Нервової системи в трудовій діяльності

Будь-яка діяльність організму людини починається з ді­яльності центральної нервової системи. Це основне поло­ження сучасної фізіологи має велике значення для органі­зації праці. Особливо важливою в діяльності організму є рухова функція. Саме ця функція забезпечує взаємодію ор­ганізму й середовища, звикання до середовища. Діяльність скелетно м’язової системи - це найголовніший прояв вищої нервової діяльності організму, реакції на навколишнє при­родне середовище. Фізіологічною основою рухової діяль­ності людини є складні безумовні та умовні рефлекси, що виникають і формуються завдяки діяльності сигнальних систем в організмі людини. Основну роль у створенні ру­хових актів людини відіграє кора головного мозку, в якому сконцентровані вирішальні ланки рефлекторного процесу.

Під впливом нервових імпульсів, що надходять з цен­тральної нервової системи, м'язи збуджуються, внаслідок чого виникає їхнє еластичне напруження, що спричинює скорочення м'язів. Енергія для скорочення м'язів виникає внаслідок складної екзотермічної реакції.

Хімічна енергія, що виникає при цьому, перетворю­ється при скороченні м'язів у механічну роботу. Під час виконання м'язової роботи і протягом відновлювального періоду відбувається багатофазна зміна функціонального стану центральної нервової системи.

Розрізняють три фази зміни функціонального стану цен­тральної нервової системи під час роботи і три фази після її

— 62 —

закінчення.

Перша фаза змін, яка виникає з початком роботи і відпо­відає періоду втомленості, є фазою інерційного гальмуван­ня, що характеризує початкові зусилля. Ця фаза коротко­часна. Друга фаза - стан робочого збудження - з'являється в процесі подальшого виконання робіт. Продовження цієї фази залежить від складності роботи. Третя фаза - стан гальмування - виникає наприкінці важкої роботи.

Після закінчення роботи першою фазою періоду від­новлення є стан після робочого збудження, що триває ко­роткий час.

Друга фаза - період після робочого гальмування, який триває тим довше, чим важчою була робота.

Третя фаза - період відновлення збудження часто про­ходить хвилеподібне через фазу підвищення збудження.

Проектуючи робочі місця (робочу зону) для обслугову­вання машин та обладнання, слід враховувати розміри тіла людини. Робоча зона визначається дугами, які може опи­сати рука, що повертається в плечі чи лікті на рівні робочої поверхні. Крім того, робочу зону треба обов'язково об'єдну­вати із зоною, зручною для охоплення поглядом людини. Оптимальна робоча зона є там, де робітник працює.

Найбільш допустима для чоловіків та жінок висота ста­новить 1800...2000 мм, а найбільш зручна-900...1500 мм. Фізіологічні вимоги враховують функціональні процеси, що відбуваються в тілі людини. Шкіра, як зовнішній по­крив, захищає тіло людини від механічних пошкоджень і регулює температуру тіла. Доросла людина при легкій фізичній праці й температурі повітря І8...20 С в серед­ньому віддає за добу приблизно 11340 Дж теплоти. Якщо тепловіддача організму порушується внаслідок зміни температури тіла, вологості тощо, то погіршується і са­мопочуття людини.

Висока температура навколишнього повітря призво­дить до перегрівання організму, низька - до значної те­пловіддачі; переохолодження організму може спричинити обмороження окремих частин тіла.

Велике значення для людини мають також зір, слух, дихання, різне ставлення до кольору, нервова і крово­носна системи. Людина сприймає звукові хвилі з часто­тою коливань

— 63 —

200...20000 Гц. Чутливість слуху висока при 2000-4000 Гц, а при частотах нижче ніж 800 Гц і вище ніж 6000 Гц чутливість зменшується.

Під час руху відбувається безперервний процес га­зообміну, внаслідок якого кров збагачується киснем з атмосферного повітря та виділяє вуглекислий газ. Вдихуване повітря містить 21% кисню, а видихуване -16%. Особливо шкідливим для організму є повітря, за­бруднене різними шкідливими домішками (пилом, газа­ми, аерозолями тощо).

Якщо різні запахи діють на організм людини тривалий час, то нюх послаблюється, погіршується можливість роз­пізнавати запахи і визначати забрудненість повітря шкід­ливими речовинами.

Як уже зазначалося, нервова система людини керує всі­ма фізіологічними функціями організму і зв'язує його з на­вколишнім природним середовищем. Фізіологічні зміни у природі позначаються на відповідних органах тіла людини і врешті-решт на нервовій системі, системі кровообігу.

У тісному взаємозв'язку з трудовими діями перебува­ють робочі рухи людини. За характером їх можна поділити на три групи:

- спеціальні робочі рухи, яким належить центральне міс­це в структурі трудового процесу:

- «гностичні» (пізнавальні) рухи використовуються для пізнання об'єкта й умов руху (дотикові, пробні, конт­рольні); за допомогою цих рухів дістають інформацію з просторової характеристики предмета;

- «пристосовані» рухи - встановлювальні (встановлен­ня робочої пози) і коригуючі, за допомогою яких виправляються дії і помилки. Подаючи тіло людини (його скелет) у вигляді елементів шарнірної системи, мож­на сказати, що плавні еліптичні колові рухи з центром у суглобі - шарнірі є більш сприятливими. Психологічні вимоги людини до сучасної техніки є ширшими і склад­нішими, ніж анатомічні й фізіологічні.

Комплекс психологічних вимог вивчає спеціальний розділ психології, що називається психологією праці (до­бір, вивчення, трудова експертиза). Психологічні вимоги людини враховують функції мозку, що полягають у відо­браженні

— 64 —

дійсності, об'єктивні закономірності психічної діяльності (відчуття, сприйняття, мислення тощо) і пси­хологічні властивості людини (навики, здібності, звички, темперамент, характер тощо).

У процесі праці в людини виникають почуття, емоції тощо, які можуть посилюватись або послаблятись у кон­кретній виробничій обстановці. Емоції - це реакція людини на навколишні умови, а виробнича обстановка - це комп­лекс факторів, які позитивно чи негативно впливають на здоров'я, самопочуття і працездатність людини. Фактори виробничої обстановки з певними умовами можна об'єд­нати в чотири взаємозв'язані групи.

До першої групи належать санітарно-гігієнічні умови навколишнього природного середовища: температура (тепло, холод); чистота навколишнього повітря (чисте чи запилене, забруднене, з домішками); освітленість (світло, морок), звук (тиша, шум).

Фактори другої групи - це засоби праці (машини, ме­ханізми, інструменти, пристрої для виконання робіт). Сучасні методи праці сприяють уникненню травм і ушко­джень, а також створюють нормальні гігієнічні умови, що виключають небезпечні фізичні (піднімання та перенесен­ня вантажів) і психічні (підвищене напруження уваги, орга­нів слуху, зору тощо) навантаження.

До третьої групи належать організаційні форми, зумов­лені розподілом праці, а також режимом праці та відпо­чинку.

Четверта група об'єднує соціальні фактори, що зале­жать від стосунків людей, від ставлення працівника до ре­зультатів своєї праці й до самого процесу праці. Культура стосунків між людьми, що виявляється в характері дій однієї людини щодо іншої, є особливим результативним фактором виробничої обстановки, який створює особли­вий емоційний настрій людини і підвищує її самопочуття та працездатність.