Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами

Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами як засада судочинства закріплена у п.7 ст. 129 Конституції України. (Увага!!! – доповнення)Офіційне тлумачення положення пункту 7 частини третьої статті 129 див. в Рішенні Конституційного Суду № 16-рп/2011 від 08.12.2011)

Ст. 6 ЦПК “Гласність та відкритість судового розгляду”. Зміст принципу гласності судочинства регламентований і у ст. 6 ЦПК. На відміну від конституційного припису щодо гласності судового процесу та його повного фіксування технічними засобами, ст. 6 ЦПК має назву: “Гласність та відкритість судового розгляду” і регламентує головним чином підстави закритого розгляду справи у судовому засіданні..

Гласність судового процесу в цілому є похідною від принципу незалежності суду і рівності сторін у судочинстві і забезпечує “прозорість” судочинства. Судовий процес стає “прозорим ”, за умов визнання пріоритету прав людини і громадянина. Суспільство зацікавлене у незалежному суді та рівності сторін і тому лише в умовах гласності судова незалежність і рівність сторін стають гарантованими. Гласність судочинства також є необхідним елементом правосудної діяльності органів судової влади та умовою реалізації права на судовий захист та інтересів суспільства у справедливому правосудді.

Гласність судочинства має три аспекти:

1)як обов’язок суду забезпечити гласність судочинства;

2) як право сторін на гласний розгляд справи;

3)як право бажаючих бути присутніми у відкритих судових засіданнях, розповсюджувати та отримувати інформацію про діяльність суду.

Виділяється гласність:

1) Загальна гласність.		2) Гласність сторін.
Загальна гласність означає можливість присутності у суді усіх бажаючих при розгляді судових справ і допустимість у різних формах, і перш за все у засобах масової інформації, висвітлення діяльності судів. Загальна гласність забезпечує належну судову процедуру і сприяє підвищенню довіри до судової влади та авторитету правосуддя. Реалізація гласності сприяє свободі засобів масової інформації, які висвітлюють діяльність суду. Гласність судочинства у цьому аспекті не зводиться тільки до свободного доступу у зал судового засідання і до права присутніх інформувати інших осіб про те, що вини спостерігали у судовому засіданні. Гласність судочинства означає також право кожного з присутніх у судовому засіданні за допомогою відповідних засобів спостерігати за ходом процесу, а також фіксувати хід судового засідання. Частина 2 статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом. Учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання допускається за рішенням суду. (у книзі опечатка) Згідно з ч. 8 ст. 9 ЦПК учасники цивільного процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи, а також використовувати портативні аудіотехнічні пристрої. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі. èСуттєвим аспектом загальної гласності судочинства є публікація судових рішень та інформації про цивільні справи, що розглядаються судами, а також право кожного отримувати інформацію про судові справи. Закон України «Про доступ до судових рішень» визначає порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства. Цим Законом регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (ст.1 Закону). Відповідно до ст. 2 Законукожен має право на доступ до судових рішень. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення можуть опубліковуватися в друкованих виданнях, поширюватися в електронній формі з дотриманням вимог цього Закону. Особам, які беруть (брали) участь у справі, забезпечується доступ до судових рішень у їхній справі в порядку, встановленому процесуальним законом. Особи, які не беруть (не брали) участі у справі, мають право ознайомитися з судовим рішенням у повному обсязі, якщо воно безпосередньо стосується їхніх прав, свобод, інтересів чи обов'язків, у порядку, передбаченому цим Законом. Відповідно до ст. 31 Митного кодексу України судові рішення стосовно митної справи загального характеру, що набрали законної сили, підлягають офіційному опублікуванню у порядку, встановленому законом. èЗ питаннями гласності судового процесу пов’язана проблема взаємовідносин суду та преси, що у сучасних умовах є важливе значення для практики судочинства та преси. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” здійснюючи свою діяльність на засадах професійної самостійності, журналіст використовує права та виконує обов'язки, передбачені Законом України "Про інформацію" та цим Законом. Журналіст має право: на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації; відвідувати державні органи влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами; відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом тощо. Що стосується публікацій про судові справи у засобах масової інформації, формальних обмежень чинне законодавство не містить. Разом з тим, допустимість таких публікацій обумовлена неприпустимістю порушення конституційних прав і свобод громадян та законодавчих заборон щодо впливу на суддів у будь який спосіб. Гласність судочинства у Конституції поєднується з повною фіксацією судового процесу технічними засобами, оскільки фіксація судового процесу технічними засобами розглядається як спосіб забезпечення гласності судочинства. Не дотримання встановлених правил при складанні та оформленні протоколів позбавляє їх доказової сили і процесуального значення.		Гласність для сторін, на відміну від загальної гласності, відбивається в їх праві на гласне судочинство, а також у праві бути повідомленими про зміст вимог і заперечень сторін, знайомитися з матеріалами судової справи, бути вислуханими у судовому засіданні тощо. Суд має всіляко гарантувати це право. Гласність судочинства притаманна формально усім провадженням судочинства – при розгляді справи по суті, апеляційному та касаційному переглядах (крім наказного провадження). Практика ЄСПЛ Разом з тим, у практиці Європейського суду з прав людини виникали питання про дотримання принципу гласності в апеляційних, касаційних та інших інстанціях, де перевіряються прийняті рішення. У справах Монелля проти Швеції (рішення від 22 лютого 1984 р.) Та Моріс проти Швеції (рішення від 2 березня 1987 р.) перед судом стало питання, про можливість відходу в апеляційній інстанції від принципу відкритого розгляду, на якому обвинувачений може бути присутній і наводити доводи на свій захист, з урахуванням особливості національного процесуального права. Суд постановив, що якщо розгляд у суді першої інстанції був гласним, то її відсутність у судах другої і третьої інстанції може бути оправдана особливостями процедури. Якщо скарга зачіпає виключно питання права, а не факту, то, за думкою Суду, вимоги гласного розгляду є дотриманими і тоді, коли заявнику не була надана можливість особисто бути заслуханим у апеляційному або касаційному суді. Як видно, ЄСПЛ в даному випадку тлумачить гласність у контексті розуміння гласності для сторін. Важливим аспектом гласності судочинства є відкритість судових засідань. У ст. 6 «Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини» право на справедливий судовий розгляд пов’язується з відкритим розглядом справи. Конвенційною вимогою є також те, що судова постанова оголошується прилюдно, але преса і відвідувачі можуть не допускатися до залу засідань протягом усього судового розгляду або якоїсь його частини з метою збереження моральних засад, громадського порядку або національної безпеки в демократичному суспільстві, коли того вимагають інтереси малолітніх чи захисту конфіденційності особистого життя сторін або у разі неминучої потреби, коли, на думку суду, в особливих випадках привселюдність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Обмеження гласності:

