Охарактеризувати нещасний випадок який носить не виробничий характер

Під нещасними випадками невиробничого характеру слід розуміти: не пов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо (далі - нещасні випадки), які призвели до ушкодження здоров'я потерпілих.

Нещасні випадки підлягають розслідуванню відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001р. № 270.

Розслідуванню підлягають нещасні випадки, що сталися під час:

- прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі - організації);

- переміщення будь-якими видами транспорту (повітряним, залізничним, морським, автомобільним, електротранспортом, на канатній дорозі, фунікулері та ін.);

- виконання громадських обов'язків (рятування людей, захист власності, правопорядку, якщо це не входить до службових обов'язків);

- участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно-пропагандистській діяльності);

- участі у культурно-масових заходах, спортивних змаганнях;

- проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов'язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах;

- використання газу у побуті;

- користування або контакту зі зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами;

- виконання робіт у домашньому господарстві;

- використання побутової техніки;

- стихійного лиха;

Факт ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтверджує ушкодження здоров'я особи, є листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу.

56.Навести категорії поділу аварій на виробництві.5

Аварії на виробництві:

- Аварії 1 категорії:

- загинуло 5 і травмовано 10 і більше осіб;

- збільшення концентрації забруднюючх речовин у навколишньому середовищі більше ніж 10 разів;

- викид отруйних радіоактивних речовин за санітарно-захисну зону підприємства, зруйновано будівлі, споруди, що створили загрозу життю і здоров’ю працівників підприємства та населення.

- Аварії 2 категорії:

- загинуло 5 і травмовано від4 до 10 осіб;

- зруйновано будівлі, споруди, що створили загрозу життю і здоров’ю працівників дільниці, цеху з чисельністю 100 і більше.

57.Обгрунтувати відповідь що таке ГДК параметрів мікроклімату у виробничому середовищі17

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) виробничого приміщення, під яким розуміють клімат внутрішнього середовища цього приміщення, який визначається температурою, відносною вологістю, рухом повітря та тепловим випромінюванням нагрітих поверхонь, що в сукупності впливає на тепловий стан організму людини. В процесі трудової діяльності людина перебуває у постійній тепловій взаємодії з виробничим середовищем.

За нормальних мікрокліматичних умов в організмі працівника, завдяки терморегуляції, підтримується постійна температура тіла (36,6 °С).

Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють умови, які за тривалого і систематичного впливу на людину забезпечують найвищу працездатність і хороше самопочуття.

Допустимі мікрокліматичні умови — комплекс мікрокліматичних чинників, які в умовах тривалої та систематичної дії на людину можуть викликати дискомфортні відчуття та зміни теплового стану організму, однак вони швидко минають і нормалізуються за рахунок напруження механізмів терморегуляції в межах фізіологічних пристосувальних можливостей.

Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря.

58. Охарактеризувати нещасні випадки, що підлягають спеціальному

Розслідуванню 52

Спеціальному розслідуванню підлягають групові нещасні випадки, нещасні випадки з смертельними наслідками.

Таке розслідування проводиться спеціальним наказом призначеною комісією на чолі з представниками органів державного нагляду.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, може проводитися комісією, призначеною рішенням Кабміну.

У разі групових і смертельних випадків, роботодавець зобов’язаний негайно повідомити:

- Територіальні органи державного нагляду;

- Органи прокуратури;

- Виконавчий орган дирекції Фонду соціального страхування;

- Орган, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі його відсутності – місцеву держадміністрацію;

- Вищий за рангом профспілковий орган;

Спеціальне розслідування проводиться протягом 10 робочих днів.

За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5 і затверджується роботодавцем протягом доби після одержання документів. Акт за формою Н-1 на кожного потерпілого складається у двох примірниках і додається до акту спецрозслідування.

У п’ятиденний термін після розслідування, роботодавець надсилає копії матеріалів до органів прокуратури і тих органів, що брали участь у розслідуванні.

Після підписання акта спецрозслідування, роботодавець у п’ятиденний термін має видати наказ про виконання, заходів щодо запобігання виникнення подібних інцидентів та повідомити про це органи, які брали участь у спеціальному розслідуванні, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавчих актів про охорону праці.

Про порушення кримінальної справи інформацію надають органи прокуратури

59.Обгрунтувати відповідь з питань Державне управління охороною праці в У крані.18

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:
Кабінет Міністрів України;
Державний департамент України з нагляду за охороною праці;
Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;
Місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.
Кабінет Міністрів України є вищим державним органом, який здійснює державне управління охороною праці в країні. Кабінет Міністрів забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці, затверджує Національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, визначає функції загальних та галузевих міністерств щодо охорони праці і визначає порядок створення і використання фондів охорони праці. Для реалізації системи державного управління охороною праці при Кабінеті Міністрів створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення.
Державний департамент України з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) безпосередньо реалізує державну політику щодо охорони праці та здійснює комплексне управління охороною праці в країні;
-Розробляє і контролює виконання національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
-Координує роботу міністерств та інших органів державної виконавчої влади, місцевої адміністрації та об'єднань підприємства в галузі охорони праці:
-Обробляє і переглядає спільно з іншими органами систему показників обліку охорони праці;
-Приймає участь у міжнародному співробітництві і поширює світовий досвід у галузі охорони праці, а також виконує ряд інших робіт.
Рішення Держнаглядохоронпраці є обов'язковим для виконання всіма міністерствами, іншими органами державної влади та підприємствами.
Міністерство праці та соціальної політики України здійснює державну експертизу умов праці, визначає порядок та здійснює контроль за якістю та своєчасністю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам з охорони праці, бере участь у розробці нормативних актів.
Міністерство охорони здоров'я України розробляє гігієнічно обгрунтовані нормативи показників шкідливих факторів на робочих місцях і в межах робочої зони підприємств, розробляє санітарні норми відповідно до нормативів та методики визначення показників шкідливих факторів, проводить контроль виконання вимог гігієни праці та виробничого середовища, розробляє методику проведення атестації робочих місць, щодо їх відповідності нормативним актам з охорони праці та оцінки важкості роботи та ін
Інші міністерства та центральні органи державної влади проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці, розробляють і реалізують комплексні заходи поліпшення умов і охорони праці, здійснюють методичне керівництво діяльності підприємств щодо охорони праці. Фінансують розробку і перегляд нормативних актів з охорони праці, організовують та контролюють навчання і перевірку знань з питань охорони праці, здійснюють внутрішньовідомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах області та ін Для виконання цієї роботи в міністерствах та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються відповідні служби охорони праці.
Місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатівпроводять роботу з охорони праці в межах підпорядкованої території та забезпечують реалізацію державної політики щодо охорони праці, формують міжгалузеві регіональні програми заходів з питань охорони праці, здійснюють контроль за дотриманням нормативних актів з охорони праці, створюють фонди охорони праці та ін У цих органах створюються відповідні структурні підрозділи.

