Техніка безпеки при експлуатації підйомно-транспортного устаткування та електрифікованого підлогового транспорту

3.5.1 Вимоги техніки безпеки до вантажо-розвантажувальних робіт

Вантажо-розвантажувальні роботи слід виконувати відповідно до вимог ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.3.009-76, ГОСТ 12.3.010-82, ГОСТ 12.3.020-80 і нормативно-технічної документації, затвердженої органами державного нагляду. Безпеку вантажо-розвантажувальних робіт і транспортних операцій на підприємствах забезпечують інженерно-технічні працівники, відповідальні за безпечне виконання робіт щодо переміщення вантажів, безпечну експлуатацію і утримання у справному стані підйомно-транспортного устаткування.

До вантажо-розвантажувальних робіт (обв’язування, зачеплення і переміщення вантажів) допускаються робітники не молодші 18 років, навчені за відповідною програмою і атестовані комісією підприємства. Перевірка знань цих робітників здійснюється не рідше одного разу на рік.

Робітники, допущені до виконання вантажо-розвантажувальних і транспортних операцій, підпорядковуються особі, відповідальній за безпеку робіт по переміщенню вантажів.

Маса вантажів, які переміщують робітники вручну, не повинна перевищувати встановлених норм.

Ручна укладка товару в штабель допускається на висоту не більше 2м. Піднімати або опускати вручну вантаж масою 60…80 кг повинні два або більше вантажників. Для полегшення укладки вантажів на майданчик товарних вагів при зважуванні використовують похилі містки.

Переміщення у технологічному процесі вантажів масою більше 20кг, а також вантажів будь-якої маси на відстань більше 25м здійснюється механізованим способом.

Для переміщення вантажів на підприємстві повинні бути розроблені транспортно-технологічні схеми.

На майданчиках для укладання вантажів необхідно позначити межі штабелів, проходи і проїзди між ними. Висота штабеля повинна бути визначена співвідношенням максимальної висоти його до меншого боку основи тари: для нерозбірної тари – не більше 6, для складної тари – не більше 4,5.

Мішки укладають у штабель трійниками або п'ятериками у вигляді зрізаної піраміди. Висота укладки бочок із соліннями в горизонтальному положенні - не більше трьох рядів. При цьому між рядами штабеля розміщують прокладки, а по боках його встановлюють стойки з підкосами для попередження розкочування бочок. На випадок щільної укладки бочок між двома стінами складу висота штабеля може бути збільшена до чотирьох рядів. Розбирання штабелів здійснюється тільки зверху вниз.

Відстані між рядами штабелів повинні бути визначені з урахуванням можливості застосування засобів механізації і створення необхідних протипожежних розривів. Проходи між штабелями у складах встановлюються не менше 1м.

З метою забезпечення безпеки і полегшення вантажо-розвантажувальних робіт при постачанні вантажів на склади транспортними засобами влаштовують платформи, рампи, естакади, майданчик яких повинен знаходитись на одному рівні з підлогою вагону, машини. Рампи з боку під’їзду транспортних засобів повинні бути шириною не менше 1,5м з нахилом не більше 5°. Не допускається зберігання на рампах товарів і тари. Ширина естакади, призначеної для переміщення по ній транспортних засобів, приймається не менше 3м. При наявності великої щілини між естакадою і вантажним майданчиком транспортних засобів слід застосовувати містки з рифленої сталі товщиною не менше 5мм. Містки та сходні мають ширину не менше 0,8м – для однобічного руху та не менше 1,5м – для двостороннього руху з вантажем. Сходні, містки і трапи повинні мати поручні та закраїни. При довжині трапів і містків більше 3м під ними встановлюють проміжні опори. Прогинання настилу при максимальному розрахунковому навантаженні повинне бути не більше 20мм. Для перекриття щілини між рампою складського приміщення або приймальним майданчиком і платформою транспортного засобу використовують стаціонарні урівнювальні майданчики.

