Фіскальна (фінансова) політика держави

Фіска́льна полі́тика — це регулювання доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, згладжування циклічних коливань економіки, зниження рівня безробіття). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат і оподатковування.

Зміст фінансової політики уряду: цілі та інструменти. Податкова система: види податків, принципи оподаткування, суб’єкти та об’єкти оподаткування. ПЛАН:

· Поняття фіскальної політики.

· Стимулююча та стримуюча фіскальна політика.

· Податкова ставка. Принципи оподаткування.

· Державний бюджет. Дефіцит і профіцит державного бюджету.

Поняття фіскальної політики. Стимулююча та стримуюча фіскальна політика

Фіскальна або податково-бюджетна політика — це один із інструментів державного втручання в економіку з метою подолання економічного спаду. Вона передбачає здійснення державних податків (Т) із усіх суб’єктів економіки, котрі мають будь-який дохід. AD<AS: Для подолання рецесійного розриву збільшують сукупний попит (AD↑), щоб AD=AS. Збільшення AD↑ => (C↑+T↓) → дефіцит бюджету — це стимулююча фіскальна політика. (С — державні видатки, AS — сукупна пропозиція)
AD>AS (інфляційні очікування, ажіотажний попит) → «перегріта економіка». AD>AS — треба зменшити сукупний попит (AD↓) → (С↓+Т↑) → профіцит бюджету — це стримуюча фіскальна політика (рестрикційна).
Зміна сукупного попиту повинна визначатися за умови визначеного мультиплікатора.

Податки і державний бюджет. Бюджетний дефіцит. Державний борг

Податки — це обов’язкові платежі, які держава стягує з окремих осіб, установ, організацій, у центральний або місцевий бюджет. Пропорційне оподаткування:

· Податкова ставка незмінна, не залежить від рівня доходу.

· Виникає зацікавленість у зростанні доходів.

· Збільшується соціальна несправедливість.

Прогресивне оподаткування:

· Податкова ставка збільшується зі зростанням доходів.

· Обмежуються зростання та перерозподіл доходів.

· З’являються можливості для приховування доходів.

Особистий прибутковий податок:

Платники податків: наймані працівники і власники підприємств. Державний бюджет. Дефіцит і профіцит державного бюджету. Фінансування дефіциту та використання профіциту. Проблеми, критика, ускладнення фіскальної політики Державний бюджет — це головний фінансовий документ держави, що складається з дохідної та видаткової частини. Доходи:

· Податки з громадян (14%) Податки з підприємств (16%)

· Податок на додану вартість (25%)

· Акциз Податок на землю (3%)

· Місцеві податки та збори (0,5%)

· Неподаткові надходження (25%)

· Доходи від операцій з капіталом

· Цільові фонди.

Видатки:

· Обслуговування зовнішнього та внутрішнього боргу

· Оборона, громадський порядок, безпека та суди

· Економічна діяльність (інвестиції державних підприємств)

· Соціальний захист

· Охорона здоров’я

· Освіта

· ЖКГ

Дефіцит — це перевищення видатків над надходженнями. Якщо дефіцит > 7% — це дефолт. Циклічний дефіцит виникає в період спаду або економічної кризи. Профіцит частіше виникає на класичному відрізку AS, або ближче до нього.

Шляхи фінансування дефіциту:

· Отримання позики або у власних громадян, з-за кордону. Тому виникає державний або іноземний борг, який потрібно обслуговувати.

· Випуск облігацій.

· Емісія грошей та їх інвестування у державні підприємства, котрі випускають високоліквідну продукцію. В процесі виробництва створюється нова вартість, частина якої іде на покриття дефіциту бюджету.

Використання профіциту — погашення боргових зобов’язань.

Проблеми, критика, ускладнення:

Є велика різниця між фіскальною політикою на папері та фіскальною політикою на практиці.

· Проблема часу (час між початком спаду або інфляції і тим моментом, коли усвідомлюють, що це насправді відбулося називають час розпізнавання, тому важливо здійснювати економічний прогноз).

· Адміністративний лад — це механізм демократії, що працює надзвичайно повільно, а отже час втрачається.

Політичні проблеми:

· Мета політиків — це необов’язково діяльність в інтересах національної економіки, а прагнення до переобрання.

· Політичний діловий цикл може базуватися на популістських заходах, щоб отримати максимальну підтримку виборців. Такі рішення дестабілізують економіку.

· Ефект витіснення вказує на те, що стримуюча фіскальна політика (емісія) підвищує і% і зменшує ІD, що послабляє або взагалі ліквідує стимули фіскальної політики для виробників.

· Теорема еквівалентності Рікардо: фінансування дефіциту через отримання позик має такий самий обмежувальний вплив на ВВП, як і фінансування його через зростання податків. Бюджетний дефіцит — це державні від’ємні заощадження, що в свою чергу спричиняють зростання приватних заощаджень.