60.Охарактеризувати статистичний метод аналізу виробничого травматизму.42

Статистичний метод базується^ на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та тяжкості:

де Пчт — показник частоти травматизму;

А — кількість випадків травматизму за звітний період; Т — середньоспискова чисельність працівників; Птт — показник тяжкості травматизму; Д — кількість днів непрацездатності.

Показник непрацездатності — це число людиноднів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:

61. Проаналізувати методи аналізу виробничого травматизму.

Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяє виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи: статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод анкетування, метод експертних оцінок.

Статистичний метод базується^ на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочогс місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналіз: небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лшш тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставині' нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування.

Топографічний метод грунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені виробничим травматизмом.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного] обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.

64.Відповідальність за порушення Закону України «Про охорону праці».

Згідно із Законом України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (розділ VIII) встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачена відповідальність як підприємств, так і самих працівників.
Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.
Адміністративна відповідальність — це відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці тягне за собою накладення штрафу на винних осіб у таких розмірах:
на працівників — від 2 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також на громадян — власників підприємств або уповноважених ними осіб — від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
розробки.
Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, заподіяних підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку чи профзахворювання.
Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони та безпеки праці передбачена Кримінальним кодексом України. Суб’єктом злочину з питань охорони праці є будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин — власник підприємства чи уповноважена ним особа.

65.Навести показники частоти та тяжкості травматизму.

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та тяжкості:

де Пчт — показник частоти травматизму;

А — кількість випадків травматизму за звітний період; Т — середньоспискова чисельність працівників; Птт — показник тяжкості травматизму; Д — кількість днів непрацездатності.

Показник непрацездатності — це число людиноднів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:

66.Як поділяються хімічні речовини за характером впливу на організм людини.

Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 за характером впливу на організм людини поділяються на:

— загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму
(ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);

— подразнюючі, що викликають подразнення дихальних шляхів та
слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон); '

-— сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук);

— канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні
вуглеводні, аміносполуки, азбест);

— мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (свинець,
радіоактивні речовини, формальдегід);

— що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію
(бензол, свинець, марганець, нікотин).

Слід зазначити, що існують й інші різновиди класифікацій шкідливих речовин, наприклад, за переважаючою дією на певні органи чи системи людини (серцеві, кишково-шлункові, печінкові, ниркові), за основною шкідливою дією (задушливі, подразнюючі, нервові), за величиною середньосмертельної дози.

67.Основна мета охорони праці.

- підвищення продуктивності праці;

- попередження аварійних ситуацій;

- збереження здоров’я працюючих;

- створення безпечних нешкідливих умов працюючих;

- запобігання травматизму та професійного захворювання.

Для фахівця: допомогти студентам оволодіти системою знань з ОП, виробити вміння і навички у сфері формування сучасної моделі управління умовами.

68.Охарактеризувати фактори, що виливають на наслідки ураження електричним струмом.

Наслідки ураження електричним струмом залежать від таких факторів:

- сили струму, що протікає через тіло людини, яка в свою чергу залежить від величини прикладеної напруги та опору тіла;

- шляху протікання струму крізь тіло людини;

- часу дії струму на організм;

- частоти струму;

- фізіологічного стану організму;

- умов навколишнього середовища.

- електричний опір тіла людини

Основні чинники електричного характеру - це величина струму, що проходить крізь людину, напруга, під яку вона потрапляє, та опір її тіла, рід і частота струму. Величина струму, що проходить крізь тіло людини, безпосередньо і найбільше впливає на тяжкість ураження електричним струмом.

Тривалість проходження струму через організм істотно впливає на наслідок ураження: зі зростанням тривалості дії струму зростає ймовірність важкого або смертельного наслідку.

Шлях протікання струму через людину. Якщо на шляху струму виявляються життєво важливі органи — серце, легені, головний мозок, то небезпека ураження досить велика, оскільки струм безпосередньо впливає на ці органи. Якщо ж струм проходить іншими шляхами, то його вплив на життєво важливі органи може бути лише рефлекторним, а не безпосереднім.

Індивідуальні властивості людини. Відомо, що здорові та фізично міцні люди легше переносять електричні удари, ніж хворі та слабкі. Особливо сприйнятливими до електричного струму є особи, котрі нездужають на захворювання шкіри, серцево-судинної системи, органів внутрішньої секреції, легенів, мають нервові хвороби.

Важливе значення має психічна підготовленість до можливої небезпеки ураження струмом. В переважній більшості випадків несподіваний електричний удар навіть за низької напруги призводить до важких наслідків. Проте за умови, коли людина очікує удару, то ступінь ураження значно знижується.

69. Основні вимоги до виробничого освітлення.32

Для створення сприятливих умов для здорової роботи, які б запобігали швидкій втомлюваності очей, виникненню професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

- створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

- забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

- не створювати засліплювальної дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

- не створювати на робочій поверхні різних та глибоких тіней (особливо рухомих);

- повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

- не створювати небезпечних та шкідливих виробничих чинників (шум, теплові випромінювання, небезпека уражений струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників):

- повинно бути надійним і простим и експлуатації, економічним та естетични

70.Охарактеризувати основи фізіології та гігієни праці.

