Вдячне сприймання світу як тип авторської емоційності

Це коло настроїв визначило емоційну тональність високих жанрів, що закріпилися в дусі християнській традиції. Атмосфера спостереження за світом у його глибинній впорядкованості, і сприйняття життя як безцінного дару, що даний небесами, присутня у таких творах «Трійця» Рубльова, «Сикстинська мадонна» Рафаеля, «Квіточки» Франциска Ассізського, ода «Бог» Державіна, «З Піндемонти»А.С. Пушкіна, «Гілка Палестини» М.Ю. Лермонтова. Таку емоційність не рідко називають «умилением», яке присутнє у Ф. Достоєвського в романі «Підліток».

Сповнене вдячності світосприйняття невід’ємно пов’язане в християнській культурній традиції з сердешним й просвітляючим покаянням., але найголовніше – співчуття до всіх і всього. За словами С.С. Аверинцева «обнімаючи увесь світ сльозлива жалість» - це є шлях набуття божественного душі, «уподібнення до Бога».

Емоційна атмосфера пов’язана з темою праведності і літературі та живописі, і присутня в ряді творів вітчизняних класиків ХІХ сторіччя: «Живие мощи» Тургенєва, «Тишина» Некрасова, «Война и мир» Толстого, «Соборяне» Лескова, «Братья Карамазовы» Достоєвського, «Святою ночью» та «Студент» Чехова. Присутня ця атмосфера і в літературі ХХ сторіччя: в прозі Шмельова «Лето Господне», «Богомолье», и в пізній творчості Пастернака. «Це роман «доктор Живаго» та деякі його поезії.