесі контролю можуть друкуватися всі перевірені рядки, тоді помилкові рядки будуть відмічені спеціальною позначкою або символом.

Після контролю на ЕОМ оператор на підставі роздрукованих повідомлень відшукує документи, за якими виявлені помилки. Ці документи порівнюються з роздрукованою інформацією. Рядки, де виявлені помилки, коригуються за допомогою спеціальних програм і знову контролюються. Такий циклічний процес контролю і коригування повторюється, допоки на машинному носії лишатимуться помилки.

Зауважимо, що не завжди застосування якогось одного методу контролю дає змогу виправити всі наявні помилки, тому для контролю можна застосувати послідовно декілька методів. Застосовуючи кілька методів по черзі для одного й того самого масиву, зменшують кількість помилок, що в ньому лишилися.

ІТ впливають на підвищення якості та кількості послуг; розвиток програмного забезпечення; створення умов для підвищення рівня життя населення; зміну умов дії соціально-економічного механізму внаслідок зміни умов праці й залучення інформації як предмету праці; значне скорочення інвестиційних та управлінських витрат; розширення доступу до інформації з боку більшої кількості користувачів й удосконалення можливостей одержання, збереження, поширення інформації при використанні різноманітних джерел; підвищення ефективності економічних контактів; створення нових можливостей зміцнення національної обороноздатності країни.