Модель кругообігу: склад та розрахунок

Найпростіша модель економічного кругообігу закритої економі­ки, тобто без участі держави і без міжнародних зв'язків (рис. 2.1), містить тільки два сектори — домогосподарства і фірми та два види ринків — ринок благ і ринок ресурсів.

На ринку благ домогосподарства купують необхідні їм товари і послуги у фірм. На ринку ресурсів, навпаки, фірми купують у домогос-подарств необхідні їм ресурси: капітал, робочу силу, природні ресурси для здійснення виробничого процесу. Економічна система є замкне­ною. Доходи одних економічних суб'єктів є витратами інших економіч­них суб'єктів. У моделі наявні два види потоків: "доходи—витрати" та "ресурси—товари" і послуги. Вони здійснюються одночасно у проти­лежних напрямах і постійно повторюються. Потік товарів і послуг здійснюється проти годинникової стрілки. Ринки благ та ресурсів ба­лансуються потоками грошових платежів за годинниковою стрілкою. Домогосподарства на ринку благ здійснюють грошові платежі. Фірми на ринку ресурсів також купують робочу силу, капітал, природні ре­сурси, здійснюючи при цьому грошові витрати.

У результаті взаємодії двох ринків відбувається кругообіг, а між самими ринками досягається рівновага. Отже, сумарна величина ви­трат одних суб'єктів макроекономіки дорівнює сумарній величині доходів інших.

Модель економічного кругообігу за участі держави (рис. 2.2) допов­нюється ще одним сектором — сектором уряду. Держава бере участь у регулюванні економіки трьома способами: 1) збиранням податків; 2) здійсненням державних витрат; 3) регулюванням кількості грошей в економіці.

Дві попередні моделі є замкненими. Якщо в модель вводиться сек­тор закордон, то одержана система стає відкритою і модель матиме назву "модель відкритої економіки". Зовнішній світ пов'язаний з еко­номікою країни такими способами: 1) через імпорт товарів і послуг; 2) через експорт товарів і послуг; 3) через міжнародні фінансові опе­рації.

Усякий індивідуальний, так само як і суспільний, капітал перебуває в постійному русі. Грошовий капітал (Г) авансується капіталістом на придбання засобів виробництва (Зв) і робочої сили (Рс), які, поєднуючись у процесі виробництва (В),продовжують взаємодіяти аж до випуску готової продукції (Т). Реалізуючи товар, капіталіст отримує його-вартість у грошовій формі (Г1). Отже спочатку авансована сума капіталу, яка вже зросла на певну величину, повертається до свого власника.

Загальну формулу руху капіталу ножна представити так:

Г – ТРсЗв …В…Т1 – Г1

де точки показують вступ капіталу у виробництво й вихід з нього. Дві інші операції, пов'язані з покупкою засобів виробництва, робочої сили й продажем готової продукції, відбуваються в сфері обігу. На трьох стадіях руху відбувається зміна форм капіталу: грошова форма переходить у продуктивну, продуктивна форма заміняється на другій стадії товарною формою й на третій стадії відбувається повернення до первісної грошової форми. У дійсності промисловий капітал одночасно своїми частинами перебуває на всіх трьох стадіях і у всіх трьох формах. Тим самим забезпечується безперервність виробничого процесу, а отже, і споживання. Якщо капітал затримується на якій-небудь із трьох стадій, то порушується весь його кругообіг.

Кругообігом капіталу називається його рух, що охоплює послідовно його авансування, застосування у виробництві, реалізацію зробленого товару й повернення до вихідної форми.

Рух капіталу є круговим і безперервним: кругообіги йдуть безупинно один за одним. Отже існує не тільки три форми капіталу, але й три форми (моделі) кругообігу капіталу: грошова, продуктивна й товарна.

Кругообіг промислового капіталу, розглянутий як безупинно поновлюваний процес, створює його обіг. Швидкість обігу капіталу вимірюється числом його оборотів протягом року. Якщо капітал, наприклад, обертається за чотири місяці, то в рік він зробить три обороти.

Швидкість обігу капіталу залежить від безлічі факторів: від структури самого продуктивного капіталу, тривалості робочого періоду у виробництві, стану транспортних засобів і магістралей, повноти Й ритмічності в роботі устаткування й машин й т. ін