ІІ. З фактори, що характеризують умови праці

За ступенем виробничої стомлюваності, характером і кількістю професійно-виробничих захворювань усі ро­боти, пов'язані з фізичними зусиллями, поділяють на три категорії:

— 65 —

легкі роботи; роботи середньої тяжкості; тяжкі роботи, що вимагають великих фізичних зусиль, значного напруження органів чуття і нервової системи.

Роботи поділяють також за рівнем шкідливості і не­безпеки. Шкідливою вважається робота у несприятливих умовах виробничого середовища, зокрема: в умовах за­брудненого повітря, надмірної вологості, радіоактивного випромінювання, високої температури. До небезпечних належать роботи в умовах, що становлять загрозу для життя людей (наприклад, робота монтажника на висоті), незважаючи на наявність захисних засобів, що гаранту­ють безпечні умови праці.

Від характеру і умов праці у будівництві залежать здоров'я і працездатність робітників. Лікарі гігієністи, фі­зіологи, психіатри, вивчаючи умови праці та їхній вплив на організм працюючих, визначають ступінь трудності та шкідливості праці, розробляють найбільш раціональні та сприятливі режими праці й відпочинку, визначають інші фактори, що характеризують умови праці. Закономірно, що працездатність - величина змінна, яка включає такі три фактори: зростання працездатності; відносну стійку працездатність; зниження працездатності, спричинене стомлюваністю.

Від кількості виготовленої продукції за робочу зміну чи тиждень та від вимог до якості залежить рівень ставлення робітника до своєї праці, що, в свою чергу, впливає на час­тоту і тяжкість нещасних випадків, зниження працездат­ності. Під стомлюваністю розуміють зниження працездат­ності, зумовлене виконанням певної роботи. Розрізняють швидку стомлюваність (внаслідок незвичної чи надмірної роботи) і таку, що повільно розвивається з нечітко вираже­ними змінами в організмі внаслідок звичної, але не дуже тривалої роботи. Характерною рисою стомлюваності, що розвивається, є швидке відновлення функції після роботи до початкового стану. Повільний розвиток стомлюваності характеризується нерізким зниженням працездатності вна­слідок звичної, але надмірно довгої та монотонної роботи.

Дуже небезпечним є перевтомлення, оскільки воно знижує працездатність, продуктивність праці. Хронічну стомлюваність, а тим більше перевтомлення, можна зняти

— 66 —

тривалим відпочинком, а в деяких випадках - спеціаль­ним лікуванням.

Трудовий процес робітників на будівництві характери­зується фізичними зусиллями, нервово психічним напру­женням, темпом роботи. Для багатьох видів механізова­них робіт характерне не стільки велике фізичне наванта­ження, скільки нервове та розумове напруження (робота машиністів одноковшевих екскаваторів, баштових і стрі­лових кранів тощо). Такі види роботи вимагають розумної організації робочих місць, яка має ґрунтуватися на безза­перечному виконанні вимог психології праці.

Темп, ритм і їхня монотонність впливають на ступінь стомлюваності працюючих, характеризують важкість ви­конуваної роботи.

При нормальному ритмі руху робітника його пульс і ди­хання дещо частішають, стають більш чіткими. Якщо ритм роботи вищий від нормального, то погіршується і загальне самопочуття робітника. Тривале виконання робітником най­простіших операцій розвиває в нього гальмування, знижує функціональну рухомість нервової системи. При цьому упо­вільнюється темп роботи і знижується продуктивність праці.

Робоча поза людини (сидячи, стоячи, напівзігнувшись) має сприяти високій і довготривалій працездатності. Тривале щоденне стояння під час роботи негативно впли­ває на організм людини. У будівництві найчастіше викону­ють роботи стоячи і сидячи. Робота, яку виконують стоя­чи, потребує багато фізичних зусиль, бо при цьому вико­ристовується сила ваги робітника і включається в роботу більша частина м'язової маси.

Під час роботи сидячи потрібно стежити за правиль­ним положенням тіла. Для цього має бути раціонально підібраний робочий стілець, що забезпечує значне підви­щення працездатності і безпеки в роботі.