Проектування соціокультурного середовища проекту

Проектування соціокультурного середовища значною мірою залежить від загальних економічних тенденцій розвитку. Сучас­ний стан України характеризується демографічною кризою, параметрами якої є:

* скорочення чисельності населення;

* призупинення зростання частки міського населення.

Ці тенденції пов'язані з різким падінням рівня життя, погіршенням здоров'я та економічних умов відтворення населення, більшою невпевненістю сімей в майбутньому, зростанням смертності, значним збільшенням кількості алкоголіків та наркоманів. Подібні тенденції характерні для всіх країн, що стали на шлях радикальних економічних перетворень.

У проектуванні етнодемографічного розвитку регіонів слід брати до уваги загальнодержавну і регіональну політику — чи буде вона пасивною, такою, що лише реєструє негативні тенденції, чи стане активно впливати на їх подолання, усуваючи причини, які породжують ці тенденції. Надзвичайно важливою складовою соціального аналізу проекту є характеристика куль­тури і соціальної організації населення регіону, а також оцінка адекватності проекту цьому стану населення регіону, його соціуму.

Культура соціуму зумовлюється історичним минулим і дос­відом єднання з іншими культурами. Соціологія культури вивчає систему норм і цінностей, що регулюють поведінку індивідів і соціальних груп. Для сучасної культури характерна поліструктурність, яка зберігає багатоманітні цінності давніх культур попри домінування, а то й витиснення їх новими цінностями.

Тому при розробці й реалізації проекту визначають:

* систему цінностей населення;

* традиції та вірування;

* потреби населення.

Досить часто переоцінка розробниками ступеня позитивного впливу проекту на населення пов'язана з невиправданим дистанціюванням національних завдань від повсякденних інтересів місцевого населення. Соціальний аналіз спроможний посилити увагу розробників до наявності чи можливості виникнення від­мінності між особистими та колективними завданнями.

У соціальному аналізі проекту розробники, оцінюючи соціальну структуру населення, приділяють пильну увагупитан­ням забезпечення ефективної зайнятості. Криза української еко­номіки дзеркально відбилася на кількості безробітних, їх частці в активному населенні. Сьогодні практично кожен сьомий гро­мадянин країни є повністю чи частково безробітним. Попри те, що чимала частина безробітних знаходить джерела доходів в особистих господарствах, тіньовій економіці, вторинній зайня­тості, кількість уражених кризою регіонів стає загрозливою. Тому, визначаючи перспективну стратегію, пріоритетні напрями та критерії підтримки проектів, першочерговість реалізації має належати проектам, які створюють додаткові місця і спричиня­ють мультиплікаційний ефект у вигляді збільшення грошових доходів населення, розширення масштабів ринку споживчих то­варів та послуг (продовольства, промтоварів, житла, медикамен­тів) і засобів виробництва для їх виготовлення.

Не менш складним є завдання аналітиків оцінити можливий пилив проекту на формування нової структури та якості робочої сили. Трансформація економіки, перехід до нових технологічних вирішень виробництва вимагає від працівників інших якостей. Нині опановані загальні та професійні знання, набутий виробни­чий досвід відносяться зовсім до іншої епохи, яка великою мі­рою відійшла в минуле, і практично не потрібні з огляду на нові умови та вимоги виробництва. Для забезпечення ефективної зайнятості сьогодні замало зберегти існуючі і створити нові ро­бочі місця, необхідно, щоб працівники відповідали вимогам сучасного бізнесу. Ось чому проекти мають таке важливе завдання, як підготовка персоналу, навчання його інноватики та підприємницького мистецтва (для менеджерів середньої та вищої линки).

Діагностика соціальної структури передбачає визначення фактичних показників, їх тенденцій, прогнозування змін структуризайнятості. До основних індикаторів зайнятості для ре­гіонів належать:

* чисельність трудових ресурсів;

* кількість зайнятих (тис. чол. і в процентах від праце­здатного населення);

* кількість безробітних (тис. чол. і в процентах від еконо­мічно активного населення);

* чисельність зареєстрованих безробітних (тис. чол. і в процентах до загальної чисельності безробітних).

