Класифікація психодіагностичних методик

Психодіагностичні методи поєднують у групи за різними підставами. Ось деякі найбільш поширені класифікації методів психодіагностики.
1. Класифікації методів по Й.Шванцаре
Й.Шванцара об'єднує психодіагностичні методи в групи по наступних підставах:
1) по використовуваному матеріалу (вербальні, невербальні, маніпуляційні, тести "паперу й олівця" і т.д.);
2) за кількістю одержуваних показників (прості і комплексні);
3) тести з "правильним" рішенням і тести з можливістю різних відповідей;
4) по психічній активності досліджуваних:

· інтроспективні (повідомлення випробуваного про особистий досвід, відносини): анкети,бесіда;

· екстроспектівні (спостереження й оцінка різноманітних проявів);

· проективні. Випробуваний проектує несвідомі властивості особистості (внутрішні конфлікти, приховані потяги та ін) на малоструктуровані, багатозначні стимули;

· виконавчі. Випробуваний здійснює які- небудь дії (Перцепційний, розумове, моторне), кількісний рівень і якісні особливості якого є показником інтелектуальних і особистісних рис.

2. Класифікації психодіагностичних методів по В.К.Гайде, В.П.Захарову
Автори цих класифікацій поєднують психодіагностичні методи з наступних підстав:
1) за якістю: стандартизовані, нестандартизовані;
2) за призначенням:

· общедіагностіческіе (тести особистості за типом опитувальників Р.Кеттелла або Г.Айзенка, тести загального інтелекту);

· тести професійної придатності;

· тести спеціальних здібностей (технічних, музичних, тести для пілотів);

· тести досягнень;

3) за матеріалом, яким оперує випробуваний:

· бланкові;

· предметні (кубики Кооса, "складання фігур" з набору Векслера);

· апаратурні (пристрої для вивчення особливостей уваги і т.д.);

4) за кількістю обстежуваних: індивідуальні та групові;
5 ) за формою відповіді: усні та письмові;
6 ) за провідною орієнтації: тести на швидкість, тести потужності, змішані тести. У тестах потужності завдання важкі і час вирішення не обмежена; дослідника цікавить як успішність, так і спосіб вирішення завдання;
7) за ступенем однорідності завдань: гомогенні і гетерогенні (відрізняються тим, що в гомогенних завдання схожі одне з одним і застосовуються для виміру цілком визначених особистісних і інтелектуальних властивостей; в гетерогенних тестах завдання різноманітні і застосовуються для оцінки різноманітних характеристик інтелекту);
8) За комплексності: ізольовані тести і тестові набори (батареї);
9 ) за характером відповідей на завдання: тести із запропонованими відповідями, тести з вільними відповідями;
10) по області охоплення психічного: тести особистості й інтелектуальні тести;
11) за характером розумових дій: вербальні, невербальні.

3. Класифікації психодіагностичних методів по А.А.Бодалева, В.В.Столина
Автори поєднують методи психодіагностики в групи за різними підставами:
1 ) за характеристикою того методичного принципу, який покладено в основу даного прийому:

об'єктивні тести (у яких можлива правильна відповідь, тобто правильне виконання завдання);

2 ) стандартизовані самозвіти:

· тести-опитувальники, відкриті опитувальники;

· шкальні техніки (семантичний диференціал Ч.Осгуда), суб'єктивна класифікація;

· індивідуально-орієнтовані техніки (ідеографічні) типу рольових репертуарних решіток;

· проективні техніки;

· діалогічні техніки (бесіди, інтерв'ю, діагностичні ігри);

3) по мірі втягнення в діагностичну процедуру самого психодіагноста і ступеня його впливу на результат психодіагностіки: об'єктивні і діалогічні.

Перші характеризуються мінімальним ступенем залученості психодіагноста в процедуру проведення, обробки та інтерпретації результату, другі - великим ступенем залученості. Міра залученості характеризується впливом досвіду, професійних навичок, особистості експериментатора та інших його характеристик, самої діагностичною процедурою. Нижче наведена шкала, на якій розташовується весь континуум психодіагностичних методів від полюса об'єктивних до полюса діалогічних.
Обєктивні:

· тести

· багато опитувальників

· шкальні техніки

Діалогічної:

· бесіди

· інтерв'ю

· діагностичні ігри

· патопсихологічні

· експеримент

· деякі проективні

· методики

2. Проаналізуйте специфічні ризики помилок людини та їх фактори, виходячи зі зв’язків суб’єкта з усіма елементами ергатичної системи, спираючись на її поширену в авіації модель, відому під абревіатурою SHEL.

У високотехнологічної промисловості як авіація, центром вирішення проблем є технологія. Однак, записи аварій постійно демонструють, що принаймні три з чотирьох аварій відбуваються через помилки у виконанні роботи, що допускаються здоровими і досить кваліфікованими індивідами.
Джерелами деяких проблем, що заподіюють або викликають аварії, можуть бути недостатньо розроблені обладнання або процедури, або неадекватна тренування або інструкція до виконання.
Помилка, визначена як людська, може бути помилкою в конструкції, або помилкою, стимульованої неадекватною тренуванням, погано виконаними процедурами або недостатнім плануванням перевірочних листів або керівництв. Далі, термін «людська помилка» дозволяє приховати виділяються фактори які повинні виходити вперед, якщо необхідно запобігти аварії. У сучасному розумінні безпеки людська помилка - це більш точка відліку ніж запобігання аварії.

