Загальні вимоги до посудин, що працюють під тиском

Кожна посудина, що працює під тиском, повинна мати паспорт форматом 210x297 мм у твердій обкладинці. У паспорті вказується реєстраційний номер. При передачі посудини іншому власнику разом з нею передається паспорт. У паспорті наводиться характеристика посудини (робочий тиск, МПа, температура стінки, °С, робоче середовище та його корозійні властивості, місткість, м^З), відомості про основні частини посудини (розміри, назва основного металу, дані про зварювання (паяння)), дані про штуцери, фланці, кришки і кріпильні вироби, про термообробку посудини та її елементів. Наводиться перелік арматури, контрольно-вимірювальних при­ладів та приладів безпеки. В паспорті також записуються відомості про місце­знаходження посудини, вказується особа, відповідальна за справний стан і без­печну дію посудини. Записуються інші дані про встановлення посудини (коро-зійність середовища, протикорозійне покриття, теплова ізоляція, футеровка), _ч відомості про заміну і ремонт основних елементів посудини, що працюють під тиском та арматури. До паспорта вносяться дані щодо результатів опосвідчен-ня. Після реєстрації посудини на останній сторінці записуються реєстраційний номер та реєструючий орган.

Вимоги до арматури, запобіжних пристроїв, контрольно-вимірювальних приладів.

Для керування роботою та забезпечення нормальних умов експлуатації по­судини в залежності від призначення повинні бути оснащені:

- запірною або запірно-рєгулювальною арматурою;

- приладами для вимірювання тиску;

- приладами для вимірювання температури;

- запобіжними пристроями;

- покажчиками рівня рідини.

Посудини, споряджені швидкознімними затворами, повинні мати запобіж­ні пристрої, що виключають можливість включення посудини під тиск при неповному закритті кришки і відкривання її за наявності в посудині тиску. Такі посудини також мають бути оснащені замками з ключ-маркою.

Запірна або запірно-регулювальна арматура повинна встановлюватися на штуцерах, безпосередньо приєднаних до посудини, або на трубопроводах, які підводять і відводять від посудини робоче середовище. При послідовному з'єднанні кількох посудин необхідність встановлення такої арматури між ними ' визначається розробником проекту.

Арматура повинна мати таке маркування:

- назву або товарний знак підприємства-виготовлювача;

- умовний прохід, мм;

- умовний тиск. МПа (кгс/см2) (допускається вказувати робочий тиск і допу­стиму температуру);

- напрямок потоку середовища;

- марку матеріалу корпусу.

Кількість, тип арматури і місце встановлення повинні обиратися розробни­ком проекту посудини, виходячи з конкретних умов експлуатації. На маховику запірної арматури має бути вказаний напрямок його обертання під час відкри­вання або закривання арматури.

Посудини для вибухонебезпечних, пожежонебезпечних речовин, речовин 1 і 2-го класів небезпечності за ГОСТ 12.1.007, а також випарники з вогневим чи газовим обігрівом повинні мати на підвідній лінії від насоса або компресора зворотний клапан, який автоматично закривається тиском з посудини. Зворот­ний клапан повинен встановлюватися між насосом (компресором) і запірною арматурою посудини.

Арматура з умовним проходом більше 20 мм, яка виготовлена з легованої сталі або кольорових металів, повинна мати паспорт (сертифікат) встановленої форми, в якому мають бути вказані дані за хімскладом, механічними властивос­тями, режимом термообробки і результатами контролю якості виготовлення не-руйнівними методами.

Манометри. Кожну посудину і самостійну порожнину з різним тиском треба опоряджувати манометрами прямої дії. Манометр може бути встановле­ний на штуцері посудини або трубопроводі до запірної арматури.

Манометри повинні мати клас точності не нижче:

- 2,5 — при робочому тиску посудини до 2,5 МПа (25 кгс/см2);

- 1,5 — при робочому тиску посудини понад 2,5 МПа (25 кгс/см2).

Манометр треба вибирати з такою шкалою, щоб межа вимірювання робочого тиску знаходилась у другій третині шкали. На шкалі манометра власником по­судини має бути нанесена червона риска, яка б вказувала на робочий тиск у по­судині. Замість червоної риски дозволяється прикріплювати до корпуса мано­метра металеву пластинку, пофарбовану в червоний колір і щільно прилягаючу до скла манометра.

Манометр повинен бути встановлений так, щоб його покази можна було чітко бачити обслуговуючому персоналу. Номінальний діаметр корпуса мано­метрів, що встановлюються на висоті до 2 м від рівня площадки спостереження за ними, повинен бути не менше 100 мм, на висоті від 2 до 3 м — не менше 160 мм. Встановлювати манометри на висоті понад 3 м від рівня площадки обслу­говування не дозволяється. Між манометром і посудиною має бути встановлений триходовий кран або інший аналогічний пристрій, що дозволяє проводити періодичну перевірку манометрів за допомогою контрольного.

