Правила використання термінів

Термінологію слід використовувати з урахуванням кваліфікації

осіб, які займаються гімнастикою. Починаючи займатися гімнастикою або окремими фізичними вправами, необхідно опановувати термінологію одночасно з вивченням самих вправ. Досвід показує, що знання термінів допомагає краще виконати та запам’ятати фізичні вправи які вивчаються. Для підготовлених гімнастів, тренерів та інших фахівців у гімнастиці термінологія стає своєрідною мовою. Використовуючи той чи інший термін, важливо знати його призначення, службову роль. З цією метою наявні терміни можна розділити на наступні групи:

· Загальні терміни – длявизначення окремих груп вправ, загальних

понять і т.п. Наприклад: стройові вправи, вільні вправи без предметів та з предметами, однойменні, різнойменні, послідовні рухи руками чи ногами, рівноваги, шпагати, упори, виси та ін. Цими термінами користуються для узагальнюючого означення цілої групи схожих вправ при складанні різних програм та посібників, коли немає необхідності у точному описі всіх сторін визначених дій,

· Конкретні терміни, за допомогою яких більш точно позначаються

застосовані вправи. Ці терміни, в свою чергу, поділяються на основні та допоміжні. Перші – відтворюють типові ознаки вправ (підйом, спад, оборот, поворот, зіскок і.т.п.), другі – уточнюють спосіб виконання вправ (розгином, дугою, переворотом і.т.п.), напрямок (направо, наліво, назад і.т.п.), умови опори (упор на руках, на лікті, коліні тощо).

Назви вправ повинні складатися з основного терміну, що відтворює його сутність, та допоміжного, що його уточнює. За необхідністю застосовуються пояснюючі слова, що підкреслюють характерні сторони визначеного. Наприклад, рух рукою виконувати стрімко, розслаблено.

Правила умовних скорочень

Правильне застосування правил умовних скорочень дозволяє легше сприймати стислий запис вправи, залишаючи його при цьому точним не двозначним. У більшості випадків скорочення термінів підпорядковуються визначеним правилам.

В гімнастиці прийнято не вказувати у назві того, що само по собі випливає з умов виконання вправи. Наприклад:

· спереду – положення гімнаста обличчям до опори;

· вперед – вказівка про напрям руху, що виконується найкоротшим шляхом

· тулуб – при нахилах;

· нога – при рухах ногами (ногою);

· вздовж, впоперек – у звичайних положеннях, найбільш властивих тому

чи іншомугімнастичному приладу;

· зіскок, стрибок – якщо за назвою приладу це безперечно;

· прогнувшись – коли техніка виконання передбачає цеположення (на

брусах: підйом махом вперед – махом назад зіскок);

· долоні донизу – у положенні рук в сторони, вліво, вправо; вперед

всторони;

· долоні у середину – у положенні руки вниз, вперед, назад, вгору;

· дугами вперед – якщо руки піднімаються чи опускаються рухом вперед.

Взагалі, не вказують положення рук, ніг, носків, долоней, якщо вони

відповідають встановленому стилю. Вихідне положення (скорочено В.П.) вказується тільки на початку вправи.