При опоряджувальних роботах

Штукатурні роботи. Під час виконання цих робіт причинами нещасних випадків можуть бути: падіння ро­бітників з риштувань, колисок, а також предметів з ви­соти; бризки окропу частинок негашеного вапна або хі­мічних речовин, які застосовують узимку; несправність будівельних механізмів; недостатня кваліфікація робіт­ників; неправильні прийоми роботи.

Внутрішні штукатурні роботи починають після влашту­вання перекриттів, встановлення перегородок, віконних та дверних коробок, вентиляційних коробів тощо. Виконують ці роботи з інвентарних помостів, а також із пересувних столиків, які обгороджують з боків. Суцільні або стріч­кові помости повинні мати поручні по всьому периметру. Штукатур повинен працювати в комбінезоні, а для насі­кання поверхні мати захисні окуляри із скельцями, які не б'ються, і рукавиці.

Зовнішні штукатурні роботи виконують з інвентарних риштувань чи пересувних баштових помостів. Сходові клітки штукатурять із спеціальних помостів, у яких одна пара стояків коротша за другої.

Як правило, транспортування розчину і пристосувань механізоване. Якщо ж обсяг робіт невеликий, то корис­туються драбинами. Настили виконують завширшки не менш як 1,5 м, завтовшки 40 мм.

— 192 —

Роботи з хлорованими розчинами. Хлоровані роз­чини застосовують в основному для зовнішніх штукатур­них робіт. Під час виконання внутрішніх робіт ними можна оштукатурювати тільки радіаторні ниші, оскільки в процесі тверднення розчину в повітря виділяється шкідливий для людей газоподібний хлор.

Приготовляють хлорований розчин у приміщеннях за­ввишки не менше як 3,25 м і об'ємом з розрахунку 40м³ на одного працюючого. У приміщенні влаштовують приплив­но-витяжну вентиляцію, а припливний отвір розташовують на висоті 1 м від підлоги.

Хлорований розчин зберігають в окремому приміщен­ні, в якому не повинно бути вибухових, мастильних і вогне­небезпечних речовин та в тарі, яка щільно закривається. Працюють з цим розчином у щільному одязі, гумових ру­кавицях і чоботях, обов'язково надіваючи респіратори або протигази. Готувати хлорований розчин на відкритому по­вітрі потрібно на відстані, не меншій ніж 500 м від жит­лових приміщень, а робота з ним у підвалах та виїмках заборонена.

Застосовуючи взимку соляну кислоту, слід пам'ятати, що вона може спричинити опіки тіла. Тому, розбавляючи її, потрібно лити не воду в кислоту, що зумовлює бурхливу реакцію з виділенням великої кількості теплоти, а навпа­ки, кислоту у воду, а також застосовувати всі засоби інди­відуального захисту (респіратори, захисні окуляри, гумові рукавиці, чоботи).

Сушіння приміщень. Після штукатурних робіт, осо­бливо в зимовий час, треба просушувати приміщення на­грівальними приладами, що працюють на рідкому паливі, газі й електроенергії. Застосовувати мангали, жаровні, бочки з відкритим вогнем заборонено.

Для просушування приміщення призначені також кало­рифери на рідкому пальному (гас, бензин), газові пальни­ки різноманітних конструкцій, що працюють від газової ме­режі або на зрідженому пропан-бутані з балона, електрокалорифери, що підтримують у приміщенні високу темпе­ратуру (до 30°С). Усі установки повинні бути відрегульова­ні, за ними стежать під час роботи. Робітники проходять спеціальне навчання і вивчають протипожежні правила.

— 193 —

Калорифери, які не охолонули, не можна ремонтувати і заливати в них бензин чи гас. Вони повинні мати металеві кожухи та надійні незгораємі підставки. Відстань між балона­ми з газом і діючим пальником становить не менш як 1,5 м, а до електропроводів - не менш як 1 м. Перебування людей більше 3 год. у приміщеннях, що сушаться, заборонено.

Малярні роботи. Зовнішні малярні роботи виконують з риштувань або колисок. Робітники, які фарбують мета­локонструкції чи світлові ліхтарі на висоті, повинні корис­туватися запобіжними поясами. Внутрішні малярні роботи виконують з інвентарних помостів.

Застосовуючи фарби, що виділяють шкідливі пари, у будівлях потрібно відчинити вікна, забезпечити добру вентиляцію або наскрізне провітрювання приміщень. Під час роботи з нітрофарбами користуються респіра­торами, після її закінчення миють руки теплою водою з милом. Категорично заборонено курити. Перебування людей у пофарбованих приміщеннях не повинно пере­вищувати 4 год. Робітники, які працюють з небезпечними речовинами, через кожні три місяці проходять медичний огляд, їх обов'язково забезпечують ізолюючими присто­суваннями та теплою водою для миття рук. Виконуючи малярні роботи розпилюванням фарб, треба вжити за­ходів проти пожеж та вибухів парів. При фарбуванні внутрішніх поверхонь цистерн застосовують переносні вентилятори.