Фізіологія праці – це наука, що вивчає зміни функціонального стану організму людини під впливом його трудової діяльності й обґрунтовує методи і засоби організації трудового процесу, які спрямовані на підтримку високої працездатності і збереження здоров'я працюючих.

Основними задачами фізіології праці є:

- вивчення фізіологічних закономірностей трудової діяльності;

- дослідження фізіологічних параметрів організму при різних видах робіт;

- розробка практичних рекомендацій і заходів, спрямованих на оптимізацію трудового процесу, зниження стомлюваності, збереження здоров'я і високої працездатності протягом тривалого часу.

Гігієна праці - це галузь практичної і наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівників залежно від умов праці й на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров'я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

ри інтенсивній та довготривалій роботі може настати втома, для якої характерним є зниження працездатності. Під втомою розуміють сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психічному стані людини, які з'являються внаслідок напруженої та тривалої діяльності й призводять до погіршення її кількісних та якісних показників. Втома є захисною реакцією, яка спрямована проти виснаження функціонального потенціалу організму людини. Після відпочинку втома зникає, а працездатність поновлюється. Втома може виникнути як при інтенсивній фізичній, так і розумовій діяльності, хоча при останній вона менш помітна, особливо під час виконання улюбленої роботи. У той же час процес контролю розвитку втоми при розумовій діяльності є складнішим, оскільки навіть після закінчення робочого часу мозок людини непідсвідомо продовжує пошук вирішення поставленого завдання. Стан втоми, як правило, супроводжується відчуттям стомлюваності - суб'єктивним виявленням процесів, які відбуваються в організмі при втомі.

Важливо щоб втома, накопичуючись, не перейшла в перевтому, оскільки при ній можливі патологічні зміни в організмі людини та розвиток захворювань центральної нервової системи.

Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих чинників (факторів).

71.Дати характеристику вентиляції виробничих приміщень.

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції — вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

— за способом переміщення повітря — природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одночасно);

— за напрямком потоку повітря — припливна, витяжна, припливно-витяжна;

— за місцем дії — загальнообмінна, місцева, комбінована.

Природна вентиляція відбувається в результаті теплового та вітрового напору. Тепловий напір обумовлений різницею температур, а значить і густини внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а підвітряної — розрідження.

Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою. При неорганізованій вентиляції невідомі об'єми повітря, що надходять та вилучаються із приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрямку та сили вітру, температури зовнішнього та внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію — просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та кватирок.

Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря.

Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дає можливість організувати повітрозабір в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.

Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об'ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла при відсутності токсичних виділень, а також у випадках, коли характер технологічного процесу та особливості виробничого устаткування виключають можливість використання місцевої витяжної вентиляції.

Розрізняють чотири основні схеми організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції: зверху вниз, зверху вверх, знизу вверх, знизу вниз.

Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.

Місцева припливна вентиляція, при якій здійснюється концентроване подання припливного повітря заданих параметрів (температури, вологості, швидкості руху), виконується у вигляді повітряних душів, повітряних та повітряно-теплових завіс.

Основний принцип повітряного балансу будівлі полягає в тому, що обсяг що надходить в будівлю повітря зовні повинен відповідати обсягу що виходить з нього повітря. В ідеалі обсяг зовнішнього повітря, подається через системи вентиляції та кондиціонування будівлі, повинен перевищувати обсяг вихідного повітря, щоб забезпечити деякий надлишковий тиск усередині будівлі. Це запобігає неконтрольовану інфільтрацію зовнішнього повітря на входах і виходах.

72.Класифікація виробничого освітлення за функційним призначенням.

- робоче освітлення;

- аварійне освітлення – використовується в разі вимкнення робочого освітлення;

- евакуаційне освітлення – для евакуації людей в разі виникнення аварії. Повинно бути не менше 2 люків;

- охоронне освітлення – використовується для охорони об’єкта;

- чергове освітлення – використовують на вахті, 3% від усього освітлення.

73.Навести приклад розслідування та обліку аварій І та II категорії на виробництві.

Аварії на виробництві:

- Аварії 1 категорії:

- загинуло 5 і травмовано 10 і більше осіб;

- збільшення концентрації забруднюючх речовин у навколишньому середовищі більше ніж 10 разів;

- викид отруйних радіоактивних речовин за санітарно-захисну зону підприємства, зруйновано будівлі, споруди, що створили загрозу життю і здоров’ю працівників підприємства та населення.

- Аварії 2 категорії:

- загинуло 5 і травмовано від4 до 10 осіб;

- зруйновано будівлі, споруди, що створили загрозу життю і здоров’ю працівників дільниці, цеху з чисельністю 100 і більше.

У разі аварії 1 категорії створюється комісія наказом Міністерства або іншого Центрального органу виконавчої дирекції.

У разі аварії 2 категорії створюється комісія наказом керівника органу, до сфери управління якого належить підприємства чи розпорядженням виконавчої дирекції.

Розслідування триває протягом 10 днів, по закінченню складається акт за формою Н-5.

74.Охарактеризувати загальні положення електробезпеки.

1. Інструкція по загальних питаннях електробезпеки на виробничих майданчиках розроблена на підставі законодавства України про охорону праці і являється загальнообов’язковим нормативним документом.

2. для інспекції перевірка роботи з електробезпеки на всіх ділянках підприємства являється обов’язковою.

3. електроекспулатація відноситься до робіт, що виконуються з підвищеною небезпекою.

4. в кожній організації з числа інженерно-технічних працівників, наказом директора підприємства назначається відповідальна особа за електрогосподарство.

5. керівнику підприємства забороняється покладати на особу відповідальну за електрогосподарство обов’язки не властиві його основній діяльності.

6. особи, відповідальні за електрогосподарство зобов’язані:

- наглядати за справами та технічним станом електрообладнання, а також регулярно робити технічний огляд для своєчасного направлення на ремонт;

- складати інстукції по безпечній експулатації, перевіряти знання персоналу;

- організовувати навчання.

