Особливості професійного спілкування

Вимушений характер спілкування.

Часові обмеження.

Нормативна регламентація.

Владний характер професійних повно важень.

Рольовий характер спілкування

Підвищена стресогенність.

16.Сутність і зміст етики спілкування правознавців.
Етика ділового спілкування - вчення про прояв моралі і моральності в діловому спілкуванні, взаєминах ділових партнерів.
В основі етики ділового спілкування повинна бути координація, а по можливості і гармонізація інтересів.
Етика ділових відносин є професійною етикою, що регулює систему відносин між людьми у сфері бізнесу. Принципи - це абстраговані, узагальнені уявлення, які дають можливість тим, хто на них спирається, вірно формувати свою поведінку, свої дії, своє ставлення до чого-небудь.
Принципи етики ділових відносин, тобто професійної етики, дають конкретному співробітнику в будь-якій організації концептуальну етичну платформу для рішень, вчинків, дій, взаємодій і т.п.
Загальноприйнятим є центральне положення так званого золотого стандарту: «У рамках службового положення ніколи не допускати по відношенню до своїх підлеглих, до керівництва та колегам свого службового рівня, до клієнтів і т.п. таких вчинків, яких би не бажав бачити по відношенню до себе».
2.Необхідна справедливість при наділення співробітників необхідними для їх службової діяльності ресурсами (грошовими, сировинними, матеріальними та ін)
Третій принцип вимагає обов'язкового виправлення етичного порушення незалежно від того, коли і ким воно було допущено.
Згідно з четвертим принципом, званому принципом максимуму прогресу, службову поведінку і дії співробітника визнаються етичними, якщо вони сприяють розвитку організації (або її підрозділів) з моральної точки зору.
Логічним продовженням четвертого принципу є п'ятий принцип-принцип мінімуму прогресу, відповідно до якого дії співробітника або організації в цілому етичні, якщо вони хоча б не порушують етичних норм.
Сутність шостого принципу в наступному: етичним є терпиме ставлення співробітників організації до моральних принципів, традицій та іншим, які мають місце в інших організаціях, регіонах, країнах.
Сьомий принцип рекомендує різне поєднання індивідуального релятивізму і етичного релятивізму до вимог загальнолюдської етики.
Згідно восьмому принципом індивідуальне та колективне начало одно признаваемость за основу при розробці та прийнятті рішень у ділових відносинах.
Дев'ятий принцип нагадує, що не слід боятися мати власну думку при вирішенні будь-яких службових питань. Однак нонкоформізм як риса особистості повинен виявлятися в розумних межах.
Десятий принцип - ніякого насильства, тобто «Натиску» на підлеглих, що виражається в різних формах, наприклад, у наказовій, командної манері ведення службового розмови.
Одинадцятий принцип-сталість впливу, що виражається в тому, що етичні стандарти можуть бути впроваджені в життя організації не одноразовим наказом, а лише за допомогою безперервних зусиль з боку і менеджера, і рядових співробітників.
Дванадцятий принцип - при впливі (на колектив, на окремих співробітників, на споживача тощо) враховувати силу можливої ​​протидії.
Тринадцятий принцип полягає в доцільності авансування довірою до почуття відповідальності співробітника, до його компетенції, до почуття обов'язку і пр.
Чотирнадцятий принцип настійно рекомендує прагнути до безконфліктності.
П'ятнадцятий принцип - свобода, не обмежує свободи інших.
Шістнадцятий принцип можна назвати принципом сприяння: співробітник повинен не тільки сам надходити етично, але і сприяти такому ж поведінці своїх колег.
Сімнадцятий принцип свідчить: не критикуй конкурента.