Однією з умов досягнення успіху проекту є завоювання при­хильності, підтримки активного населення та організацій по ек­сплуатації та обслуговуванню проекту. Це стосується всіх стадій проектного циклу, їх участь може набувати різних форм: кон­сультації-щодо відбору й планування інвестицій, надання робочої сили, матеріалів або фінансових вкладень, моніторинг за реалізацією проекту. Залучення бенефіціаторів (одержувачів вигід від проекту) до підготовки й реалізації проекту дозволяє керів­ництву проекту підвищити ймовірність одержання вигід, посла­бити або усунути опір, домогтися підтримки і підвищити стабільність проектів. Без активної участі потенційних бенефіціаторів проекти, як правило, працюють непродуктивно. Більше того, незадовільні результати проекту призводять до втрати на­селенням довіри до дій державних органів, покликаних забезпе­чити їм вигоди. Помилкою розробників є недооцінка технічних можливостей місцевого населення, оскільки втрата вигід від їх участі є очевидною.

Участь населення у підготовці до експлуатації проекту

Для активізації залучення населення до роботи по проекту або подолання опорусоціолог має виявити ступінь групової солідарності населення, визначити фактори цієї згуртованості, передбачити можливість протистояння економічній ідеології цих груп. Групова солідарність, тобто усвідомлення себе членами групи як единого цілого, може мати як пасивні, так і активні форми. Па­сивні форми генерують моральну згуртованість всередині групи завдяки усвідомлюваній подібності за соціально-економічними ознаками. Активні форми солідарності мають вияв у розвитку асоціативних зв'язків, характері взаємодії. Оскільки рівень само­свідомості є похідною від об'єктивного становища, найістот­ніший вплив на неї справляють соціальний простір, ідеологічна інформація, матеріальна та соціальна відповідальність.

Розробники проекту мають приділяти особливу увагу економічній ідеології груп, що виявляють активну солідарність, оскільки вони сприймають та оцінюють економічне життя з погляду власних інтересів та умов життєдіяльності соціально-економічних груп. Цільові установки цих груп досить різноманітні — від оголошення правомірності своїх домагань, відстоювання принципів економічних відносин, що відповідають власним можливостям, до пропагування себе та своєї ролі. Такі групи є ак­тивними пропагандистами. Часто-густо вони беруться перекону­вати себе та інших у цілковитій економічній неспроможності та непродуманості тих чи інших проектів. Тому соціологи проекту повинні на основі проведення позиційного аналізу з'ясувати ін­тереси всіх сторін і визначити можливість впливу на їх інтереси, що дасть змогу знизити негативне сприйняття проекту.

Без активної участі населення проект не досягає запла­нованих цілей, відбувається марна витрата ресурсів. Скромні результати знеохочують населення, воно втрачає інтерес і довіру до зусиль державних чи інших організацій. Якщо населення не залучено до проекту, він стає просто будівництвом, і природною реакцією на нього є відторгнення, а часом і протидія його ре­алізації.

Міра участі населення залежить від цілей проекту. Проекту­вальник має максимально використати місцеві ресурси — і людські, і природні. Перепідготовка місцевого населення виявляється ефективнішою, ніж запрошення нової робочої сили. Спільнота може виступити учасником переговорів щодо наявної та запланованої до витрат (за проектом) кількості ресурсів. Вона може виставити свої вимоги до умов експлуатації ресурсів, а та кож брати участь у виборі місця для будівництва, уточненні мар­шруту проходження дороги чи трубопроводу і т.п.

Як забезпечити таку участь? Насамперед залучають так зва­ну активну меншість — керівників місцевих підприємств, депутатів, інтелігенцію, підприємців та інших. Вони мають розуміти й поділяти вихідні ідеї проекту і включитися в обговорення тих питань, які стосуються їх особисто як представників спільноти. Поступово коло учасників розширюється, аби всі верстви, що опиняються у сфері дії проекту, мали можливість висловити свої погляди. Тут у пригоді стають засоби масової інформації, які можуть надати місце для відповідних виступів на своїх сторінках, а також на радіо й телебаченні. Соціолог повинен дбати про висвітлення різних поглядів у пресі, в дискусіях, в тому числі публічних.

Участь має потрійний ефект — удосконалюється проект, активізуються люди, полегшується реалізація проекту. Утім, планувати участь значно легше, ніж її здійснювати, особливо в стратифікованому суспільстві. Головна проблема полягає в безініціативності населення. За багато десятків років люди відвикли вважати суспільні проблеми своїми. Треба дуже відчутно зачепити інтереси людей, щоб вони зважились на участь, але окремі приклади і в нашій країні, і за кордоном дають підстави стверджувати, що цей напрям роботи соціолога не безнадійний.