75.Навести основні причини пожежі на виробництві.

Безпосередньою причиною пожеж є поява того чи іншого компоненту, який бере участь к процесі горіння у тих випадках, коли це не допустимо з точки зору вимог пожежної безпеки.

Аналіз обставин пожеж дає підстави стверджувати, що основною причиною їх виникнення є людський чинник.

До найбільш розповсюджених і характерних причин пожеж можна віднести:

- недосконалість технологічних процесів;

- недоліки монтажу електрообладнання;

- недоліки в облаштуванні та обслуговуванні опалювальних систем;

- недопустиме підвищення температури речовин, що обробляються до температури самозаймання;

- порушення режиму зберігання, транспортування та обробки самозаймистих речовин;

- розряди блискавки, занесення високих потенціалів у виробничі приміщення;

- поява горючого середовища в умовах де є джерело займання;

- недбале ставлення до вимог нормативних документів, необережне поводження з вогнем, незнання правил пожежної безпеки, низький рівень кваліфікації і т.ін.

76.Охарактеризувати розподіл травм за ступенем тяжкості.

за ступенем тяжкості ушкодження травми класифікуються, як:

Важкі - сильна крововтрата, переломи стегон, струс мозку.

Середні - переломи пальців, вивихи.

Легкі - розтягування або рвані рани.

77.Навести чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.

Наслідки ураження електричним струмом залежать від таких факторів:

- сили струму, що протікає через тіло людини, яка в свою чергу залежить від величини прикладеної напруги та опору тіла;

- шляху протікання струму крізь тіло людини;

- часу дії струму на організм;

- частоти струму;

- фізіологічного стану організму;

- умов навколишнього середовища.

- електричний опір тіла людини

Основні чинники електричного характеру - це величина струму, що проходить крізь людину, напруга, під яку вона потрапляє, та опір її тіла, рід і частота струму. Величина струму, що проходить крізь тіло людини, безпосередньо і найбільше впливає на тяжкість ураження електричним струмом.

Тривалість проходження струму через організм істотно впливає на наслідок ураження: зі зростанням тривалості дії струму зростає ймовірність важкого або смертельного наслідку.

Шлях протікання струму через людину. Якщо на шляху струму виявляються життєво важливі органи — серце, легені, головний мозок, то небезпека ураження досить велика, оскільки струм безпосередньо впливає на ці органи. Якщо ж струм проходить іншими шляхами, то його вплив на життєво важливі органи може бути лише рефлекторним, а не безпосереднім.

Індивідуальні властивості людини. Відомо, що здорові та фізично міцні люди легше переносять електричні удари, ніж хворі та слабкі. Особливо сприйнятливими до електричного струму є особи, котрі нездужають на захворювання шкіри, серцево-судинної системи, органів внутрішньої секреції, легенів, мають нервові хвороби.

Важливе значення має психічна підготовленість до можливої небезпеки ураження струмом. В переважній більшості випадків несподіваний електричний удар навіть за низької напруги призводить до важких наслідків. Проте за умови, коли людина очікує удару, то ступінь ураження значно знижується.

78.Охарактеризувати дії персоналу при виникненні пожежі.

При виникненні пожежі дії адміністрації та персоналу повинні бути спрямовані на гарантування безпеки та евакуації людей.

Кожен працівник при виявленні пожежі повинен:

негайно повідомити по телефону пожежну охорону (при цьому слід назвати адресу об’єкту, вказати поверховість будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, назвати своє прізвище, ім’я та по-батькові);

вжити можливі заходи для евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

повідомити про пожежу керівника або відповідальну компетентну посадову особу.

Посадова особа організації, після прибуття на місце пожежі, повинна:

перевірити, чи викликана пожежна охорона (продублювати повідомлення), довести до відома керівника організації про пожежу;

у разі загрози для життя людей негайно організувати їх порятунок, використовуючи при цьому усі наявні сили та засоби;

вивести за межі небезпечної зони всіх працівників, не пов’язаних з ліквідацією пожежі;

припинити роботи у приміщенні, крім робіт зі вжиттям заходів ліквідації пожежі;

при потребі – відключити електроенергію за винятком систем протипожежного захисту;

одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію людей, у відповідності зі схемою, і захист матеріальних цінностей;

забезпечити дотримання вимог безпеки працівниками, що беруть участь у гасінні пожежі;

організувати зустріч підрозділів пожежної охорони, допомогти у виборі найкоротшого шляху під’їзду до осередку пожежі та в установці на водні джерела.

Після прибуття пожежного підрозділу адміністрація та службовий персонал зобов’язані брати участь у консультуванні керівника гасіння пожежі про конструктивні особливості об’єктів організації, де виникла пожежа.

79.Дати характеристику розподілу шкідливих і небезпечних чинників за природнім походженням.

Шкідливий виробничий чинник – це такий чинник, вплив якого при певних умовах може призвести до захворювання, зниження працездатності, негативного впливу на здоров’я нащадків.

Небезпечний виробничий чинник – це такий чинник, вплив якого при певних умовах може призвести до травм, гострих отруєнь, різкого погіршення здоров’я, до смерті.

За своєю природою шкідливі і небезпечні виробничі чинники поділяються на 4 групи:

- механічні (рухомі частини, машини);

- хімічні (реактиви);

- біологічні (макро і мікроорганізми);

- психо-фізіологічні (розумова перенавантаженість).

80.Теоретично сформувати надання першої долікарської допомоги при опіках.

Потерпілого насамперед треба швидко винести із небезпечної зони, погасити на ньому одяг вогнегасником, водою чи цупкою тканиною-чохлом, брезентом, ковдрою, пальтом тощо. Полум'я з одягу можна збити, притискаючи потерпілого до землі, дорожнього покриття. Одяг, що тліє, треба обережно зняти, попередньо розрізавши або розірвавши. Частини одягу, що прилипли до поверхні опіку, відривати не слід, бо це може завдати потерпілому сильного болю і погіршити його стан. При обмежених опіках І ступеня обпечену ділянку обтирають спиртом або одеколоном, а потім накладають на неї стерильну пов'язку.