Для попередження нещасних випадків при русі автомобіля заднім ходом до місця розвантажування, не обладнаного естакадою, встановлюють обмежувачі ходу у вигляді дерев’яних брусків. При відсутності рамп для спуску з транспортних засобів бочок і інших вантажів, здатних перекочуватись, слід використовувати бочкопідйомники. При вантажо-розвантажувальних роботах транспортний засіб повинен знаходитись не ближче 0,8м від будівлі.

Підлоги, якими переміщають вантажі, повинні бути рівними, без ямок, порогів, набитих планок та гострих виступів.

Місця для вантажо-розвантажувальних робіт, включаючи проходи і проїзди, повинні мати достатнє природне та штучне освітлення відповідно до СНиП II-4-79. При проведенні вантажо-розвантажувальних робіт у закритих приміщеннях повинні бути передбачені санітарно-технічні пристрої, виключаючи наявність у повітрі пилу і шкідливих речовин у концентраціях, перевищуючих гранично допустими значення за ГОСТ 12.1.005-88. У місцях виконання цих робіт повинні бути знаки безпеки за ГОСТ 12.4.026-76.

Машини і механізми з електричним приводом, що використовуються для транспортування вантажів, повинні бути заземлені (занулені).

Робітників, що зайняті на вантажо-розвантажувальних роботах, забезпечують спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту, санітарно-побутовими приміщеннями і доброякісною питною водою.

Особа, яка відповідальна за безпечне виконання робіт щодо переміщення вантажів, зобов’язана перевіряти до початку та під час роботи справність механізмів і тари. Використовувати несправні механізми і тару заборонено.

3.5.2 Вимоги до безпечної експлуатації підйомно-транспортного обладнання і тари

На підприємствах торгівлі при виконанні вантажо-розвантажу-вальних робіт використовуються крани, вантажопідіймальні талі, ліфти, підйомники, транспортери, рольганги, урівнюючі майданчики, самохідні вантажні машини, візки. Вибір підйомно-транспортних засобів залежить від характеру технологічного процесу, виду та маси вантажу, тари та ін. При улаштуванні, установці та експлуатації підйомно-транспортного устаткування необхідно керуватись галузевими правилами охорони праці, Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів, Правилами будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, ДСТУ pr EN 12937-2002, ГОСТ 12.2.003-91, а також вимогами безпеки, викладеними у стандартах і технічних умовах на устаткування інших видів. Підприємства торгівлі є власниками підйомно-транспортного устаткування. Проте технічне обслуговування цього устаткування і нагляд за ним здійснюють за договором, як правило, спеціалізовані організації.

Вантажопідіймальні машини перед пуском у роботу і періодично у процесі експлуатації піддають технічному опосвідченню (огляду і випробуванням). При повному технічному опосвідченні здійснюються огляд, статичні та динамічні випробування вантажопідіймальних механізмів.

Результати технічного опосвідчення вантажопідіймальних машин записують у їх паспорт та спеціальний журнал. На кожному ванта-жопідіймальному механізмі зазначають, окрім інвентарного номера, допустиме робоче навантаження.

Опосвідчення підйомно-транспортного обладнання здійснюється органами Держгірпромнагляду (крани, ліфти), спеціалізованою організацією, що обслуговує ліфти, або інженерно-технічним персоналом підприємства (крани з ручним приводом, поворотні крани, тельфери, електро- та автонавантажувачі, штабелеукладачі).

Знімні вантажозахоплювальні пристосування (траверси, стропи, ланцюги) і тара підлягають в процесі експлуатації періодичному огляду їх власником у строки, встановлені заводом-виготовлювачем. Вони повинні мати клеймо, табличку або напис з вказівкою власної маси і граничної маси вантажу, для транспортування якого вони призначені. Тара, що використовується на підприємствах, повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.3.010-82 і Санітарним правилам організації технологічних процесів та гігієнічним вимогам до виробничого обладнання № 1042-73.

Обслуговування підйомно-транспортних машин і механізмів та управління ними доручають спеціально навченим і атестованим особам.

