Відповідальність іноземців та осіб без громадянства на території України

У відповідності до ст. 23 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22 вересня 2011 року нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно ст.24 цього закону якщо в іноземця або особи без громадянства немає підстав для тимчасового проживання, або для тимчасового перебування на території України, строк їх перебування скорочується. Рішення про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції або органами Служби безпеки України.

Порядок прийняття рішення та процедура скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення цієї статті не застосовуються до осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Іноземці та особи без громадянства, які отримали повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що втратили або позбавлені статусу біженця або додаткового захисту і не використали права на оскарження таких рішень, а також особи, які отримали повідомлення про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не використали права на його оскарження до суду, особи, які отримали рішення суду про підтвердження рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, повинні добровільно повернутися в країну походження або третю країну в установлений строк, якщо вони не мають інших законних підстав для перебування в Україні, встановлених цим Законом.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.

Порядок провадження за заявами іноземців та осіб без громадянства про добровільне повернення визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі прийняття рішення про добровільне повернення іноземцю та особі без громадянства, зазначеним у частинах першій і другій цієї статті, видається довідка про особу, яка добровільно повертається. Зазначена довідка є підставою для тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України на строк до завершення процедури добровільного повернення. У разі завершення процедури добровільного повернення така довідка вилучається або визнається недійсною.

Строк здійснення процедури добровільного повернення не повинен перевищувати 60 днів. У разі прийняття рішення про добровільне повернення іноземця або особи без громадянства, які не досягли вісімнадцятирічного віку, має бути з'ясовано, що в разі добровільного повернення така особа повертається до одного з членів сім'ї або опікуна.

Під час здійснення процедури добровільного повернення іноземця та особи без громадянства центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, співпрацює з міжнародними та громадськими організаціями, статутами яких передбачено сприяння у добровільному поверненні іноземців та осіб без громадянства.

Іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.

З метою контролю за виконанням іноземцем та особою без громадянства рішення про примусове повернення службові особи органу охорони державного кордону чи територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, можуть супроводжувати такого іноземця та особу без громадянства по території України. У разі прийняття рішення про примусове повернення в паспортному документі іноземця або особи без громадянства скасовується віза і вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні.

Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Особа без громадянства, яка постійно проживає в Україні і вчинила злочин поза межами України, не може бути видана іншій державі для притягнення до кримінальної відповідальності чи для виконання вироку суду.

Питання стосовно видачі іноземців, які перебувають в Україні і вчинили злочин поза межами України, регулюється законодавчими актами України та міжнародними договорами України.

Положення частини другої цієї статті не застосовуються до осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"

Іноземці, які вчинили злочини на території України і засуджені за них відповідно до законодавчих актів України, можуть бути передані для відбування покарання тим державам, громадянами яких вони є, якщо така передача передбачена міжнародними договорами України.

Положення частини першої цієї статті не застосовуються до осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Рішення суду про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства перебувають у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців.

Рішення суду про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, а стосовно іноземців та осіб без громадянства, затриманих ним у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України, - органом охорони державного кордону.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, службова особа якого супроводжувала іноземця та особу без громадянства, яку примусово видворено за зверненням органу Служби безпеки України, інформує такий орган про виконання рішення про примусове видворення.

Типове положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, орган Служби безпеки України або орган охорони державного кордону забезпечує проведення дактилоскопії іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, а в разі потреби взяття інших біометричних даних відповідно до закону.

Положення цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

- де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

- де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

- де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

- де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.

Термінологічне завдання: громадянство України; іноземець; особа без громадянства; біженець.

Контрольні питання:

1. На яких принципах ґрунтується «громадянсто України»?

2. Які документи підтверджують громадянство?

3. Вкажіть підстави набуття громадянства.

4. Яка особа визнається в Україні біженцем?

5. Які особи визнаються іноземцями в Україні, а які – особами без громадянства?

Знайдіть правильну відповідь у тестових завданнях:

1.Громадянство України це:

а) зв'язок людини (фізичної особи) з певною державою, належність до цієї держави;

б) формально зафіксована приналежність людини до української нації;

в) встановлений обов’язок людини постійно проживати на території України;

г) формально зафіксована повага фізичної особи до Української держави, її символів, історії, законодавства;

д) всі відповіді вірними.

2.Законодавство України про громадянство не встановлює такого принципу:

а) запобігання виникненню випадків без громадянства;

б) можливості позбавлення громадянина України громадянства України;

в) визнання права громадянина України на зміну громадянства;

г) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України неможливості позбавлення громадянина України громадянства України запобігання виникненню випадків без громадянства;

д) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України.