У необхідних випадках манометр залежно від умов роботи і властивостей середовища, що міститься в посудині, потрібно спорядити сифонною трубкою чи масляним буфером або іншими пристроями, що захищають його від безпо­середньої дії середовища і температури та забезпечують надійну роботу.

На посудинах, що працюють під тиском понад 2,5 МПа (25 кгс/см) чи при температурі середовища вище 250 °С, а також з вибухонебезпечним середови­щем або з шкідливими речовинами 1 і 2-го класів небезпечності за ГОСТ 12.1.007, замість триходового крана дозволяється встановлювати окремий шту­цер із запірним органом для приєднання другого манометра.

Манометр не дозволяється застосовувати у випадках, коли:

- відсутня пломба або клеймо з відміткою про проведення перевірки;

- прострочений термін перевірки;

- стрілка манометра під час його виключення не повертається на нульову відмітку шкали на величину, яка перевищує половину похибки, що допус­кається для цього приладу;

- розбите скло або є інші пошкодження, що можуть позначитись на правиль­ності його показів.

Перевірка манометрів з їх опломбуванням або клеймуванням повинна про­водитись не рідше ніж один раз на12 місяців. Крім того, не рідше одного разу на 6 місяців власник посудини має проводити додаткову перевірку робочих ма­нометрів контрольним манометром із занесенням результатів до журналу конт­рольних перевірок. Якщо немає контрольного манометра, допускається додат­кову перевірку проводити перевіреним робочим манометром, який має однако­ву шкалу і клас точності з манометром, що перевіряється.

Прилади для вимірювання температури. Посудини, що працюють при змінюваній температурі стінок, мають бути забезпечені приладами для контро­лю швидкості та рівномірності прогрівання по довжині і висоті посудини і ре­перами для контролю теплових переміщень. Необхідність оснащення посудин вказаними приладами і реперами і допустима швидкість прогрівання та охоло­дження посудин визначаються розробником проекту і повинні бути зазначені в паспорті або в інструкції з монтажу та експлуатації'.

Запобіжні пристрої від підвищення тиску. Кожна посудина (порожнина комбінованої посудини) повинна забезпечуватися запобіжними пристроями від підвищення тиску більше допустимого значення.

Як запобіжні пристрої застосовуються:

- пружинні запобіжні клапани;

- важільно-вантажні запобіжні клапани;

- імпульсні запобіжні пристрої (ІЗП), що складаються із головного запобіж­ного клапана (ГЗК) і керуючого імпульсного клапана (ІПК) прямої дії;

- запобіжні пристрої з руйнівними мембранами (мембранні запобіжні при­строї — МЗП);

- інші пристрої, застосування яких узгоджено з Держпромгірнаглядом Укра­їни.

Встановлення важільно - вантажних клапанів на пересувних посудинах не дозволяється.

Конструкція пружинного клапана повинна виключати можливість затягування пружини понад встановлену величину, а пружина має бути захищена від недопустимого нагріву (охолодження) і безпосередньої дії робочого середови­ща, якщо вона діє шкідливо на матеріал пружини. Конструкція пружинного клапана повинна передбачати пристрій для перевірки справності дії клапана в робочому стані способом примусового відкривання його під час роботи.

Якщо розрахунковий тиск посудини є рівним або більшим за тиск живиль­ного джерела і в посудині виключена можливість підвищення тиску від хімічної реакції чи обігрівання, то встановлення на ній запобіжного клапана і манометра не обов'язкове.

Посудина, розрахована на тиск, менший від тиску джерела, яке її живить, повинна мати на підвідному трубопроводі автоматичний редукуючий пристрій з манометром і запобіжним пристроєм, установленим на боці меншого тиску після редукуючого пристрою. У разі встановлення обвідної лінії (байпаса) вона також повинна бути оснащена редукуючим пристроєм.

Для групи посудин, що працюють при одному й тому ж тиску, допускаєть­ся встановлювати один редукуючий пристрій з манометром та запобіжним кла­паном на спільному підвідному трубопроводі до першого відгалуження до од­нієї з посудин. У цьому випадку встановлювати запобіжні пристрої на самих посудинах необов'язково, якщо в них виключена можливість підвищення тиску.