Ліфти, що встановлюються на підприємствах, підрозділяються на пасажирські, вантажні з провідником і без провідника. На торгівельних підприємствах використовуються також вантажні малі ліфти вантажопідйомністю 40, 100 або 250кг, у яких кабіна має площу підлоги 0.36, 0.64 або 1м² та висоту 0,8 або 1,2м.

Ліфт містить лебідку і підвішені на її канатах (ланцюгах) кабіну і противагу, які переміщаються напрямними у спеціальній шахті. Шахта має огорожу з усіх боків і за всією висотою. Вхідні та вантажні отвори у шахті зачиняються дверима. Передбачається огорожа кабіни ліфта на всю висоту. Кабіна ліфтів пасажирських і вантажних з провідником повинна бути обладнана дверима. Можна не обладнувати дверима кабіну вантажних ліфтів без провідника.

Ліфти мають пристрої безпеки: кінцеві вимикачі, обмежувачі швидкості, уловлювачі, амортизатори, кнопки “Стоп”, автоматичні замки, контакти безпеки.

Кінцевий вимикач забезпечує автоматичне знімання напруги з електродвигуна лебідки і накладення механічного гальма при переході кабіною електричного ліфта верхньої зупинки не більше ніж на 200мм.

Обмежувач швидкості приводить у дію уловлювачі, якщо швидкість руху кабіни (противаги) вниз перевищить її номінальне значення не менше ніж на 15%.

Уловлювачі різкого або плавного гальмування повинні зупиняти та утримувати кабіну і противагу на напрямних при перевищенні допустимої швидкості руху вниз, включаючи і випадок обриву канату.

Амортизатори, встановлені у нижній частині шахти (в приямку), призначені для пом’якшення удару кабіни або противаги при переході ними нижнього робочого положення.

У кабіні ліфту пасажирського або вантажного з провідником на кнопочній панелі встановлюється кнопка “Стоп” для екстренної зупинки із сповільненням не більше 10 м/с².

Кожні двері шахти ліфту обладнуються автоматичним замком, що замикає їх раніше, ніж кабіна відійде від рівня посадочного (завантажувального) майданчика на відстань 150мм.

Двері шахти і кабіни повинні бути обладнані контактами безпеки, що запобігають пуску і руху кабіни, якщо хоча б одна із частин дверей не зачинена.

Контакти рухомої підлоги кабіни пасажирського ліфта контролюють кількість пасажирів у кабіні.

Ліфти мають систему управління і освітлення.

Експлуатація ліфтів можлива тільки після реєстрації, технічного опосвідчення та одержання дозволу на пуск. Всі щойно встановлені ліфти, а також ті, що піддавались реконструкції, окрім вантажних малих ліфтів, реєструються у органах Держгірпромнагляду. Технічне опосвідчення щойно встановлених ліфтів проводить інспектор держнагляду, а ліфтів після реконструкції, капітального ремонту або закінчення строку роботи – інспектор держнагляду або спеціалізована організація.

Дозвіл на пуск ліфта в експлуатацію дає в зазначених випадках інспектор держнагляду чи спеціалізована організація на основі результатів технічного опосвідчення.

При технічному опосвідченні ліфта статичне випробування його здійснюється навантаженням, відповідним фактичній площі підлоги, займаної пасажирами, або вантажем, перевищуючим вантажопідйомність на 50 або 100%. Динамічне випробування ліфта здійснюється навантаженням, що перевищує його вантажопідйомність на 10%. Повне технічне опосвідчення ліфтів, що включає статичне і динамічне випробування, проводиться не рідше одного разу на три роки, періодичне (огляд з перевіркою спрацювання пристроїв безпеки) - не рідше одного разу на рік.

Вантажні малі ліфти враховують у журналі вантажопідіймальних машин підприємства. Технічне опосвідчення цих ліфтів проводять спе-ціалізовані організації.

Відповідальність за справний стан та безпечну дію ліфтів на підприємствах покладається наказом на представника спеціалізованої організації. Контроль за утриманням ліфтів цією організацією здійснюють органи Держгірпромнагляду.