Модель SHEL
Модель SHEL являє собою розвиток традиційної системи "людина - машина - оточення" назва є похідним від перших літер його компонентів. SHEL робить наголос на людську суть і людське ставлення до інших компонентів системи авіації.

Використовується наступна номенклатура:

1. Забезпечення людськими ресурсами (Liveware (L)) (люди на робочих місцях)

2. Технічне забезпечення (Hardware (H)) (машини та обладнання),

3. Програмне забезпечення (Software (S)) (процедури, тренування, підтримка і т.д..)

4. Оточення (Environment (E)) (умови роботи, в яких інші компоненти (L-H-S) системи повинні функціонувати.

Концепція SHEL була вперше розроблена професором Елвіном Едвардсом в 1972р. Діаграма була модифікована, щоб проілюструвати модель, розроблену Френком Хокінсом в 1975р.

Забезпечення людськими ресурсами. У центрі моделі (L) ті люди, які безпосередньо виконують операції. Хоча люди дуже пристосовувані істоти, вони є суб'єктом суттєвих варіацій у виконанні.

Деякі інші фактори надають нерівностей країв блоку забезпечення людськими ресурсами;
важливими факторами, що впливають на роботу індивіда, є:

· Фізичні Фактори включають в себе індивідуальні фізичні можливості, необхідні для виконання поставленого завдання (наприклад, сила, висота, розмах рук, зір і слух).

· Фізіологічні Фактори включають в себе ті фактори, які впливають на внутрішні фізичні процеси людини і можуть поставити під загрозу фізичну і когнітивну здатність виконання роботи. Наприклад, недолік кисню, загальне здоров'я і самопочуття, хворобливість, вживання тютюну, алкоголю або наркотиків, негаразди в особистому житті, стомлення або вагітність.

· Психологічні Фактори включають в себе ті фактори, які впливають на психологічну готовність індивіда до будь виникаючим обставинам, наприклад, відповідність тренування, знань і досвіду практичного змісту роботи. Індивідуальне психологічне самопочуття включає в себе мотивацію, оцінку і ставлення до ризикованої поведінки, впевненості і стресу і т.д.

· Психо-соціальні Фактори включають в себе всі ті зовнішні чинники індивідуальної соціальної системи, які тиснуть на людину при виникненні в робочих та не робочих умовах, наприклад, сварка з безпосереднім начальником, сперечання робітників з керівництвом, смерть в родині, фінансові або домашні проблеми.

Модель SHEL особливо корисна в наочної ілюстрації співвідношення між різними компонентами системи авіації, яка включає в себе:

· Забезпечення людськими ресурсами - Технічне забезпечення (L-H). Співпраця машини і людини згадується найчастіше при обговоренні людського фактора. Воно визначає спосіб взаємодії людини з фізично робочою обстановкою, наприклад, конструкція сидіння, зручна для положення людського тіла, показує сенсорні та інформаційні характеристики користувача, контролює правильні рухи, кодування і місцерозташування. Однак, існує природна людська тенденція переймати невідповідності L-H. Ця тенденція може маскувати серйозні недоліки, а може виявлятися тільки після аварії.

· Забезпечення людськими ресурсами - Програмне забезпечення (L-S). Взаємодія L-S - це співпраця людини і додаткових систем, розташованих на робочому місці. Наприклад, інструкції, керівництва, контрольні списки, публікації, стандартні процедури виконання, програмне забезпечення комп'ютера. Це включає в себе «користувальницьке дружелюбність», тобто швидкість, акуратність, формат і виконання, словниковий запас, ясність, символізм і т. д.

· Забезпечення людськими ресурсами - Забезпечення людськими ресурсами (L-L). Рівень L-L - це відносини людини з іншими людьми на робочому місці. Екіпаж літака, контролери повітряного простору, техніки та інший персонал функціонують як команда, а командний впливу відіграють велику роль у визначенні людської поведінки. Це взаємодія пов'язана з лідерством, співпрацею, командною роботою і особистими взаєминами.

· Забезпечення людськими ресурсами - Оточення (L-E). Це взаємовідношення включає в себе відносини індивіда і внутрішнього і зовнішнього оточення. Внутрішнє оточення робочого місця включає в себе такі фізичні характеристики як температура, освітлення, шум, вібрацію, якість повітря і т.д. Зовнішнє оточення (для пілотів) складається з видимості, турбулентності, місцевості і т.д. Все більшою мірою, робоче оточення для екіпажу складається з порушень нормальних біологічних ритмів, наприклад, схеми сну. Далі, система авіації діє всередині широких політичних і економічних рамок, які в свою чергу впливають на загальне корпоративне оточення. Включаючи такі фактори як адекватність фізичних можливостей і додаткової інфраструктури місцевої фінансової ситуації, регуляторної ефективності і т.д. Так само як і негайне виконання роботи екіпажем може створити спокуса піти шляхом найменшого опору, допоміжна інфраструктура може вплинути на якість прийнятих командою рішень.

У більшості випадків гострі кути цих взаємин можуть бути згладженими. Наприклад:
a) Конструктор може забезпечити надійність виконання роботи обладнанням в специфічних умовах;б) У процесі сертифікації контрольні органи можуть визначити умови, в яких це обладнання буде працювати.в) Керівництво організації може точно встановити стандартні процедури та забезпечити Початковою і поточної тренуванням по безпечному використанню цього устаткування; г) Оператори обладнання можуть забезпечить своє знайомство і впевненість у безпечному використанні устаткування в умовах роботи і т.д.