3. Документами, що підтверджують громадянство України, є:

а) тимчасове посвідчення громадянина України;

б) паспорт громадянина України;

в) свідоцтво про належність до громадянства України;

г) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

д) всі відповіді є вірними.

4.З якого моменту громадяни СРСР, якщо вони постійно проживали на території України, є громадянами України:

а) 16 липня 1990 р.;

б) 24 серпня 1991 р.;

в) 13 листопада 1991 р.;

г) 28 червня 1996 р.;

д) 1 грудня 1991 р.

5.Серед підстав набуття громадянства України не передбачено набуття його:

а) за народженням;

б) за територіальним походженням;

в) внаслідок прийняття до громадянства;

г) внаслідок поновлення у громадянстві;

д) внаслідок в’їзду на територію України особи без громадянства.

6. До громадянства України не приймається особа, яка:

а) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави;

б) вчинила в Україні адміністративне правопорушення;

в) вчинила в Україні дисциплінарний проступок;

г) всі відповіді вірні;

д) жодна відповідь не є вірною.

7.Скільки часу особа повинна безперервно на законних підставах проживати на території України, щоб бути прийнятою до громадянства України:

а) три роки;

б) чотири роки;

в) п’ять років;

г) шість років;

д) жодна відповідь не є вірною.

8.На яких осіб не поширюється умова про наявність законних джерел існування при прийнятті до громадянства України:

а) осіб, яким надано статус біженця;

б) осіб, які проживають на території України більше семи років;

в) осіб, які проживають на території України більше десяти років;

г) осіб, які перебувають у шлюбі з громадянином України;

д) такої категорії осіб не передбачено.

9.Вкажіть мінімальний вік дитини, коли потребується особиста згода дитини при набутті нею громадянства України:

а) десять років;

б) чотирнадцять років;

в) п’ятнадцять років;

г) шістнадцять років;

д) сімнадцять років.

10. У випадку укладення іноземцем чи особою без громадянства шлюбу з громадянином України, такий іноземець чи особа без громадянства:

а) автоматично набувають громадянство України;

б) можуть отримати громадянство України за умови проживання на території України меншого строку, ніж за загальним правилом;

в) можуть отримати громадянство України на загальних підставах;

г) можуть отримати громадянство України негайно, але лише за умови надання згоди на це згоди другим із подружжя, що є громадянином України; така згода має бути висловлена письмово і підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню;

д) автоматично набувають громадянство України, але так само автоматично втрачають його при розлученні з громадянином України.

11. Іноземець або особа без громадянства приймаються до громадянства України:

а) автоматично, після закінчення семирічного терміну їх постійного проживання на території України;

б) автоматично, після закінчення семирічного терміну їх постійного проживання на території України, у випадку, якщо увесь цей час вони працювали на території України і сплачували при цьому податки та інші передбачені обовязкові платежі;

в) автоматично, після закінчення десятирічного терміну їх постійного проживання на території України;

г) автоматично, після закінчення пятнадцятирічного терміну їх постійного проживання на території України;

д) не автоматично, а лише за їх клопотанням, у випадку дотримання умов прийняття до громадянства України;

12. Особи без громадянства, які заявили клопотання про прийняття до громадянства України, подають відповідним органам державної влади України:

а) зобов’язання припинити іноземне громадянство;

б) декларацію про відсутність іноземного громадянства;

в) декларацію про відмову від іноземного громадянства;

г) всі перелічені декларації;

д) не зобов’язані подавати нічого із перелічених документів.

13. Подання зобов’язання припинити іноземне громадянство не вимагається для надання громадянства України від іноземців:

а) які уклади шлюб із громадянами України;

б) які здійснюють інвестиційну діяльність в Україні;

в) які є українцями за національністю;

г) які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави;

д) які більше двадцяти років проживають на території України.

14. Іноземці, які подали до відповідних органів влади України зобов’язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом _________ з моменту реєстрації їх громадянами України:

а) 20 днів;

б) одного місяця;

в) трьох місяців;

г) двох років;

д) пяти років.

15. Які з перелічених підстав передбачені статтею 8 «Набуття громадянства України за територіальним походженням» Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року:

а) особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України;

б) особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України;

в) особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України;

г) особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України;

д) всі перелічені відповіді є вірними.

16. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України:

а) з моменту народження;

б) з дати реєстрації набуття особою громадянства України;

в) з дати подання особою чи її законним представником клопотання про надання такій особі громадянства України;

г) з моменту повідомлення компетентних органів держави (держав), на громадянство; (підданство) яких така особа має право, про її небажання отримати таке громадянство;

д) з моменту отримання свідоцтва пронародження.

17. Підставами для втрати громадянства України не є:

а) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття;

б) набуття особою громадянства України внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

в) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою;

г) вчинення злочину проти держави Україна;

д) жодна відповідь не є вірною.

18. Назвіть підстави припинення громадянства України:

а) внаслідок вчинення тяжкого злочину;

б) внаслідок засудження за вчинення кримінально-караного діяння на території України;

в) внаслідок втрати громадянства України;

г) внаслідок призначення покарання за наругу над державними символами України;

д) за підставами, передбаченими міжнародними договорами.

19. Прийняття до громадянства України і припинення громадянства України оформлюється:

а) указом Президента України;

б) постановою Комісії при Президентові України з питань громадянства;

в) рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та підпорядкованих йому органів;

г) наказом Міністерства закордонних справ України;

д) рішенням дипломатичного представництва.

20. Яке з перелічених положень є невірним:

а) особи без громадянства мають право займатися в Україні підприємницькою діяльністю;

б) іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також ті, яким надано статус біженця в Україні, користуються медичною допомогою нарівні з її громадянами;

в) іноземці та особи без громадянства можуть бути членами політичних партій України;

г) іноземці та особи без громадянства можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України;

д) іноземці та особи без громадянства можуть бути членами професійних спілок в Україні.

21. Згідно Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року, рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком до:

а) одного року;

б) двох років;

в) трьох років;

г) п’яти років;

д) десяти років.

22. У відповідності до Закону України «Про правовий статус закордонних українців» від 4 березня 2004 року закордонний українець — це особа:

а) яка є громадянином України і постійно, на законних підставах проживає на території іноземної держави;

б) яка є громадянином України і тимчасово, на законних підставах перебуває на території іноземної держави;

в) яка є громадянином України і нелегально проживає на території іноземної держави;

г) яка є громадянином України і перебуває на території іноземної держави у туристичних чи інших особистих цілях;

д) яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, а також має українське етнічне походження або є походженням з України.

23. У відповідності до ст.8 Закону України «Про правовий статус закордонних українців» від 4 березня 2004 року закордонні українці - громадяни держав, з якими Україна має візовий режим, мають право на:

а) негайне надання їм громадянства України на підставі посвідчення закордонного українця;

б) безкоштовне оформлення багаторазової візи для відвідання України без надання відповідного запрошення терміном дії на 5 років на підставі посвідчення закордонного українця;

в) оформлення безкоштовних віз на в’їзд в країну їх перебування другого із подружжя, дітей, батьків чи інших близьких родичів, що проживають в Україні;

г) будь-яку із перелічених дій на їх вибір;

д) жодна відповідь не є вірною.

Розв’яжіть задачу із посиланням на положення чинного законодавства України:

1. Підданий Великобританії «Р», знаходячись на терито­рії України, постійно порушував правила і порядок перебування на території України: пиячив, хуліганив. Які заходи можна застосувати до «Р»? Чи однакові ці заходи порівняно із тими, які б застосовувались у аналогічній ситуації до громадянина України?

2.«Н», особа без громадянства, проживаючи п’ять років на тери­торії України, клопотала про набуття громадянства України. Разом з нею проживають двоє її дітей 5 і 17 років, також особи без громадянства. Як вирішити зазначену справу? Як вирішується питання про громадянство дітей «А»?

3. «К», громадянин України, одружився на австрійській громадянці «А». Разом з нею по­вернувся до України на постійне місце проживання. «А» вирішила стати громадянкою України. В який орган повинна звернутися «А» для набуття громадянства України? Які умови вона має виконати?

4. Громадянка України вийшла заміж за громадянина Великобританії. Протягом двох років вони проживають на території України. У них народилася дитина. За яких умов дитина має право набути громадянство України?

Література:

ü Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України [Текст]: підручник.-Рек. МОН, 2-ге вид., переробл. і доп.- К.:Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010.-432 с.

ü Шляхтун П.П. Конституційне право України [Текст]: підручник.- К.: «Освіта України»; КНТ, 2008.-592 с.

ü Молдован В.В. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина [Текст]: навчальний посібник / В.В. Молдован, Л.Т. Кудіна.- Рек МОН.-К.: ЦУЛ, 2012.-206с.