Обслуговування пасажирських ліфтів доручають диспетчерам (операторам) або ліфтерам-обхідникам, управління вантажними ліфтами - провідникам або ліфтерам. Роботи по обслуговуванню таких ліфтів або управлінню ними можуть виконувати особи не молодші 18 років, які пройшли медичне опосвідчення, навчання за спеціальною програмою та склали екзамен у навчальному закладі.

Управління вантажними малими ліфтами, а також вантажними ліфтами без провідника з обслуговуванням більше ніж з одного вантажного майданчика може бути доручено робітникам (наприклад, вантажникам), що користуються ліфтами. Ці робітники повинні бути навчені за відповідною програмою і атестовані комісією даного підприємства-власника за участю особи, відповідальної за справний стан та безпечну дію ліфтів.

Технічне обслуговування ліфтів та їх ремонт проводять електромеханіки – особи не молодші 18 років, які пройшли медичне опосвідчення, навчання за спеціальною програмою і атестовані комісією з участю представника Держгірпромнагляду.

У випадку виявлення несправностей у роботі підйомної установки необхідно відключити її від електромережі, вивісити запобіжний плакат “Ліфт несправний – не включати!” та повідомити про зіпсування адміністрацію спеціалізованої організації.

Підйомники, призначені тільки для переміщення вантажів без провідника, враховують у журналі вантажопідіймальних машин підприємства. Технічне опосвідчення і обслуговування підйомників проводить спеціалізована організація. Порядок та строки технічного опосвідчення підйомників визначають Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів.

Підйомники не вимагають улаштування шахти та машинного приміщення. Транспортування вантажів здійснюється у кабінах або на платформах, що переміщуються напрямними на спеціальному каркасі. Двері у огорожах підйомника на поверхах мають блокуючі пристрої. Для аварійної зупинки його передбачені уловлювачі і кінцеві вимикачі. Платформу вантажних підйомників можна огороджувати з трьох боків при наявності пристроїв, що запобігають сповзанню вантажу за її габарити. Висота огорожі повинна бути не менше 1м з суцільною обшивкою внизу висотою не менше 0,2м. Для платформ, на які виключається вихід людей, висота огорожі може бути зменшена до 0,5м. До кнопочної станції управління підйомником підводиться сигналізація з усіх поверхів, на яких виконуються вантажо-розвантажувальні роботи. Тут повинні бути вивішені правила користування ним.

Управління підйомниками доручають навченим і атестованим робітникам підприємства, що залучаються до вантажо-розвантажувальних робіт.

При виявленні несправностей експлуатацію підйомника припиняють до усунення їх електромеханіком спеціалізованої організації.

Для переміщення вантажів використовують крани, електроталі і лебідки. Технічне опосвідчення їх проводиться перед пуском у роботу і потім періодично у строки: не рідше одного разу на рік – часткове, не рідше одного разу на три роки - повне опосвідчення (огляд, статичне та динамічне випробування). Статичне і динамічне випробування вантажопідіймальних машин здійснюються навантаженнями, що перевищують вантажопідіймальність відповідно на 25 % і 10%.

Для переміщення і укладання тарноштучних вантажів у стелажі або штабелі на великих складах підприємств торгівлі використовуються електричні мостові крани – штабелери опорного типу і електроталі. Електроталі переміщуються монорельсами – підвісними шляхами, які міцно прикріплюються до перекриття або до колон. Мінімальна відстань від підлоги до крюка електроталі, що знаходиться у верхньому положенні, повинна бути не менше 3м. Кожна вантажопідіймальна машина з електричним приводом оснащена кінцевим вимикачем для автоматичної зупинки механізму підйому вантажозахоплюючого органу. Кінцевий вимикач встановлюють так, щоб після автоматичної зупинки вантажозахоплюючого органу при підйомі без вантажу щілина між ним та упором була в електроталях не менше 50мм, у всіх інших вантажопідіймальних машинах – не менше 200мм. Для виключення перевантаження (як правило, не більше ніж на 25%) вантажопідіймальні машини обладнані обмежувачами вантажопідйомності. Вантажопідіймальні машини оснащені обмежувачами нижнього положення крюкової підвіски, гальмами, а деякі з них – кінцевими вимикачами автоматичної зупинки механізмів горизонтального пересування вантажу при підході до упорів, блокуваннями, аварійними вимикачами, засобами сигналізації, іншими пристроями та приладами безпеки.