При наявності різкого болю уводять усередину м'язів знеболювальні засоби (1 -2 мл 1 % розчину морфіну, 1 мл 2% розчину пантопону чи промедолу), а при збудженні - 2 мл седуксену. Усередину м'язів чи внутрішньовенно вводять антигістамінні препарати (димедрол, супрастин).

Опіки І ступеня обробляють 33% розчином спирту, ІІ-Ш-IV ступеня — 33% розчином спирту і накладають стерильні пов'язки. Розкривати чи зрізати пухирі не потрібно. Невеликі поверхневі опіки кистей рук, ступнів площею не більш 1-2% можна лікувати амбулаторно. Після обробки обпеченої поверхні накладають стерильну пов'язку з 0,2% фурациліновою маззю і направляють потерпілого в поліклініку за місцем проживання. При затримці госпіталізації на опікові поверхні накладають пов'язки з 0,2% фурациліновою маззю, 5% стреп-тоцидовою маззю чи 1 % синтоміциновою емульсією. У разі сильного болю перед накладанням мазі обпечені поверхні в місцях, де розкриті пухирі, обробляють 0,5% розчином новокаїну зі шприца через тонку голку. Зрошення роблять протягом 5-10 хв до стихання болю.

Хімічні опіки. При наданні першої долікарської допомоги негайно видаляють обривки одягу, просочені хімічним агентом. Шкіру ретельно миють проточною водою. При опіках кислотою накладають стерильні серветки, змочені 4% розчином гідрокарбонату натрію, при опіках лугом серветки змочують слабким розчином хлороводневої, лимонної чи оцтової кислоти. Вводять знеболювальні речовини (анальгін, промедол, пантопон). Після цього проводиться госпіталізація в опікове відділення, а при явищах загального отруєння - у токсикологічне.

81. Дати характеристику іонізуючих і електромагнітних випромінювань.

іонізуюче випромінювання - це випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів (іонів) різних знаків. Джерелом іонізуючого випромінювання є природні та штучні радіоактивні речовини та елементи (уран, радій, цезій, стронцій та ін.). Джерела іонізуючого випромінювання широко використовуються в атомній енергетиці, медицині (для діагностики та лікування) та в різних галузях промисловості (для дефектоскопії металів, контролю якості зварних з'єднань, визначення рівня агресивних середовищ у замкнутих об'ємах, боротьби з розрядами статичної електрики і т. ін.). До електромагнітного випромінювання належать гамма - та рентгенівські випромінювання.

Альфа-випромінювання - це потік позитивно заряджених частинок (ядер атомів гелію), що рухаються зі швидкістю 20 000 км/с.

Бета-випромінювання - це потік електронів та позитронів, швидкість яких наближається до швидкості світла.

Гамма-випромінювання - це короткохвильове електромагнітне випромінювання, яке за своїми властивостями подібне до рентгенівського, однак має значно більшу швидкість (приблизно дорівнює швидкості світла) та енергію.

Іонізуюче випромінювання характеризується двома основними властивостями: здатністю проникати через середовище, що опромінюється, та іонізувати повітря і живі клітини організму. Причому обидві ці властивості іонізуючого випромінювання зв'язані між собою обернено пропорційною залежністю.

Найбільшу проникну здатність мають гамма - та рентгенівське випромінювання. Альфа- та бета-частинки, а також інші, що належать до корпускулярного іонізуючого випромінювання, швидко втрачають свою енергію на іонізацію, тому в них порівняно низька проникна здатність.

Електромагн́ітне випром́інювання — взаємозв́язані коливання електричного (Е) i магнітного (B) полів, що утворюють електромагнітне поле. Розповсюдження випромінювання здійснюється за допомогою електромагнітних хвиль. Електромагнітне випромінювання представляє собою потік фотонів, який тільки при великій їх (фотонів) кількості можна розглядати як неперервний процес.

82.Охарактеризувати ультразвук та його вплив на організм людини.

Для технологічних потреб в промисловості використовується ультразвук низьких частот – від 18 до 30 кГц і високої потужності – до 6-7 Вт/см.

Низькочастотний ультразвук частково утворюється при аеродинамічних процесах і є супутником відчутних шумів (робота реактивних двигунів, газових турбін та ін.).

Ультразвук – це механічне коливання пружного середовища, що має однакову зі звуком фізичну природу.

Ультразвук характеризується тиском, інтенсивністю і частотою коливань. Він відрізняється від звукових коливань так, що не сприймається органами слуху людини.

Ультразвук буває низькочастотним, що добре поширюється у повітрі та контактним шляхом і високочастотним, що передається контактним шляхом.

Ультразвук при поширенні його у різних середовищах поглинається тим сильніше, чим вища його частота. Вода, метал та інші пружні середовища слабо поглинають ультразвук, а відтак він поширюється на велику відстань, практично не втрачаючи енергії.

Поглинання ультразвуку супроводжується нагріванням середовища.

Специфічною особливістю ультразвуку є те, що він поширюється спрямованими пучками. Завдяки високій частоті та малій довжині хвиль ультразвук створює високий тиск, що обумовлює його використання у багатьох промислових процесах (механічна обробка твердих крихких матеріалів, знежирювання, очищення деталей, зварювання, паяння, лудіння, прискорення хімічних реакцій і т. ін).

Унаслідок тривалої роботи на ультразвукових установках працівники підпадають під негативну дію ультразвуку через повітря або безпосередньо при контакті з рідкими або твердими тілами, що поширюють ультрахвилі.

Більш небезпечним для організму є контактна дія ультразвукового випромінювання при роботі з ручними інструментами під час паяння, лудіння або очищення деталей.

При виконанні вказаних робіт, коли ультразвук перевищує гранично допустимі рівні, можуть виникати функціональні зміни в центральній, периферійній нервовій та судинній системах організму у місцях контакту (вегетативні поліневрити, м’язова слабкість пальців рук та передпліччя).