Кількість запобіжних клапанів, їх розміри і пропускна здатність повинні бути вибрані за розрахунком так, щоб у посудині не міг утворитися тиск, який перевищує надмірний робочий, більш як на 0,05 МПа (0,5 кгс/см²) для посудин з тиском до 0,3 МПа (3 кгс/см²), на 15 % — для посудини з тиском від 0,3 до 6,0 МПа (3—60 кгс/см²) і на 10 % — для посудин з тиском понад 6,0 МПа (60 кгс/см). Якщо працюють запобіжні клапани, то допускається перевищення ти­ску в посудині не більше як на 25 % робочого за умови, що це перевищення пе­редбачене проектом і відображене в паспорті посудини. Кількість запобіжних клапанів та їх пропускна здатність визначаються згідно з ГОСТ 12.2.085.

Запобіжні пристрої повинні встановлюватись на патрубках або трубопро­водах, безпосередньо приєднаних до посудини. Приєднувальні трубопроводи запобіжних пристроїв (підвідні, відвідні, дренажні) мають бути захищені від замерзання в них робочого середовища.

Запобіжні пристрої повинні бути розміщені в місцях, доступних для їх огляду. Встановлення запірної арматури між посудиною і запобіжним пристро­єм, а також за ним не допускається.

Мембранні запобіжні пристрої встановлюються:

- замість важільно-вантажних і пружинних запобіжних клапанів, коли вони в робочих умовах конкретного середовища не можуть бути застосовані вна­слідок їх інерційності або інших причин;

- перед запобіжними клапанами у випадках, коли запобіжні клапани не мо­жуть надійно працювати внаслідок шкідливої дії робочого

- середовища (корозія, ерозія, полімеризація, кристалізація, прикипання, примерзання) або можливих витікань через закритий клапан вибухо- та пожежонебезпечних, токсичних, екологічно-шкідливих та інших середовищ. У цьому випадку повинен бути передбачений пристрій, який дав би змогу контролювати справність мембрани;

- паралельно із запобіжним клапаном для збільшення пропускної здатності систем скидання тиску;

- на вихідній стороні запобіжних клапанів для запобігання шкідливої дії ро­бочих середовищ з боку скидної системи і для виключення впливу коли­вання проти тиску з боку цієї системи на точність спрацювання запобіжних клапанів.

Мембранні запобіжні пристрої мають бути розміщені в місцях, відкритих і доступних для огляду і монтажу-демонтажу, приєднувальні трубопроводи по­винні бути захищені від замерзання в них робочого середовища, а пристрої не­обхідно встановлювати на патрубках або трубопроводах, безпосередньо приєд­наних до посудини.

Результати перевірки справності запобіжних пристроїв, відомості про їх налагодження заносяться в змінний журнал роботи посудин особами, які вико­нують вказані операції.

Покажчики рівня рідини. У разі необхідності контролю рівня рідини в посудинах, що мають границю поділу середовищ, повинні застосовуватися по­кажчики рівня рідини. Крім покажчиків рівня на посудинах можуть бути вста­новлені звукові, світлові та інші сигналізатори і блокіровки за рівнем. На посу­динах, що обігріваються полум'ям або гарячими газами, в яких можливе зни­ження рівня рідини нижче дозволеного, має бути встановлено не менше двох покажчиків рівня прямої дії.

На кожному покажчику рівня повинні бути вказані допустимі верхній і нижній рівні. Висота прозорого покажчика рівня рідини повинна бути не менше ніж на 25 мм відповідно нижче нижнього і вище верхнього допустимих рівней ¹ рідини.

У разі необхідності встановлення кількох покажчиків по висоті їх треба розміщувати так, щоб вони забезпечили безперервність показу рівня рідини. При застосуванні в покажчиках рівня як прозорого елемента скла або слюди для запобігання травмуванню персоналу при їх розриві має бути передбачений захисний пристрій.

3.4 РОЗМІЩЕННЯ ПОСУДИН

Посудини повинні встановлюватись на відкритих майданчиках у місцях, що виключають скупчення людей, або в окремо розташованих будинках. Допу­скається встановлення посудин:

- у приміщеннях, що прилягають до виробничих будівель, за умови відокре­млення х від будівлі капітальною стіною;

- у виробничих приміщеннях у випадках, передбачених галузевими прави­лами безпеки;

- із заглибленням у грунт за умови забезпечення доступу до арматури і захи­сту стінок посудини від корозії під дією ґрунту та блукаючих струмів.

Не допускається встановлювати посудини в житлових, громадських і побутових будинках, а також у прилеглих до них приміщеннях. Встановлення посудин має виключати можливість їх перекидання. Встановлення посудин по­винне забезпечувати можливість огляду, ремонту та очищення їх як з внутріш­нього, так і з зовнішнього боку. Для зручності обслуговування посудин повинні бути зроблені площадки і сходи. Для огляду і ремонту можуть застосовуватись колиски та інші пристрої, котрі не повинні порушувати міцності та стійкості посудини, а приварювання їх до посудини має бути виконане за проектом згід­но з вимогами „Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працю­ють під тиском".