Лебідки встановлюють і закріплюють на фундаменті або рамі, при цьому для забезпечення їх стійкості на раму вкладають баласт з урахуванням подвійного робочого навантаження. Зовнішні частини лебідки, що обертаються, окрім барабана, закривають знімними кожухами. Лебідки з електричним приводом обладнуються електромагнітним гальмом, автоматично діючим при відключенні електродвигуна, а лебідки з ручним приводом - храповим пристроєм і ручним стрічковим гальмом.

До експлуатації вантажопідіймальних машин, якими керують з підлоги, допускаються працівники, що залучаються до вантажо-розвантажувальних робіт та транспортних операцій.

3.5.3 Заходи безпеки при експлуатації внутрішньовиробничих транспортних засобів

Навантажувачі, електрокари (автокари) та штабелери використовуються для транспортування вантажів на базах і складах. До управління самохідними засобами транспорту допускаються особи, не молодші 18 років, що пройшли спеціальне навчання і досконало знають обладнання та правила експлуатаційних машин.

Навантажувачі з механічною системою підйому вантажу повинні мати кінцеві вимикачі. Електронавантажувачі та електроштабелери обладнують пристосуваннями, які запобігають перевантаженню механізмів підйому. При висоті підйому вантажу більше 2м над їх кабіною влаштовується огорожа. Не допускається експлуатація цих машин із зіпсованим робочим освітленням, а також із зіпсованими гальмами і засобами сигналізації.

При навантаженні та розвантаженні тарноштучних вантажів механізмами слід здійснювати їх пакетування з використанням піддонів, контейнерів та інших пакетоутворюючих засобів. Вантажі у пакетах повинні бути скріплені. Вилками навантажувача допускається піднімати вантаж при наявності щілини між ним і підлогою (майданчиком). При переміщенні тари машинами або механізмами з вилковими або телескопічними захоплювачами опорна поверхня тари повинна розміщуватись на вантажозахоплюючих пристроях стійко, без переваги на бік. Зміщення тари за межі довжини опорної поверхні захоплення не повинне перевищувати однієї третини довжини опорної поверхні тари. Транспортування тари на вилках навантажувача повинне бути на висоті не більше 300мм від рівня поверхні, якою він переміщується.

Ширина проїздів між штабелями повинна бути не менше максимальної ширини навантаженого транспортного засобу плюс 0,8м, а при двостороньому русі – не менше подвійної максимальної ширини навантаженого транспортного засобу плюс 1,5м. Шляхи руху транспортних засобів повинні бути освітлені. У виробничих приміщеннях максимальна швидкість руху транспортних засобів не повинна перевищувати 5 км/год.

Вантажні візочки призначені для транспортування невеликих вантажів. Вони повинні мати знімні або жорсткі пристосування, що забезпечують стійкість вантажів, і поручні для зручності їх переміщення. При експлуатації візочків з підйомними платформами перед установкою вантажу необхідно переконатись у справності підйомного механізму. Під час перевезення вантажів платформа візочків повинна бути повністю опущена.

Конвеєри підрозділяються на стрічкові, пластинчаті, скребкові та ін.

