Природні зони

Приро́дна зо́на, фізико-географічна зона — частина географічного поясу з одноріднимикліматичними умовами. Вона є частиною природної країни. На рівнинних територіях зони зберігають широтне або близьке до нього простягання, тобто змінюються від екватора дополюсів (широтна зональність) і від океанів углиб континентів (довготна зональність). Мають близькі умови температур і зволоження, що визначають однорідні ґрунти, рослинність,тваринний світ і інші компоненти природного середовища. Природні зони виражені на суші і в океані, де проявляються менш чітко. Зміна природних зон у горах називається висотною поясністю.

Природні умови кожної з них мають свої відмінності, які залежать від широти місця, співвідношення тепла і вологи, циркулярної атмосфери. Типові в межах зони гідрологічні йтеплові умови є вирішальним чинником формування ґрунтів певних типів, рослинності йтваринного світу. Загальні особливості природних умов враховуються всільськогосподарському виробництві, лісовому господарстві, містобудуванні, під час проектування інженерно-меліоративних і природоохоронних заходів, планування місць відпочинку.

Природні зони беруть свою назву від рослинності, властивої їм, і інших географічнихособливостей.

Природні зони — один із щаблів фізико-географічного районування. Основною ознакою природної зони є переважання в її межах певного типу ландшафтів. У межах зони по перевазі ландшафтів того або іншого типу виділяються фізико-географічні підзони.

ПОШИРЕННЯ ГЕОГРАФІЧНИХ ПОЯСІВ І ПРИРОДНИХ ЗОН. З курсу 6 класу ви вже знаєте, що природні комплекси, які широкими смугами простягаються у широтному напрямку і змінюють один одного від екватора до полюсів, називаються географічними поясами. Це екваторіальний, два субекваторіальних, два тропічних, два субтропічних, два помірних, два субполярних (субарктичний і субантарктичний) і два полярних (арктичний і антарктичний). Між собою вони різняться кількістю тепла, яке отримує поверхня, переважаючими повітряними масами і пануючими вітрами.

Різне співвідношення тепла і вологи у межах одного географічного поясу зумовлює його поділ на природні зони. Кожна природна зона характеризується певним кліматом, грунтами, рослинністю, тваринним світом.Розміщення природних зон підпорядковане географічній зональності – вони змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) або від океанів углиб материка (довготна зональність) внаслідок нерівномірного розподілу тепла і вологи. Зміна природних зон у горах називається висотною поясністю.

ЗОНА ВОЛОГИХ ЕКВАТОРІАЛЬНИХ ЛІСІВ. Вологі екваторіальні лісиростуть в екваторіальному поясі, утворюючи три окремі масиви – в Південній Америці, Африці, Азії. Ця природна зона вирізняється найбільшою на земній кулі різноманітністю рослин і багатим тваринним світом. Дерева ростуть кількома ярусами. Кажуть, екваторіальний ліс не терпить пустоти. Тому гілки і стовбури дерев перевиті ліанами – рослинами з гнучким, витким дуже довгим (іноді понад 100 м) стеблом. На них, а також стовбурах і гілках дерев, оселяються рослини-паразити, які живляться їхніми соками. Велика вологість повітря дозволяє багатьом рослинам поглинати воду прямо з повітря. Для цього вони мають повітряні корені. Такими є, наприклад, орхідеї. Екваторіальні вологі ліси вічнозелені, тобто рослини не скидають одночасно все листя.

Ґрунти – червоно-жовті фералітні. В жаркому і вологому кліматі відмерлі рештки рослин швидко перегнивають. Густі корені рослин, розташовані біля самої поверхні, швидко поглинають поживні речовини.Залишки поживних речовин щоденними зливами вимиваються в глиб. Тому ці грунти малородючі.

В екваторіальних лісах живуть тварини, які здатні лазити по деревах і живитися їхнім листям і плодами. Це – комахи, різні птахи, мавпи, змії і ящірки. Найбільшим хижаком є леопард.

ЗОНА САВАН. Савани – це зона, де панують трави. Серед них ростуть поодинокі дерева або групи дерев. Савани поширені в субекваторіальному поясі, де розрізняють два сезони – вологе літо і суху зиму.

Трави, здебільшого злаки (слонова трава, бородач), влітку ростуть заввишки до 5 м. Поширені акації і колючі чагарники. Взимку трави висихають, а дерева скидають листя. Щоб перебути сухий сезон пляшкове дерево і баобаб запасають вологу у своїх потужних стовбурах. А евкаліпт розвертає листя ребром до сонячних променів, щоб зменшити випаровування води з їхньої поверхні. В савані поширені червоно-бурі грунти, родючий шар яких легко вимивається в період дощів.

Тваринний світ саван надзвичайно багатий. Насамперед, дуже різноманітні травоїдні: антилопи, жирафи, зебри, буйволи, слони, бегемоти, носороги. Серед хижаків поширені леви, леопарди, гепарди, гієни, шакали. Багато мавп. Водяться найбільші птахи – страуси. З комах є муха цеце і терміти.