Організація захисту інформації

Закон України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХИ (стаття І) визначає, що під інформацією треба розуміти документова­ні або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбува­ються у суспільстві, державі та навколишньому природному середо­вищі.

Економічна інформація - сукупність відомостей, які відображають процеси постачання, виробництва, реалізації та споживання матері­альних благ і послуг. Переважна частина економічної інформації фор­мується у бухгалтерському обліку. Одним із його завдань є надання користувачам інформації.

Є два види інформації (рис. 3.6):

відкрита - доступна для будь-якої зацікавленої особи;

з обмеженим доступом - не може поширюватися без згоди її влас­ника.

Інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну і таємну.

Інформація
Відкрита	3 обмеженим доступом
	Конфіденційн	Таємна

Рис. 3.6. Склад інформації

Конфіденційна інформація - відомості, які знаходяться у володін­ні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Таємна інформація - інформація, яка містить відомості, що станов­лять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству чи державі. Ця інформа­ція включає державну та комерційну таємниці.

Державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відо­мості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відно­син, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому законом державною таємницею і підляга­ють охороні державою (Закон України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 р. № 3855-ХІІ, стаття 1).

Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому ро­зумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складо­вих є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних до обставин заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, орга­нізаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за ви­нятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до ко­мерційної таємниці.

До комерційної таємниці підприємство може віднести відомості про структуру підприємства, плани розвитку, обсяг і асортимент ви­робництва, інвестиційні програми, покупців і постачальників, госпо­дарські договори, ціни, собівартість продукції (робіт, послуг) тощо.

Не становлять комерційної таємниці:

установчі документи підприємства;

інформація фінансової і податкової звітності;

інформація, необхідна для перевірки правильності обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

інформація про забруднення навколишнього природного середо­вища;

документи про платоспроможність;

відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Каналами втрати інформації можуть бути працівники підприєм­ства, які можуть навмисно або через необережність розкрити секрет­ні відомості іншим особам; документи, рекламні листівки, виставочні матеріали, які надаються іншим особам для ознайомлення; технічні засоби через втрату інформації шляхом підключення до телефонних і комп'ютерних мереж тощо.

Зацікавленими особами з одержання інформації є конкуренти, по­стачальники, покупці, працівники тощо.

Господарським кодексом України (стаття 36) передбачено, що відо­мості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансо­вою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є держав­ною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною та­ємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таєм­ницю, спосіб їхнього захисту визначає суб'єкт господарювання.

Цивільним кодексом України визначено, що якщо сторона у дого­ворі підряду внаслідок виконання договору одержала від другої сто­рони інформацію про нові рішення і технічні знання, у тому числі й такі, що не захищаються законом, а також відомості, що можуть роз­глядатися як комерційна таємниця, вона не має права повідомляти їх іншим особам без згоди другої сторони.

З метою захисту інформації за рішенням власника (керівника) під­приємства розробляється і затверджується перелік відомостей, які становлять комерційну таємницю та є конфіденційними, створюєть­ся режим доступу до них і система контролю за його дотриманням, передбачається використання моральних і матеріальних стимулів, а також заходи покарання до порушників.

Затверджений перелік відомостей, які становлять конфіденційну інформацію і комерційну таємницю, належить підприємству на пра­вах власності. Цивільний кодекс України (стаття 506) передбачає, що майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таєм­ницю є:

право на використання комерційної таємниці;

виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;

виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені за­коном.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Для дотримання конфіденційності інформації можна встановлю­вати грифи секретності на її носіях. Якщо внутрішнім розпорядчим документом певний вид інформації віднесено до комерційної таєм­ниці, то можна ставити на відповідних документах гриф "Комерційна таємниця". їх потрібно реєструвати в журналі реєстрації документів з грифом "Комерційна таємниця". Аркуші в ньому нумерують, проши­вають і опечатують аналогічно касовій книзі.

Документи, які надходять з грифом "Комерційна таємниця", при­ймає спеціально призначена посадова особа, яка контролює дотри­мання конфіденційності інформації.

Документи з грифом "Комерційна таємниця" формують в окрему справу. Копіювання таких документів здійснюється за письмовим до­зволом керівника підприємства у присутності посадової особи, що відповідає за формування, зберігання та розповсюдження конфіден­ційної інформації.

За порушення законодавства про комерційну таємницю передбаче­на юридична відповідальність.

Господарським кодексом України (стаття 36) встановлено, що:

неправомірним збиранням відомостей, що становлять комерцій­ну таємницю, вважається добування протиправним способом зазна­чених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання;

розголошенням комерційної хдємниці є ознайомлення іншої осо­би без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповід­но до закону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці ві­домості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання;

схилянням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відо­мостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарю­вання;

неправомірним використанням комерційної таємниці є впрова­дження у виробництво або врахування під час планування чи здій­снення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комерційну таємницю;

за неправомірне збирання, розголошення або використання ві­домостей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть відпові­дальність, встановлену законом.

Господарський кодекс України (стаття 162) передбачає, що:

суб'єкт господарювання, що є власником технічної, організацій­ної або іншої комерційної інформації, має право на захист від неза­конного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що вона неві­дома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на за­конних підставах, а власник інформації вживає належних заходів для охорони її конфіденційності;

особа, яка протиправно використовує комерційну інформацію, що належить суб'єкту господарювання, зобов'язана відшкодувати за­вдані йому такими діями збитки відповідно до закону. Особа, яка са­мостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною та­ємницею, має право використовувати цю інформацію на свій розсуд.

Міра дисциплінарної та матеріальної відповідальності працівни­ків визначена Кодексом законів про працю України. Стягнення та ма­теріальну відповідальність за розголошення комерційної таємниці застосовують до працівника, якщо він порушив покладені на нього обов'язки. Тому порядок дотримання конфіденційності інформації потрібно зазначати у трудових договорах.

Адміністративна відповідальність за правопорушення щодо ко­мерційної таємниці визначена Кодексом України про адміністративні правопорушення. Кодексом (стаття 164-3) передбачено, що:

незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформ­лення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 748 грн) з кон­фіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої;

умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам ін­шого підприємця, - тягне за собою накладення штрафу від п'яти до дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 до 153 грн);

отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця - тягне за собою накладення штрафу від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян (від 153 до 306 грн).

Кримінальна відповідальність за правопорушення щодо комерцій­ної таємниці визначена Кримінальним кодексом України, зокрема:

незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди або поширення цієї інформації у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації, - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними ро­ботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести міся­ців, або обмеженням волі на строк до трьох років;

умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи ін­шого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єктові гос­подарської діяльності, - караються штрафом від двохсот до тисячі не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років;

умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з профе­сійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту гос­подарської діяльності, - карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або по­збавленням волі на той самий строк.

Питання для самоперевірки

Централізація обліку.

Децентралізація обліку.

Вимоги у разі формування структури апарату бухгалтерської служби.

Організаційні структури бухгалтерії.

Зміст положення про бухгалтерію.

Вимоги до знань облікових працівників.

Кваліфікаційні вимоги до облікових працівників.

Фундаментальні принципи етики бухгалтерів.

Формування облікового апарату.

Визначення чисельності облікового персоналу.

Посадові інструкції бухгалтерів.

Організація роботи працівників обліку.

Передача справ під час заміни бухгалтера.

Відповідальність працівників обліку.

Організація захисту інформації.

Відповідальність за розголошення інформації з обмеженим досту­пом