Джерела з історії середніх віків 5-11ст

Візантійсь­кий імператор Юстиніан І звелів у VI ст. кодифікувати римські закони. Так з'явилися на світ "Кодекс Юстиніана" (зако­ни римських імператорів II—VI ст.), "Нові закони" (но­вели) — пізніші едикти самого Юстиніана І, Дігести (чи Пандекти — систематизовані висловлювання найавтори­тетніших римських юристів у 50-ти книгах), Інституції. У Західній Європі до XI—XII ст. користувалися "Кодексом імператора Феодо­сія II" — більш раннім зведенням римських законів. Кельти, германці та слов'яни з появами у них дер­жав, а також тісні контакти з романізованим населенням, яке вже мало писані закони, посприяли писемній фіксації норм звичаєвого права і в них. Так з'явилися наприкінціV — на початку IX ст. їхні судебники, які в медієвістиці на­зиваються "правдами" (Бургундська, Вестготська, Салічна,Рипуарська, Саксонська та інші "правди'). На Британ­ських островах "правди" з'явилися в VII—XI ст..Із варварських "правд" найціннішою для дослідника германського світу є "Салічна правда", яка виникла вVI ст. у салічних (приморських) франків і відображала найдавніші норми звичаєвого праваТекст "правд" доповнювався і правився. Так поступо­во склалося королівське законодавство, найціннішим па­м'ятником якого є капітулярії франкських королів VIII—IX ст., особливо "Капітулярій про маєтки" Карла Великого. Капітулярії поєднували в собі норми державно­го і вотчинного права й містили цінну інформацію про господарство, соціальний устрій, політичні інститути, вій­ськову організацію тощо. Серед документів ранньосередньовічного діловодства виділяються своєю інформативністю так звані формули — грамоти, складені за певним зразком. У формулах зафіксо­вані випадки дарування землі, звільнення рабів тощо, одним словом — епізоди соціально-економічної та полі­тичної історії.

Цінним джерелом для вивчення соціально-економіч­них процесів у ранньому Середньовіччі є інвентарні опи­си маєтків, складені в VI—XI ст..- поліптики.

Історіографічні пам'ятки: історії — великі описи важливих політичних подій, до нас дійшли "Історія війн Юстиніана", написана в VI ст. Прокопієм Кесарійським, "Хроніка" монаха Ісидора Севільського (кінець VI — 30-ті роки VII ст.), присвячена історії вестготів, "Історія франків", написана її VI ст. Григорієм Турським. Б іографії: ("Життя Карла Ве­ликого" Ейнгарда, IX ст.) та аннали — фіксацією най­важливіших історичних подій за той чи інший рік. Розквіт західноєвропейської анналістики, припав на VIII—X ст.Ж итія святих, з'явилася за доби християнізації (IV—VIII ст.) та іконо-борського руху у Візантії (VIII—IX ст.). Ці джерела особливо цінні для дослідження ду­ховної культури народних мас. До цього типу джерел відносять також церковні проповіді.П убліцистичні ма­теріали, що містяться в посланнях й, особливо, у тракта­тах, Вони цінні як пам'ятки громадської думки, містять важливі повідомлення про дер­жавний устрій, зовнішню політику, про сусідні народи, суспільні зв'язки тощо. Найвідоміші— трактати "Про двірцеве та державне управління" (написа­ний наприкінці IX ст. для короля Карла Простуватого реймським архієпископом Гінкмаром), "Про управління імперією" (його в середині X ст. адресував своєму синові Роману візантійський імператор Константан VII Багряно-родний), "Християнська топографія" (його автором був візантійський купець Козьма Індікоплав (VI ст.)). Вадою цих джерел є те, що вони нерідко побудовані на свідченнях, почерпнутих із третіх рук. Дуже цінним джерелом слугують пам'ятки народного епосу.Епічні твори складені не латиною, а живими народними мовами. Серед них виділяються німецька "Пісня про Хільдебранта" (IX ст.) та англійський "Бео-вульф" (близько 1000 р.), германська "Пісня про Нібе-лунгів" (близько 1200 р.), блискучий французький епос "Пісня про Роланда" (записаний у XIII—XIV ст.), прис­вячений військовим походам Карла Великого, іспанська "Пісня про Сіда" (XIV ст.).