Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій

1.3.1 Загальні відомості про травматизм, професійні захворювання і аварії

На підприємствах при експлуатації устаткування і виконанні технологічних процесів працівники можуть перебувати в небезпечних зонах. Небезпечна зона - це простір, у якому можливий вплив на працюючого небезпечного і (або) шкідливого виробничих факторів. Небезпечним виробничим фактором називають такий виробничий фактор, вплив якого на працюючого в певних умовах може привести до травми, гострого отруєння або іншого раптового різкого погіршення здоров'я або до смерті. Шкідливий виробничий фактор - це виробничий фактор, вплив якого в певних умовах може привести до захворювання, зниження працездатності і (або) негативного впливу на здоров'я потомства. При певних кількісній характеристиці (рівень, концентрація тощо) і тривалості впливу шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним.

Фактори трудового процесу важкість роботи (динамічне і статичне навантаження, маса вантажу, що піднімається і переміщується, стереотипність робочих рухів, особливості положення і переміщення тіла працівника) та напруженість праці (навантаження на центральну нервову систему, органи почуттів, емоційну сферу працівника).

Нещасний випадок на виробництві - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що відбулися в процесі виконання їм трудових зобов'язань, внаслідок яких заподіяна шкода здоров'ю або наступила смерть.

В особливу групу виділяють нещасні випадки, які відбулися в побуті, при прямуванні на роботу або з роботи не на транспорті підприємства або не на транспорті сторонньої організації, яка надає його відповідно договору (заявці).

Основні причини виробничого травматизму: технічні, організаційні, психофізіологічні.

Технічні причини: конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва, транспортних засобів; недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу; незадовільний технічний стан виробничих об'єктів (будівель, споруд), засобів виробництва, транспортних засобів; незадовільний стан виробничого середовища тощо.

Організаційні причини: незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці; недоліки при навчанні безпечним прийомам праці; неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці або їхня відсутність; залучення працівників до робіт не за фахом (професією); виконання робіт з відключеними, несправними засобами колективного захисту, системами сигналізації, вентиляції, освітлення та інші; порушення технологічного процесу, вимог безпеки при експлуатації устаткування (машин, механізмів), транспортних засобів; невикористання засобів індивідуального захисту тощо.

Психофізіологічні причини: алкогольне, наркотичне сп'яніння, токсикологічне отруєння; низька нервово-психічна стійкість; погані фізичні дані або стан здоров'я; незадовільний психологічний клімат у колективі; протиправні дії інших осіб.

Розрізняють нещасні випадки: без втрати працездатності; з тимчасовою втратою працездатності; зі стійкою втратою (повністю або частково) професійної працездатності; групові (постраждали одночасно два і більше працівники); зі смертельним наслідком.

На підприємствах можливі професійні захворювання і отруєння. Професійне захворювання - патологічний стан людини, обумовлений надмірною напругою організму або дією шкідливого виробничого фактора під час трудової діяльності. Професійне отруєння - порушення здоров'я, викликане шкідливими речовинами при проникненні їх в організм людини в умовах виробництва. Розрізняють гострі і хронічні професійні захворювання та отруєння. До гострих професійних захворювань і отруєнь належать випадки, що відбулися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу виробничих факторів, шкідливих речовин. Гострі професійні захворювання викликаються дією хімічних речовин, іонізуючого і не іонізуючого випромінювань, значним фізичним навантаженням і перенапругою окремих органів і систем людини; до них належать також інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання тощо. Гострі професійні отруєння викликаються в основному шкідливими речовинами односпрямованої дії. Тривалий вплив на організм людини (навіть у невеликих дозах або концентраціях) шкідливих виробничих факторів чи шкідливих речовин може викликати хронічні професійні захворювання або отруєння.

Небезпечна подія техногенного характеру, яка викликала загибель людей або створила на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призвела до руйнування будівель, споруд, устаткування і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу, яка наносить шкоду навколишньому середовищу, розглядається як аварія. Розрізняють аварії І і ІІ категорій.

До І категорії належать аварії з наступними наслідками: загинули 5 або травмовані 10 і більше людей; відбувся викид отруйних, радіоактивних і небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства; збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш ніж у 10 разів; зруйновані будівлі, споруди або основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників підприємства або населення.

До ІІ категорії належать аварії, у наслідку яких загинуло до 5 або травмовано від 4 до 10 людей, зруйновані будівлі, споруди або основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, ділянки із чисельністю працюючих 100 людей і більше.

Переважна кількість аварійних ситуацій виникає в результаті порушення технологічного процесу, трудової та технологічної дисципліни, незадовільної організації виконання робіт.

На підприємстві відповідно до вимог законодавчих і розроблених на їхній основі нормативно-правових актів з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій і охорони праці мають бути розроблені та затверджені роботодавцем план попередження надзвичайних ситуацій і план ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій).

1.3.2 Розслідування та облік нещасних випадків виробничого характеру

Кабінет Міністрів України затвердив своєю постановою від 25 серпня 2004р. №1112 Порядок розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Даний нормативно-правовий документ визначає процедуру проведення розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що відбулися на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їхніх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі - підприємство), а також відбулися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання. Дія його поширюється на власників підприємств або уповноважені ними органи (далі - роботодавець), на осіб, у тому числі іноземців і осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично були допущені до роботи в інтересах підприємства (далі - працівники), а також на осіб, що забезпечують себе роботою самостійно.

Розслідуванню підлягають: раптові погіршення стану здоров'я працівника або особи, що забезпечує себе роботою самостійно; поранення; травми (у тому числі отримані в результаті тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою); гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння; теплові удари; опіки; обмороження; утоплення; ураження електричним струмом, блискавкою і іонізуючим випромінюванням; інші ушкодження, отримані в результаті аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану та інших надзвичайних подій), контакту із представниками тваринного і рослинного миру; випадки зникнення робітника під час виконання їм трудових обов'язків; випадки смерті працівника на підприємстві. Зазначені події кваліфікуються як нещасні випадки.

Розслідуються нещасні випадки, що викликали втрату працівником працездатності або необхідність переведення його на іншу (більш легку) роботу не менш чим на один робочий день.

Про кожний нещасний випадок очевидець, працівник, що його виявив, або сам потерпілий повинні повідомити безпосереднього керівника робіт або будь-яку уповноважену особу підприємства. При цьому приймаються заходи щодо надання потерпілому медичної допомоги, організується доставка його в лікувально-профілактичну установу (медпункт, поліклініку, лікарню). Керівник робіт (уповноважена особа підприємства) повідомляє про подію роботодавця, керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими робітниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки. Дії роботодавця від моменту одержання повідомлення про нещасний випадок, що відбувся, відображені на схемі 1.

Дії роботодавця при «звичайному»