Під час варіння та розігрівання оліфи, воску, каніфолі та інших матеріалів потрібно запобігати попаданню во­логи у посуд, в якому варять, а також розбризкуванню і займанню оліфи, воску тощо. Заповнювати казан, в якому варять оліфу, слід не більше ніж на 3/4 його об'єму, а тем­пература розчинника повинна бути нижчою від темпера­тури кипіння.

Роботи з нітрофарбами виконують надворі або в при­міщенні, де є припливно-витяжна вентиляція. Курити та використовувати вогонь у таких місцях заборонено.

Робітників, які працюють у колерній майстерні, забез­печують індивідуальними засобами, а майстерню облад­нують припливно-витяжною вентиляцією.

Перхлорвінілові лакофарбові матеріали і розчинники для них отруйні, тому зберігати їх потрібно у вогнестійких,

— 194 —

заглиблених у землю приміщеннях з припливно-витяжною вентиляцією. Електродвигуни повинні бути вибухобезпечними, а вимикачі - винесені в безпечне місце. Працювати з перхлорвініловими сполуками слід у протигазах і з при­мусовою подачею повітря.

Стару олійну фарбу всередині приміщення випалюють за допомогою паяльних ламп при постійному наскрізному провітрюванні.

Порожню тару від лакофарбових матеріалів виносять в окреме приміщення. Фарбуючи покрівлю, користуються запобіжними поясами, страхувальними мотузками і м'я­ким нековзним взуттям.

Очі захищають від пилу, пари, фарбового аерозолю за­хисними окулярами, а шкіру - спеціальними пастами та мазями, які після роботи насухо витирають; тіло миють теплою водою з милом.

Заходи безпеки під час роботи на розчинонасосних і пневматичних апаратах. Останнім часом для механі­зації оздоблювальних робіт застосовують розчинонасоси і пневматичні апарати, які потрібно ретельно випробувати перед початком роботи на тиск, що в 1,5 раз перевищує його робочий тиск. Слід також перевіряти наявність на манометрах і запобіжних клапанах пломб і додержува­тись строків випробування манометрів. Ці дані записують у журнал робіт або в акт.

Робота механізмів під тиском, що перевищує зазначе­ний у паспорті, заборонена. Всі ремонтні роботи викону­ють тільки після зняття тиску і відімкнення машин. Розриви у шлангах з'єднують спеціальними хомутами, а не дротом. Шланги не повинні перегинатись, мати тріщини, продува­ють їх тільки за відсутності сторонніх людей.

Між сопловниками, які повинні працювати в захисних окулярах, і мотористами має бути справна звукова і світ­лова сигналізація, а зона дії штукатурних апаратів - обго­роджена і мати попереджувальні написи. Зупиняти роботи на цих апаратах можна, лише перекривши вентиль і зняв­ши тиск у шлангах.

Склярські роботи. Основними причинами травма­тизму під час виконання цих робіт є порізи рук, пошко­дження очей,

— 195 —

падіння з висоти тощо. Оскільки не можна різати скло, внесене з морозу, мокре і не обігріте, його розкроюють, як правило, централізовано, в спеціально обладнаному приміщенні, на спеціальних столах розміром 1x3 м, оббитих повстю. Відходи скла складають у ящики. Глухі віконні рами склять до їхнього установ­лення, монтаж та протирання скла фрамуг виконують із застосуванням запобіжного пояса. При склінні бага­топоверхових будівель скло повинно подаватися ме­ханізовано, а також має бути визначена небезпечна зона, що охороняється. Вітринне скло підвозять і роз­вантажують механізовано, його переносять листами, використовуючи спец присоски, а встановлюють з ри­штувань чи підвісних колисок. Світлові ліхтарі та вікна верхнього освітлення склять з драбин завширшки не менш як 60 см, на які через кожні ЗО...40 см приби­вають поперечні бруски перерізом 4х6см, які повинні мати гаки для закріплення.

Облицювальні роботи. Під час проведення цих ро­біт потрібно вжити загальних заходів з техніки безпеки. Насікаючи бетонні, залізобетонні і цегляні поверхні, а та­кож обробляючи камінь, робітники повинні користуватися захисними окулярами і рукавицями. Відколюють, підріза­ють і свердлять камінь і плитки справними інструмента­ми і пристроями. Глазуровані і метлаські плитки ріжуть спеціальними різцями з твердих сплавів.

Магнолітову або ксилолітову масу готують на відкри­тому повітрі або у вентильованих приміщеннях, засто­совуючи респіратори, а всю підготовчу роботу, пов'яза­ну з облицюванням, виконують на землі. Щоб зменши­ти шкідливу дію синтетичних матеріалів, особливо при влаштуванні лінолеумних та пластикових підлог, засто­совують захисні засоби (респіратори, протигази, захис­ні окуляри, рукавиці), а також захисні мастила і пасти. Робітники, які працюють з хлорвінілом, смолами, дихло­ретаном, проходять медичний огляд раз в 6 місяців, а із стиролом, полістиролом, дивінілом і розчинниками (бен­золом, толуолом, ксилолом і складними спиртами) - раз на рік. Приміщення, де ведуть ці роботи, забезпечують не менш ніж двократним обміном повітря на годину; ро­бітники повинні мати захисні окуляри, респіратори, а в деяких випадках - і протигази.

— 196 —

ІІІ.13 ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ АНТИСЕПТУВАННІ,