Зміст громадянського виховання

Виховання громадянина передбачає передусім свідомого почуття любовідо Вітчизни, народу, почуття патріотизму, що передбачає:

— національну самосвідомість людини, осмислення мораль­них ікультурних цінностей країни, відповідальності перед своєю нацією, збереження рідної мови; — гордість за успіхи дер­жави, біль за невдачі;

— усвідомлення свого глибокого зв'язку з народом, участь у його справах;

— збереження і примно­ження традицій, звичаїв, об­рядів рідної країни;

— знання символіки своєї Батьківщини;

— знання історії свого на­роду, роду, прихильність до рід­них місць.

Важливе місце в змісті громадянського виховання посідає формування культури міжетнічних відносин, яка «проявляєть­ся в повазі інтересів, прав, са­мобутності великих і малих на­родів,готовності й умінні йти компроміси з різними етнічними, релігійними групами заради соціального миру в державі», розвитокпланетарної свідомості, яка включає почуття єдності й унікальності життя на Землі, що вимагає мирного співіснування всіх родів, країн. Одним із компонентів громадянського виховання школярів є оволодіння ними правовою і політичною культурою.

Оволодіння правовою культурою сприяє розвитку правосвідомості особистості, тобто усвідомленню своїх прав, свобод, обов'язків,ставлення до закону, державної влади.

Політична культура — одна із сфер духовного життя людини, щохарактеризує її досягнення в засвоєнні політичних знань, умінь, нормта традицій політичної діяльності, які дозволяють учневі регулювати свої політичні дії, поведінку.

Виховання громадянськості як інтегративної риси особистості включає також її дбайливе ставлення до природи, моральність, культуру поведінки, потребу в праці та ін.

Щоб забезпечити громадянську освіченість школярів, необхідно визначити сукупність ціннісних орієнтацій, які формують ставлен­ня людини до оточуючого її світу, що вимагає оволодіння школя­рами певними знаннями, а саме:

— культурологічними, ядром яких є уявлення про суть грома­дянського суспільства, систему соціального забезпечення й соціаль­ного захисту, соціальної поведінки про культурні надбання своєї нації та нації інших народів, історію, традиції країни та ін.;

— аксіологічними (про громадянські, демократичні, загально­людські й національні цінності);

— правовими — знання щодо Конституції як основного зако­ну, основ конституційного ладу, порядку формування, діяльності та взаємодії державних органів і органів місцевого самоврядуван­ня, знань прав людини, механізмів їх захисту, обов'язків і відпові­дальності та ін.;

— політичними, що передбачає знання певних теорій, законів суспільного розвитку, державних органів, традицій, політичного життя, державної символіки своєї країни, її історичного походжен­ня, політичних прав та свобод людини, поточної політики тощо;

— економічними знаннями щодо економіки своєї держави та інших держав, суті ринкових відносин тощо;

— соціально-психологічними знаннями щодо суті владно-під­владних відносин, мотивації соціальних дій, інформаційного впливу на свідомість виборців, способів розв'язання конфліктних ситуа­цій, форм комунікативної взаємодії.

Завдання вихователя — стимулювати суспільно-політичну діяльність школярів, яка сприяє всебічному розвитку особистості.