Аналіз використання робочого часу

Однією з найважливіших умов виконання плану виробництва, збільшення вироблення продукції на кожного члена трудового колективу, а також раціонального використання трудових ресурсів є ощадливе й ефективне використання робочого часу. Від того, наскільки повно і раціонально використовується робочий час, залежать ефективність роботи, виконання всіх техніко-економічних показників. Тому аналіз використання робочого часу є важливою складовою частиною аналітичної роботи на промисловому підприємстві.

У процесі аналізу використання робочого часу на підприємстві варто перевірити обґрунтованість виробничих завдань, вивчити рівень їх виконання, встановити доцільність виконання окремих видів робіт, виявити втрати робочого часу, установити їх причини, намітити шляхи подальшого поліпшення використання робочого часу, розробити необхідні заходи.

Далі приведено розрахунок балансу робочого часу.

Планування чисельності працівників підприємств зв'язано з показником використання робочого часу протягом року, вимірюваним у людино-годинах і людино-днях. Одним з необхідних інструментів такого планування є розрахунок балансу робочого часу одного робітника.

Баланси бувають планові і звітні (фактичні), їхнє призначення - виявлення резервів росту продуктивності праці і вивільнення працівників за рахунок більш раціонального використання робочого часу.

Баланс робочого часу звичайно складається в розрахунку на одного робітника по цеху, але при істотних розходженнях статево-вікової структури працюючих, розходженнях в умовах праці на ділянках - баланс робочого часу може і повинний складатися по ділянках. Форма планового балансу робочого часу приведена в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 - Баланс робочого часу одного робітника

№ п/п	Склад фонду робочого часу	Одиниця виміру	Значення показників
	Календарний фонд часу	дні
	Вихідні дні	дні
	Святкові дні	дні
	Номінальний фонд робочого часу	дні
	Невиходи на роботу усього а) основні і додаткові відпустки; б) відпустки в зв'язку з вагітністю та пологами; в) відпустки і скорочення робочого тижня учнів; г) через хворобу; д) виконання державних і суспільних обов'язків; е) за розпорядженням адміністрації.	дні дні дні дні дні дні дні	0,5 1,5
	Явочний час	години
	Втрати усередині робочого дня (внутризмінні втрати) а) скорочені години роботи: - у передсвяткові дні - у нічний час б) перерви на годівлю дітей; в) скорочений робочий день: - підлітків - робочих зайнятих на важких і шкідливих роботах	години   години години години   години години	-
	Корисний (ефективний) фонд робочого часу	години

Головні частини балансу робочого часу: календарний, номінальний і корисний (ефективний) фонди часу. Календарний фонд дорівнює числу календарних днів у плановому періоді. Номінальний фонд, дорівнює календарному фонду за винятком святкових і вихідних днів у виробництвах, що прериваються, чи невиходів за графіком змінності в безупинних. Корисний фонд утворюється з номінального шляхом відрахування з його планованих неявок, дозволених законом (чергові і додаткові відпустки, відпустки в зв'язку з вагітністю та пологами, по навчанню, неявки через хворобу, у зв'язку з виконанням держ.обов’язків). Всі інші неявки не плануються, але обов'язково враховуються в звітному балансі.

Баланс робочого часу складається в три етапи:

1) розрахунок середнього фактичного числа робочих днів;

2) установлення середньої тривалості робочого дня;

3) визначення корисного фонду робочого часу в годинах.

Показник планового балансу робочого часу використовується для розрахунку планової чисельності робітників.

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити по кількості відпрацьованих днів і годин одним працівником за аналізований період часу, а також по ступеню використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу й у цілому по підприємству (див. табл. 2.6).

Таблиця 2.6 - Використання трудових ресурсів підприємства

Показник	Базовий період	Звітний період	Відхилення факту
план	факт	від базового періоду	від плану
Середньорічна чисельність (кількість) робітників (КР)
Відпрацьовано за рік одним робітником: днів (Д) годин (Ч)
Середня тривалість робочого дня (П), годин
Фонд робочого часу, тис. годин
У тому числі надурочно відпрацьований час, тис. годин

Фонд робочого часу (ФРВ) залежить від чисельності робітників (КР), кількості відпрацьованих днів одним робітником у середньому за рік (Д) і середньої тривалості робочого дня (П) ф.2.13:

ФРВ = КР * Д * П, (2.13)

Якщо фактично одним робітником відпрацьовано менше днів і годин, чим передбачалося планом, то можна визначити надпланові втрати робочого часу: цілоденні (ЦДВ) ф.2.14 і внутризмінні (ВЗВ) ф.2.15:

ЦДВ = (Д_ф - Д_пл) * КР_ф*П_пл, (2.14)

ВЗВ = (П_ф - П_пл) * Д_ф * КР_ф , (2.15)

Після визначення надпланових втрат робочого часу необхідно вивчити причини їх утворення. Вони можуть бути викликані різними об'єктивними і суб'єктивними обставинами, не передбаченими планом: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, захворюваннями робітників з тимчасовою втратою працездатності, прогулами, простоями через несправність устаткування, машин, механізмів, через відсутність роботи, сировини, матеріалів, електроенергії, палива і т.д. Кожен вид втрат аналізується більш докладно, особливо ті, котрі залежать від підприємства. Зменшення втрат робочого часу по причинах, що залежить від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, що не вимагає додаткових капітальних вкладень і дозволяє швидко одержати віддачу.

Вивчивши втрати робочого часу, необхідно визначити непродуктивні витрати праці, що складаються з витрат робочого часу в результаті виготовлення забракованої продукції і виправлення браку, а також у зв'язку з відхиленнями від технологічного процесу. Для визначення непродуктивних втрат робочого часу використовуються дані про втрати від браку (журнал-ордер № 10).

За даними таблиці 2.7 визначаємо:

- питому вагу заробітної плати виробничих робітників у виробничій собівартості товарної продукції;

- суму заробітної плати в собівартості остаточного браку;

- питому вагу зарплати виробничих робітників у виробничій собівартості товарної продукції за винятком сировини і матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

- заробітну плату робітників по виправленню браку;

- заробітну плату робітників в остаточному браку і на його виправлення;

- середньочасову зарплату робітників;

- робочий час, витрачений на виготовлення браку і його виправлення.

Таблиця 2.7 - Вихідні дані для розрахунку непродуктивних витрат робочого часу

Показник	Сума, млн. грн.
Виробнича собівартість товарної продукції
Заробітна плата робітників
Заробітна плата виробничих робітників
Матеріальні витрати
Собівартість забракованої продукції
Витрати на виправлення браку

Втрати робочого часу в зв'язку з відхиленням від нормальних умов роботи визначаються розподілом суми доплат з цієї причини на середню зарплату за 1 годину.

Скорочення втрат робочого часу – один з резервів збільшення випуску продукції. Щоб підрахувати його необхідно втрати робочого часу (ПРВ) з вини підприємства необхідно помножити на планову середньочасову вироблену продукцію (Св_пл.) ф.2.16:

ΔТП = ПРВ *Св_пл , (2.16)

Однак треба мати на увазі, що втрати робочого часу, не завжди приводять до зменшення обсягу виробництва продукції, тому що вони можуть бути компенсовані підвищенням інтенсивності праці працівників. Тому при аналізі використання трудових ресурсів велика увага приділяється вивченню показників продуктивності праці.