Низькочастотні ультразвукові хвилі негативно впливають на слуховий та вестибулярний апарати, больову чутливість і процеси терморегуляції, про що свідчать численні дослідження глухонімих.

При контакті рук та інших частин тіла людини з робочими органами, що генерують ультразвук, рівень його не повинен перевищувати 110 дБ. Тривалість часу дії ультразвуку має обумовлюватися відповідним розрахунком.

З метою профілактики шкідливого впливу ультразвуку, використовують автоматичне малопотужне ультразвукове обладнання та установки з дистанційним управлінням. Щоб уникнути розповсюдження ультразвуку, установки обладнують звукоізолюючими кожухами та екранами, покритими гумою, протишумовою мастикою, та ін.

Ефективним методом профілактики є розміщення обладнання у звукоізольованих приміщеннях або застосування спеціального інструменту та застосування ЗІЗ (антифони з ультратонкою скловатою, захисні рукавиці і т. ін). До роботи допускаються особи, що досягли 18 років.

83.Дати характеристику економічних аспектів охорони праці.

Розглядаючи охорону праці в умовах ринкової економіки, слід особливу увагу звернути на економічні аспекти охорони праці.

Чинне законодавство щодо охорони праці (ЗУ №229 та ЗУ № 1105) визначає напрямок економічного впливу на створення безпечних і нешкідливих умов праці, який має здійснюватися через систему страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, компенсації за важкі та шкідливі умови праці, регулювання забезпечення ресурсами потреб охорони праці, політику штрафних санкцій та стимулів для роботодавців і найманих працівників, податкову політику держави. На сучасному етапі розвитку економіки України питання полягає лише в тому, як виконати це практично, як конкретно змусити економіку працювати на безпеку.

Основними проблемами, що стримують реалізацію положень законодавства щодо застосування економічних, ринкових механізмів у цій сфері є:

неурегульованість фінансування заходів щодо покращення умов праці, зниження рівня травматизму та профзахворювань;

відсутність механізму визначення знижок – надбавок до страхових внесків підприємств, що не дозволяє задіяти стимулюючий потенціал Закону України №1105;

відсутність критеріїв оцінювання та методики визначення економічної ефективності заходів з охорони праці на підприємстві;

відсутність досконалої методики визначення збитків від травматизму та профзахворювань на виробництві;

недосконалість механізмів впливу держави на стан охорони праці за допомогою податкової політики;

відсутність або невисока достовірність інформації про витрати на заходи з охорони праці; збитки внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; витрати на відшкодування потерпілим;

відсутність механізму управління промисловою безпекою на підставі регулювання ризиків виникнення нещасних випадків на виробництві.

Своєчасне розв’язання цих проблем спричинить покращення умов праці, зменшення виробничого травматизму та професійних захворювань і, як наслідок, скорочення економічних збитків, пов’язаних з нещасними випадками на виробництві та професійними захворюваннями, з пільгами та компенсаціями за важкі і шкідливі умови праці і зростання прибутку підприємства.

84.В якому розмірі відраховують суми штрафів за порушення законодавства про охорону праці до державного та галузевого фонду.

За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища підприємства (установи, організації) можуть притягуватися органами державного нагляду до сплати штрафу. На основі постанови про підсумки комплексної перевірки стану охорони праці на підприємстві у відсотках від місячного фонду заробітної платні накладають:

· до 2 % – голова Держгірпромнагляд;

· до 1,5 % – його замісник;

· до 1 % – начальники територіальних управлінь;

· до 0,5 % – начальники інспекції.

Сума штрафу за порушення нормативних актів про охорону праці розподіляється таким чином:

- 30 % – на розрахунковий рахунок галузевого фонду охорони праці;

- 20 % – на розрахунковий рахунок регіонального фонду;

- 50 % – залишається у розпорядженні підприємства для забезпечення

потрібного рівня безпеки і гігієни праці.

85.Послідовність проведення розслідування нещасних випадків.

Екстренним повідомленням повідомляють керівникові підприємства про нещасний випадок.

В свою чергу роботодавець:

- створює комісію по нещасному випадку;

- повідомляє виконавчому дирекції Фонду соц.страх.

Комісія повинна бути не менще 3 осіб:

- спеціаліст ОП (голова комісії);

- член профспілкової організації або довірена особа;

- начальник цеху, де стався нещасний випадок.

Комісія протягом 5 (3) днів проводить розслідування:

1. обстежує місце нещасного випадку, опитує свідків і осіб причетних до цього випадку;

2. визначає відповідність умов і безпеки праці нормативно-правовим актам про охорону праці;

3. з’ясовує чи обставини і причини, що призвели до нещасного випадку пов’язані з виробництвом;

4. визизначає осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів з ОП, а також розробити заходи щодо запобігання подібних нещасних випадків.

5. складають акт по розслідуванню нещасного випадку за формою Н-5 у двох примірниках, а також акт Н-1 або НТ про випадок в шести примірниках і передати його на затвердження роботодавцеві.

86.Охарактеризувати умови праці жінок.

Особлива увага в законодавстві приділяється охороні праці жінок. Забороняється застосування праці жінок на важких роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного та побутового обслуговування).

Гранично допустимі навантаження для жінок при переміщенні вантажів почергово з іншою роботою (до двох разів на годину) становить 10 кг, а переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни — 7 кг.

Загальна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні — 350 кг, а з підлоги — 176 кг. При переміщенні вантажу на візках або в контейнерах докладене зусилля не повинно перевищувати 10 кг.

Не допускається залучати до робіт у нічний час (з 22 до 6 год. ранку), надурочних робіт, робіт у вихідні та направляти у відрядження вагітних жінок і матерів, що годують грудьми, а також жінок, які мають дітей віком до трьох років. Жінки, що мають дітей у віці від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їхньої згоди.

Вагітні жінки, відповідно до медичного висновку, переводяться на період вагітності на іншу, легшу роботу зі збереженням середнього заробітку з попереднього місця. Жінки, котрі мають дітей віком до трьох років, у разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за місцем попередньої роботи до досягнення дитиною віку трьох років. Перед відпусткою з вагітності й пологів або безпосередньо після неї жінці, за її заявою, надається щорічна відпустка залежно від стажу роботи на даному підприємстві.