Конструкція конвеєрів повинна передбачати установку навантажувального і розвантажувального пристроїв для рівномірної і центрированої подачі вантажу у напрямку його руху. Швидкість руху стрічки конвеєрів при ручному розбиранні вантажу повинна бути не більше 0,5м/с – при масі вантажу, що відбирається, до 5кг; 0,3 м/с - при масі найбільшого вантажу більше 5кг. Привідні і натяжні пристрої, ремінні та інші передачі, шківи і муфти конвеєрів огороджують. У зоні, де можуть знаходитись працюючі, також огороджують: навантажувальні пристрої для сипких вантажів; приймальні пристрої, встановлені у місцях скидання вантажів з конвеєрів; ділянки траси конвеєрів, на які незаборонений прохід людей. Якщо конвеєри встановлені нижче рівня підлоги, то за всією довжиною їх огороджують поручнями висотою не менше 0,9м і0з зашивкою знизу бортів висотою 0,15м.

Конвеєри слід встановлювати так, щоб відстань по вертикалі від найбільш виступаючих частин вантажу, що транспортується, до нижньої поверхні виступаючих будівельних конструкцій або комунікаційних систем була не менше 0,6м.

Ширина проходів для обслуговування конвеєрів повинна бути не менше 0,7м – для конвеєру, що обслуговується з одного боку; 1,0м – для пластинчатого конвеєра, що обслуговується з двох боків, і між паралельно встановленими конвеєрами; 1,2м – між паралельно встановленими пластинчатими конвеєрами, що обслуговуються робітниками з двох боків. Відстань між конвеєром і колоною повинна бути не менше 0,6м.

Конвеєри у головній та хвостовій частинах обладнуються аварійними кнопками “Стоп”. Конвеєри з відкритою трасою довжиною більше 30м додатково обладнуються вимикаючими пристроями, які дозволяють зупиняти привід в окремих місцях проходу для обслуговування.

Рольганги для переміщення вантажів у тарі бувають горизонтальними і похилими. Відстань між роликами рольганга повинна бути такою, щоб вантаж при переміщенні опирався не менше ніж на три ролики. Кут нахилу рольганга повинен бути таким (3…5°), щоб швидкість руху вантажу не перевищувала 3 м/с. На кінцях похилих рольгангів встановлюють гасителі швидкості. У місцях поворотів рольгангів необхідні запобіжні борти висотою 120…130мм. Рольганги, розташовані на висоті більше 1м, повинні мати огорожі за всією довжиною. Стіл рольганга при ручному завантаженні повинен мати нахил 2...3° у бік руху вантажів і висоту від підлоги не більше 0,9м.

Спуски і похилі площини застосовують для переміщення вантажів під дією власної ваги. Нахил роблять до 30° при висоті бортів 400мм. У кінці спуску, на приймальному майданчику встановлюють упори з пружинними амортизаторами. При нахилі менше 30° на приймальному майданчику встановлюють приймальний столик висотою 0,7…0,9 м. Для транспортування вантажів з висоти використовують гвинтові спуски. Висота бортів повинна бути не менше 450мм. Швидкість руху вантажу не повинна перевищувати 0,75 м/с.

Прорізи у підлогах для завантаження похилих транспортних засобів повинні мати міцні огорожі висотою не менше 0,9м. На підприємствах передбачають замкнений механізований цикл товароруху з використанням піддонів і тари – устаткування. Установка піддонів з товарами на яруси стелажів здійснюється навантажувачами, а також візками з підйомними вилками або з підйомною платформою.

При ручному розбиранні вантажів використовують зрівнювальні майданчики (підйомні платформи), які виконують функцію проміжного настилу між рампою і платформою транспортного засобу, а також забезпечують розташування навантажувального ярусу контейнера і вантажної гілки конвеєра на одному рівні. Навантаження контейнерів у автомашини здійснюється за допомогою вантажопідіймального борту. Для виключення розкочування контейнерів у кузові при транспортуванні їх розчалюють.

Для торгівельних складів та баз випускається комплексне устаткування, яке дозволяє максимально механізувати і забезпечити безпеку підйомно-транспортних робіт, наприклад, механізований комплектуючий склад.

Безпеку робіт при використанні комплексів і комплектного транспортного і вантажо-розвантажувального устаткування визначають інструкції та правила з їх експлуатації.