Вентиляція виробничих приміщень

2.4.1. ПРИЗНАЧЕННЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ СИСТЕМ ВЕНТИЛЯЦІЇ

Для підтримки необхідних параметрів чистоти повітря і параметрів мікроклімату виробничого приміщення застосовують різні види вентиляції. Вентиляція – це організований повітрообмін, що полягає у видаленні з робочого приміщення забрудненого повітря і подачі замість нього свіжого зовнішнього повітря. Залежно від способу переміщення повітря вентиляція може бути природною або механічною.

2.4.2. ПРИРОДНА ВЕНТИЛЯЦІЯ

Природна вентиляція здійснюється за рахунок різниці температур повітря в приміщенні і зовнішнього повітря (тепловий натиск) або дії вітру (вітровий натиск). Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою. При неорганізованій вентиляції невідомі об'єми повітря, які поступають і видаляються з приміщення. Повітрообмін залежить від напряму і сили вітру, температури зовнішнього і внутрішнього повітря. Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря. В результаті цього необхідно розрахувати площі аераційних отворів приточувань і витяжних, що забезпечують потрібний повітрообмін.

2.4.3. ШТУЧНА ВЕНТИЛЯЦІЯ

Штучна (механічна) вентиляція на відміну від природної, надає можливість очищати повітря перед його викидом в атмосферу, уловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти приточне повітря (очищати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону.

Загальнообмінна штучна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату і чистоту повітряного середовища у всьому об'ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надмірного тепла за відсутності значних токсичних виділень, а також у випадках, коли характер технологічного процесу і особливості виробничого устаткування виключають можливість використовування місцевої витяжної вентиляції. Розрізняють чотири основні схеми організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції: зверху вниз, зверху вгору, від низу до верху, від низу до низу.

Рис. 2.4.1. Схема організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції

Схеми зверху вниз і зверху вгору доцільно застосовувати у випадку, якщо приточне повітря в холодний період має температуру нижче за температуру повітря в приміщенні. Приточне повітря, перш ніж досягти робочої зони, нагрівається за рахунок повітря приміщення. Інші дві схеми рекомендується використовувати тоді, коли приточне повітря в холодний період підігрівається і його температура вище за температуру внутрішнього повітря.

Якщо у виробничих приміщеннях виділяються гази з густиною, що перевищує густину повітря, то загальнообмінна вентиляція повинна забезпечувати видалення 60% повітря з нижньої зони приміщення і 40% — з верхньої. Якщо густина газів менше густини повітря, то видалення забрудненого повітря здійснюється у верхній зоні.

Загальнообмінна приточно-витяжна вентиляція складається з двох установок: для подачі чистого повітря і відведення забрудненого. Відношення цих двох потоків називають вентиляційним повітряним балансом. Цей баланс може бути урівноваженим (якщо притока рівна витяжці), позитивним (якщо переважає притока) і негативним (якщо переважає витяжка).

Місцева вентиляція також буває приточною у вигляді повітряного душировання (коли свіже повітря подають в зону дихання працюючого) або витяжною (коли забруднене повітря видаляють від джерела виділення шкідливих речовин за допомогою витяжних парасольок, панелей, щілин і ін.).