Крім відпустки з вагітності й пологів (70 днів до і 56 після пологів), жінці, за її заявою, надається частково оплачувана відпустка до досягнення дитиною віку трьох років. На час відпустки зберігається місце роботи (посада) і сплачується допомога по держстраху. Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку, додаткові перерви для годування дитини не менш аніж через три години тривалістю не менш як 30 хв. кожна. Ці перерви включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком. Не допускаються звільнення з ініціативи підприємства вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до трьох років, мате-рів-одиначок при наявності дитини до 14 років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

87.Як поділяються хімічні речовини за характером впливу на організм людини.

Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 за характером впливу на організм людини поділяються на:

— загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму
(ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);

— подразнюючі, що викликають подразнення дихальних шляхів та
слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон); '

-— сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук);

— канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні
вуглеводні, аміносполуки, азбест);

— мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (свинець,
радіоактивні речовини, формальдегід);

— що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію
(бензол, свинець, марганець, нікотин).

Слід зазначити, що існують й інші різновиди класифікацій шкідливих речовин, наприклад, за переважаючою дією на певні органи чи системи людини (серцеві, кишково-шлункові, печінкові, ниркові), за основною шкідливою дією (задушливі, подразнюючі, нервові), за величиною середньосмертельної дози.

88.Охарактеризувати електротравматизм та дію електричного струму на організм людини.

Сучасний рівень технологічного процесу неможливий без широкого використання електроустаткування.

Проходячи через організм людини електричний струм чинить на нього складний вплив:

1. термічну дію – це нагрівання тканин живого організму;

2. біологічна дія – подразнення і збудження нервових волокон та інших тканин організму;

3. електролітична дія – розлад крові і плазми.

Будь-яка дія електричного струму на організм людини може викликати місцеві і загальні враження.

Місцева електротравма – це дія електричного струму на організм людини.

Загальне враження – це дія електричної дуги на організм людини.

Загальні враження поділяються на:

1. опіки – найбільш поширений вид травми;

2. електричні знаки – утворення на поверхні шкіри травми у вигляді мозоля жовтувато-білого кольору.

3. металізація шкіри – проникнення розплавлених частинок металу на поверхню шкіри.

4. механічні ушкодження – розшарування шкіри, розрив м’язів, переломи.

5. електрофтальмія – ураження очей від дії ультрафіолетових променів від електричної дуги.

6. електричний удар – судоми, скорочення м’язів поділяються на 4 етапи:

- судоме скорочення м’язів без непритомності;

- судоме скорочення м’язів з непритомністю, але з збереженням серцебиття і дихання.

- непритомність, порушення серцебиття та дихання.

- клінічна смерть.

90.Стимулюючі заходи охорони праці визначені законодавством.

Серед стимулюючих заходів, передбачених Законом, слід відзначити:

визначення можливості запровадження пільгового оподаткування цільових витрат на заходи щодо охорони праці;

започаткування принципів диференціації внесків на державне со-ціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профза-хворювань із застосуванням заохочувальних тарифів для підприємств зналежною організацією роботи і високим рівнем охорони праці (і навпаки- збільшення тарифів для підприємств з незадовільним станом умов ібезпеки праці);

заходи індивідуального заохочення працівників за активну роботу та ініціативу у вирішені проблем охорони праці (повинні відображатися уколективному договорі і включати підвищення розміру заробітної плати,призначення премії, в тому числі запровадження спеціальних премій задосягнення в галузі безпеки праці, разових за конкретно виконану роботу,винахідництво і раціоналізаторські пропозиції; різні види морального за-охочення).

Кошти фонду охорони праці підприємства використовуються лише на ви-конання комплексних заходів, забезпечуючи досягнення встановлених норма-тивів з охорони праці, узгоджених з місцевими органами Держпромгірнагляду,а також на подальше підвищення рівня охорони праці на виробництві.

Ці кошти повинні витрачатись на ремонтні й інші роботи, пов'язані з під-тримкою основних фондів (включаючи інженерно-технічні засоби безпеки; за-соби колективного та індивідуального захисту працюючих) в належному тех-нічному стані, на придбання спецодягу, молока, мийних засобів; наданняпередбачених пільг і компенсацій працюючим, упорядкованість та озелененнятериторії, а також на природоохоронні заходи.

Витрачати кошти, передбачені на заходи по охороні праці, на інші цілі за-бороняється (ст. 162 КЗпП).

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичноїчи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найманупрацю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, щозатверджується Кабінетом Міністрів України.

91. Охарактеризувати за якими показниками виробничого травматизму можна оцінити стан охорони праці на підприємстві.

Оцінка рівня стану охорони праці в підрозділах здійснюється відділом охорони праці та спеціалізованими комісіями за результатами періодичного контролю за відповідний період на підставі статистики травматизму, аналізу усунення порушень, виявлених під час попереднього контролю, зазначених у приписах інженерів охорони праці, органів нагляду та ін.

Стан охорони праці необхідно оцінювати на основі показників, їх чисельної оцінки та при порівнянні із заданими чи базовими значеннями.

Система показників потрібна для того, щоб:

- планувати і прогнозувати стан охорони праці на перспективу у вигляді цільових завдань;

- об’єктивно оцінювати фактичний стан охорони праці й ефективність функціонування системи управління, а також ступінь вирішення цільових завдань (досягнення мети);

- порівнювати в оцінюваному періоді діяльність підприємств у галузі охорони праці, які мають різний характер виробництва;

використовувати показники як вихідну інформацію для економічного регулювання;

- вибирати пріоритетні напрями діяльності (оптимальні варіанти), які забезпечували б ефективне функціонування системи за обмежених ресурсів.

Практика свідчить, що для оцінки стану охорони праці можуть застосовуватися як оцінні, так і аналітичні показники.

