Стадія волевиявлення

На цій стадії особи, які бажають розпочати господарську діяльність (засновники), приймають рішення про її заснування.

Якщо господарська діяльність засновується в організаційній формі фізичної особи – підприємця, то таке рішення приймається відповідною фізичною особою (громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства) одноосібно. Це ж стосується випадків створення юридичної особи однією фізичною особою. У таких випадках рішення про заснування господарської діяльності приймається засновником усно і не оформляється у виді окремого документа.

Якщо підприємницька діяльність засновується в організаційній формі юридичної особи – суб’єкта господарювання, то рішення про заснування, як правило, приймається письмово, за винятком створення юридичної особи однією фізичною особою. У таких випадках рішення про заснування теж приймається усно.

Із цього загального правила законом встановлено один виняток, який стосується командитних господарських товариств. Відповідно до ч. 3 ст 134 Цивільного кодексу України якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені для змісту засновницького договору командитного товариства.

У разі створення юридичної особи – суб’єкта господарювання іншою юридичною особою, рішенням про заснування буде вважатися рішення вищого органу управління юридичної особи – засновника, яке оформляється протоколом.

У разі створення юридичної особи – суб’єкта господарювання територіальною громадою, рішенням про заснування виступатиме правовий акт компетентного органу місцевого самоврядування (рішення відповідної місцевої ради).

У разі створення юридичної особи – суб’єкта господарювання Автономною Республікою Крим, рішенням про заснування буде вважитися правовий акт компетентного органу влади Автономної Республіки Крим (наприклад, постанова або рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим тощо).

У разі створення юридичної особи – суб’єкта господарювання державою, рішення про заснування приймає компетентний орган державної влади у формі відповідного правового акта (наприклад, наказу міністерства тощо).

У разі створення юридичної особи – суб’єкта господарювання двома або більше засновниками, рішенням про заснування є засновницький договір, який укладається між засновниками у письмовій формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Господарського кодексу України у засновницькому договорі засновники зобов’язуються утворити суб’єкт

господарювання та визначають такі умови:

1) порядок спільної діяльності щодо його утворення;2) умови передачі йому свого майна;3) порядок розподілу прибутків і збитків;4) управління діяльністю суб’єкта господарювання та участі в ньому засновників;5)

порядок вибуття та входження нових засновників;6) порядок його реорганізації та ліквідації;7) інші умови діяльності суб’єкта господарювання, які передбачені законом.

Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15 травня 2003 року, якщо засновницький договір відповідно до закону є установчим документом юридичної особи-суб’єкта господарювання, підписи

засновників (учасників) або уповноважених ними осіб на ньому мають бути нотаріально посвідчені.