Етапи здійснення земельної реформи в Україні

Оскільки на підставі першої Концепції приватизація сільськогосподарських земель не відбувалася, то 10 листопада 1994 р. з метою її прискорення був виданий Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи», який визначав порядок приватизації земель сільськогосподарського призначення. Почалося здійснення земельної реформи, що базується на таких принципах:

1) формування приватної власності на землю;

2) дотримання принципу соціальної справедливості (земля передається у приватну власність тим, хто здійснює на ній сільськогосподарську діяльність);

3) безоплатна передача землі сільськогосподарського призначення її землекористувачам;

4) створення сприятливих умов для різних форм господарювання на землі;

5) збереження частини землі у державній власності для регулювання створюваного ринку землі;

6) відсутність реституції землі.

Згідно із названим указом приватизація земельних масивів, що знаходилися у користуванні колективних і державних сільськогосподарських підприємств, відбувається поетапно. Першим етапом була передача державних земель у колективну власність членам колективних сільськогосподарських підприємств та колишнім працівникам радгоспів. Отже, землі, які були у користуванні колгоспів і радгоспів, перейшли у колективну власність їх трудових колективів. Таким чином було прив'язано земельну ділянку до колективу сільськогосподарських працівників, які працювали і працюють на ній. Цей етап було завершено у першій половині 1998 р. У власність недержавних сільськогосподарських підприємств було передано 27, 6 млн. га землі, або 46 % земельного фонду України.

На другому етапі відбувається перехід колективної власності на землю у приватну власність. Цей процес здійснюється у два під етапи. Першим є паювання колективної землі між. членами трудового колективу, що є її власником. Суть у тому, що кожному членові сільськогосподарського підприємства виділяється земельний пай в умовних (кадастрових) гектарах і у вартісній оцінці. Розмір таких паїв однаковий для усіх членів трудового колективу підприємства, в якому здійснюється паювання. Право приватної власності на такий земельний пай засвідчується сертифікатом, у якому зазначається розмір частки (паю) в умовних одиницях і у вартісному виразі. Особливістю цього етапу є те, що таке паювання здійснюється без виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості), тобто без визначення її меж. Пай виступає як умовна величина, яка однак має реальне значення, бо сертифікат на земельний пай дає право його власнику спадкувати, дарувати, продавати, здавати в оренду свій пай без контурного вилучення. Сертифікація земельних паїв дозволила передати у приватну власність землю без будь-яких землемірних і земле перерозподільних робіт, що дуже важливо для забезпечення цілісності і непорушності системи землеробства і сівозмін господарства. На початок 2001 р. в Україні було розпайовано 26,4 мли га земель, переданих у колективну власність 11419 підприємствам. Право на земельний пай набули майже 6,8 млн. громадян України. Середній розмір паю становить 4,2 га, а його ціна — близько ЗО тис. грн.

Однак сертифікацією земельних паїв другий етап земельної реформи не завершився. Наступним підетапом є відведення власникам земельних паїв земельних ділянок у натурі та видача державних актів на право приватної власності на землю. За заявою власника паю йому має бути виділена земельна ділянка з чітко визначеними межами або оконтурена. При цьому замість сертифіката на земельний пай видається акт на право приватної власності, в якому є схема земельної ділянки. Це процес набагато складніший, ніж сертифікація земельних паїв. Найбільша складність у тому, як рівно поділити неоднакові за якістю земельні ділянки. Це вимагає великої аналітичної і організаційної роботи. Тому не випадково процес виділення земельних паїв у натурі йде набагато повільніше, ніж процес сертифікації паїв.