Ерисихтон

У країні Тессалії зростала священна діброва богині Деметри. У тій діброві мешкали дріяди – лісові німфи, покровительки дерев. Вони зростали разом із деревом і разом із ним помирали. Був тут один столітній дуб, у якому оселилася дріяда – улюблениця самої Деметри.

Одного разу тессалійський герой Ерисихтон вирішив збудувати собі житло поблизу священної діброви. Він наказав слугам рубати дерева, а найбільше він уподобав собі столітнього дуба – он яке міцне житло можна з нього побудувати! Він уже заніс сокиру на дубом, коли слуги почали зупиняти його: «Не роби цього! У дубі мешкає дріяда – пестунка Деметри!» – «Та хоч би й сама богиня Деметра мала собі дуба за оселю, – вигукнув Ерисихтон, – усе одно зрубаю!»

Він ударив сокирою по стовбуру – і звідти ринула кров. Зі стогоном упав столітній дуб, і померла дріяда, яка в ньому жила. Подруги‑дріяди, які мешкали у діброві, побігли до Деметри та почали благати її зупинити й покарати Ерисихтона. Розлютована Деметра спустилася з Олімпу, прийшла в новозбудовану домівку Ерисихтона – і вдихнула в господаря невситимий голод.

Що більше їв Ерисихтон, то нестерпнішим робився його голод. Усе майно він витратив на харчі, але їжа тільки більше збуджувала голод. Нарешті в нього нічого не зосталося, хіба єдина дочка. Тоді Ерисихтон наважився продати її в рабство, щоб накупити їжі.

Вчасно нагодився Посейдон і подарував Ерисихтоновій дочці дар обертатися на різних тварин. Тричі продавав батько дочку, і тричі вона оберталася то на птаха, то на корову, то на коня і втікала з неволі. Усі ж кошти Ерисихтон витрачав на харчі, та не міг утамувати страшний голод. У нестерпних муках Ерисихтон почав дерти зубами власне тіло – і помер у жахливих стражданнях.

Музи

Коли Зевс одруживсь уп’яте, то взяв собі за жінку титаніду Мнемозину, богиню пам’яті. Мнемозина народила дев’ять муз, покровительок мистецтва.

Муза Кліо стала покровителькою історії, вона повсюди носить під пахвою сувій папірусу або пергаменту, аби записувати події, які відбуваються у світі.

Муза Евтерпа опікується ліричною поезією, її щораз можна побачити з флейтою в руках.

Талія і Мельпомена – заступниці театру: Талія – муза комедії, в лівій руці вона носить комічну маску, в правій – бубон, а на голові – вінок із плюща; Мельпомена – муза трагедії, в лівій руці вона носить трагічну маску, у правій – меч, а на голові – вінок із виноградного листя.

Муза Терпсихора – любителька танцю, її ніколи не побачиш без ліри в руках.

Ерато – муза еротичної поезії, вона теж полюбляє солодкозвучну ліру.

Полігімнія – муза пантоміми, вона завжди ходить, із головою запнута покривалом.

А муза Уранія є наставницею астрономів, у руках вона має небесний глобус, бо понад усе її цікавлять зірки.

Найстарша ж муза Калліопа – покровителька епічної поезії, під пахвою вона завжди носить стило – паличку для писання і покриті воском дощечки, на яких записуються найкращі вірші.