1) Загальної гласністі.		2) Гласністі сторін.
Загальна гласність може обмежуватися за колом осіб (наприклад, для неповнолітніх) або за характером досліджуваних обставин (які містять державну таємницю або становлять особисту таємницю, містять відомості про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі, таємницю усиновлення тощо).   Відповідно до ч1- ч.3 ст. 6 ЦПК розгляд справ у всіх судах проводиться і відкрито. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи. Закритий судовий розгляд допускається у разі, якщо відкритий розгляд може привести до розголошення державної або іншої таємниці, яка охороняється законом, а також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошення відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх честь і гідність. Закон України "Про державну таємницю" державну таємницю визначає як вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою (ст. 1 Закону).Цим Закономзабороняється віднесення до державної таємниці будь-яких відомостей, якщо цим будуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав та свобод людини і громадянина, завдаватиметься шкода здоров'ю та безпеці населення.Не відноситься до державної таємниці інформація: про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян; про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення і деякі ін. (ст. 8 Закону). ЦПК передбачає закритий розгляд справи не лише з підстав державної, але і іншої таємниці, яка охороняється законом, - нотарільної, банкіської, адвокатської, комерційної, медичної тощо. Так, медична таємниця – це сукупність інформації про стан здоров’я людини: відомості щодо звернення особи до лікувального закладу за медичною допомогою, діагнозу її захворення, стану здоров’я тощо. Про закритий судовий розгляд суд постановляє мотивовану ухвалу в нарадчій кімнаті. (ч.5, ст.6 ЦПК) При розгляді справ у закритому судовому засіданні мають право бути присутні особи, які беруть участь у справі, а у разі необхідності – свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі. (ч.9 ст.6 ЦПК)Елементом гласності судового процесу є правило про те, що рішення суду проголошується прилюдно. Відповідно до принципу гласності особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду відповідної справи. Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень і ухвал.		Поряд з загальною гласністю може бути обмеженою і гласність сторін. Гласність сторін є обмеженою, якщо сторона не бере участі у тих чи інших судових процедурах або не має можливості знайомитися з матеріалами справи тощо. Обмежена гласність сторін не є наслідком порушення процесуальних прав, і тому обмежену гласність слід відрізняти від її порушення. (Дивись. Статтю 338 ЦПК. «Підстави для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд» в новій редакції 2010 року,а тому в підручнику використана стара редакція данної статті!)

[1] Див.: Постанова Вищого господарського суду України від 08.02.2006 р., справа № 3/230 [Електронний ресурс] // Система комплексн. інформ.-прав. забезпечення ЛІГА:ЗАКОН Бізнес. – Версія 7.8.1. – К.: Інформац-аналіт. центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2008.; Пащенко О. Несподівані рішення: актуальне з господарського процесу // Юридична газета. – № 7 (67) від 20.04.2006.

[2] Ершов В.В. Статус суда в правовом государстве. – М., 1992. – С.76-77.