Система організації та управління православними церквами

Православ'я, як і протестантизм, не має єдиного центра управління, подібного Ватикану. Автокефальні церкви очолюються патріархами, які обираються помісними соборами на все життя.

В цілому для всіх православних церков характерний ієрархічний принцип добудови, тобто принцип послідовного підпорядкування нижчого духовенства витому. Все духовенство поділяється на чорне (монахів) та біле (одружене). Вище духовенство - архієреї (єпископи, архієпископи, митрополити) призначається церковною владою лише з чорного духовенства, білий єпископат для православ'я - явище надзвичайне.

При патріархаті православних церков існують вищі органи церковного адміністративного управління - синоди. Території, на які розповсюджується вплив патріархів, становлять екзархат. Він може поширюватися за межі тієї держави, де знаходиться патріарший престол, тобто сфери впливу православних церков можуть не співпадати з державними кордонами. Низовою організацією віруючих православної церкви є приход. Церковні приходи поєднані в благочинні округи (очолюються благочинним), округи - в патріархії. Єпархію очолюють архієреї, які підлягають безпосередньо патріархату.

З VІІІ ст. православні церкви не проводять Вселенських соборів. Канонічні правила затверджуються, переглядаються й доповняються на помісних соборах. Помісний собор переглядає й доповнює списки Святих (канонізує нових Святих), визначає форми ставлення до єресі та розколу, оголошує анафему (прокляття, відлучення від церкви) чи знімає її.

Законодавчими кодексами православної церкви були Номоканони. Вони відбивали основну рису візантійської церкви - поєднання світської й духовної влади, а тому включали норми як духовного, так і цивільного права. Це сприяло підкоренню церкви державі. Збірки Номоканонів поширювалися як в оригіналі (грецькі тексти), так і в перекладі під назвою "Кормча книга". Номоканони визначали практику сповідей та покаянь, таємницю сповіді. До богослужбових книг належать Євангелія, Апостоли, Псалтирі, Мінеї, Часослови, Тріоди, Требники, Служебники, Чиновники. У Служебнику, наприклад, подані частини церковних відправ, які ведуть священик та диякон. Требники містять тексти і відправ "треб", передусім семи таїнств, требники ще називають молитвениками. Чиновники - канонічні збірки, де подані чини обрання та поставлення на церковні посади, починаючи з нижчих (хіротесії) до ієрархічних (хіротонії).

Отже, основними органами церковного управління в православ'ї є: патріарх разом з Синодом як верховний глава всіх залежних від патріарха дочірніх церков, митрополит і помісний собор; єпископат з єпархіальними соборами; благочинні та священики; настоятелі монастирів.

За традицією й канонічними нормами єпископи освячують церкви та новозбудовані храми, номінують священиків, наглядають за чистотою віри та моральністю пастви, вершать суд над священнослужителями, забезпечують недоторканість церковного майна в єпархії, розглядають скарги й накладають покарання.

В складі православної церкви є монастирі, які можуть бути й жіночими, й чоловічими. Найбільш впливові з них здобувають статус лаври. Кадри для православного культу готують учбові заклади - духовні семінарії та академії.

Отже, слід звернути увагу на те, що православ'я не створило всесвітньої централізованої організації, подібної до тієї, що є у католицизмі. Особливістю православних церков є те, що вони визнають використання в богослужінні національних мов. Православні церкви виникали як державні, тому визнавали зверхність державної влади над церковною.