Серед найбільш поширених оцінних показників стану охорони праці слід виділити традиційні коефіцієнти частоти (Kч.т) та тяжкості травматизму (Kт.т). Крім них, для оцінки стану можуть бути використані й такі оцінні показники:

- чисельність потерпілих у результаті нещасних випадків із втратою працездатності більш ніж на один робочий день (абсолютне число за даними статистики);

- загальна кількість днів втрати працездатності по всіх нещасних випадках з урахуванням перехідних;

- коефіцієнт частоти смертельного травматизму (Kч.с);

відносні коефіцієнти частоти (Kч.т.в) та тяжкості (Kт.т.в), що обчислюються як відношення Kч.т та Kт.т до базових завдань Kч.т.б і Kт.т.б.

Серед усіх оцінних показників відносні коефіцієнти частоти та тяжкості травматизму найбільше відповідають цільовій стратегії управління, оскільки базові значення показників можуть періодично коригуватися в міру наближення до них чи за їх перевищенням. Тоді робота підприємства (підрозділу) оцінюватиметься як задовільна.

На основі кількісних та інших показників роботи підприємства в галузі безпеки праці може здійснюватися й якісна оцінка стану охорони праці: задовільний стан, незадовільний стан чи вкрай незадовільний стан. З цією метою мають бути встановлені чіткі, об’єктивні межі даного розподілу.

Стан охорони праці вважається незадовільним за наявності в підрозділі в оцінюваному періоді хоча б одного з перелічених факторів, одного й більше травматичних випадків чи аварійних ситуацій, порушень, що виявляються повторно по закінченні терміну усунення; порушень, пов’язаних з явною чи потенційною небезпекою для здоров’я і життя людей, значними негативними технічними чи екологічними наслідками (так званих критичних порушень), а також виявлених у момент проведення періодичного (квартального) контролю. У разі відсутності в підрозділі зазначених факторів стан охорони праці оцінюється задовільно.

Стан охорони праці вважається вкрай незадовільним за наявності групових чи смертельних випадків.

Оцінка стану охорони праці за результатами роботи за рік здійснюється щодо тих самих категорій, виходячи з переважаючої оцінки за результатами періодичного контролю. Якщо охорона праці була оцінена більше ніж в одному кварталі незадовільною за результатами року, вона не може бути оцінена позитивною, тобто задовільною. У разі, якщо хоча б в одному з кварталів робота підрозділу оцінювалась як украй незадовільна за результатами року, вона повинна бути визнана також незадовільною.

Оцінка охорони праці на підприємстві в цілому здійснюється на підставі відповідних оцінок у підрозділах. Незадовільно оцінюється рівень охорони праці, якщо її стан більш ніж у половини підрозділів було оцінено незадовільно, коли коефіцієнт частоти травматизму в обліковуваному календарному періоді перевищує його значення за аналогічний період порівнюваного (минулого) року. Стан охорони праці оцінюється вкрай незадовільно в тому разі, якщо хоча б в одному з підрозділів і хоча б в одному з періодів він оцінювався як украй незадовільний. В усіх інших випадках, крім зазначених, рівень охорони праці оцінюється задовільно (позитивно).

Разом з тим практика показує, що для характеристики діяльності підрозділів у середині підприємства цілком достатньо якісної, а не кількісної оцінки стану охорони праці (наприклад, задовільний, незадовільний або украй незадовільний стан).

92.Навести приклад розслідування зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків.

Спеціальному розслідуванню підлягають групові нещасні випадки, нещасні випадки з смертельними наслідками.

Таке розслідування проводиться спеціальним наказом призначеною комісією на чолі з представниками органів державного нагляду.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, може проводитися комісією, призначеною рішенням Кабміну.

У разі групових і смертельних випадків, роботодавець зобов’язаний негайно повідомити:

- Територіальні органи державного нагляду;

- Органи прокуратури;

- Виконавчий орган дирекції Фонду соціального страхування;

- Орган, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі його відсутності – місцеву держадміністрацію;

- Вищий за рангом профспілковий орган;

Спеціальне розслідування проводиться протягом 10 робочих днів.

За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5 і затверджується роботодавцем протягом доби після одержання документів. Акт за формою Н-1 на кожного потерпілого складається у двох примірниках і додається до акту спецрозслідування.

У п’ятиденний термін після розслідування, роботодавець надсилає копії матеріалів до органів прокуратури і тих органів, що брали участь у розслідуванні.

Після підписання акта спецрозслідування, роботодавець у п’ятиденний термін має видати наказ про виконання, заходів щодо запобігання виникнення подібних інцидентів та повідомити про це органи, які брали участь у спеціальному розслідуванні, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавчих актів про охорону праці.

Про порушення кримінальної справи інформацію надають органи прокуратури

93.Охарактеризувати фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.

Характер впливу електричного струму на організм людини, а відтак і наслідки ураження, залежать від цілої низки чинників, які умовно можна поділити на чинники електричного (сила струму, напруга, опір тіла людини, вид та частота струму) та неелектричного характеру (тривалість дії струму, шлях проходження струму через тіло людини, індивідуальні особливості людини, умови навколишнього середовища тощо).

Сила струму, що проходить через тіло людини, є основним чинником, який обумовлює наслідки ураження. Різні за величиною струми справляють відповідний вплив на організм людини. Розрізняють три основних порогових значення сили струму:

- пороговий відчутний струм - найменше значення електричного струму, при проходженні якого через тіло людини виникають відчутні подразнення;

- пороговий невідпускаючий струм - найменше значення електричного струму, яке зумовлює судомні скорочення м'язів руки, в котрій затиснутий провідник, що унеможливлює самостійне звільнення людини від дії струму;

- пороговий фібриляційний (смертельно небезпечний) струм - найменше значення електричного струму, що спричинює при проходженні через тіло людини фібриляцію серця.

Таким чином, чим більший струм проходить через тіло людини, тим більшою є небезпека ураження. Однак необхідно зазначити, що це твердження не є безумовним, оскільки небезпека ураження залежить також і від інших чинників, наприклад, від індивідуальних особливостей людини.