Повноваження і права профспілок в здійсненні контролю за дотриманням законодавства про охорону праці

Суспільний контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Професійні спілки здійснюють суспільний контроль за дотриманням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих і санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального і колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від працедавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих ділянках, в цехах і інших структурних підрозділах чи на підприємствах або виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також проектованих, тих що будуються або експлуатованих об'єктів виробничого призначення, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь в розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві і надавати свої висновки про них, вносити працедавцям, державним органам управління і нагляду уявлення з питань охорони праці і одержувати від них аргументовану відповідь.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань

охорони праці

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві суспільний контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог з охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду працедавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів по безпеці і гігієні праці.

Для виконання цих обов'язків працедавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором термін із збереженням за ними середнього заробітку.

Не можуть бути обмежені будь-які законні інтереси працівників у зв'язку з виконанням ними обов'язків уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, їх звільнення або залучення до дисциплінарної або матеріальної відповідальності здійснюється лише з відома найманих працівників в порядку, визначеному колективним договором.

Якщо уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці вважають, що профілактичні заходи, прийняті працедавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися по допомогу до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок цими органами підприємств або виробництв фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці діють відповідно до типового положення, затверджуваного спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці і соціальної політики.

Відповідно до Типового положення, уповноважені з питань охорони праці з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві, оперативного усунення виявлених порушень здійснюють контроль за:

- виконанням вимог законодавчих і нормативних актів про охорону праці;

- забезпеченням працівників інструкціями, положеннями з охорони праці, діючими в межах підприємства, і дотриманням їх вимог працівниками;

- своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням і обліком нещасних випадків і професійних захворювань;

- використовуванням фонду охорони праці підприємства по його призначенню, і інше.

Уповноважені з охорони праці можуть і повинні залучатися до розробки розділу „Охорона праці" колективних договорів і угод, комплексних перспективних планів з охорони праці, до роботи в комісіях із питань атестації робочих місць. Вони беруть участь: в комісіях по розслідуванню професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві, якщо потерпілий не є членом профспілки; в рішенні питання про зниження розміру одночасної допомоги потерпілому від нещасного випадку унаслідок невиконання працівником вимог нормативних актів про охорону праці; розгляді факту наявності виробничої ситуації, небезпечної для здоров'я або життя працівника або оточуючих його людей і природного середовища, у разі відмови працівника виконувати із цих причин доручену йому роботу.

Уповноважені з охорони праці мають право:

- безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці, дотримання працівниками нормативних актів про охорону праці на об'єктах підприємства або виробничого підрозділу, колектив якого його вибрав;

- вносити в спеціально заведену для цього книгу обов'язкові для розгляду власником (керівником структурного підрозділу) пропозиції по усуненню знайдених порушень;

- вимагати від майстра, бригадира або іншого керівника виробничого підрозділу припинення роботи на робочому місці у разі створення загрози життю або здоров'ю працюючих;

- вносити пропозиції про залучення до відповідальності працівників, що порушують нормативні акти про охорону праці.

Вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підлеглими йому прокурорами.

Як підсумок можна констатувати, що контроль виконання вимог норм і правил з охорони праці здійснюють наступні органи:

1. Генеральний прокурор України через органи прокуратури.

2. Державні органи і інспекції (Держнаглядохоронпраці, технічний нагляд, енергонагляд, пожежний нагляд, санітарний нагляд і ін.).

3. Відділи охорони праці Держадміністрації.

4. Ради народних депутатів.

5. Технічна інспекція профспілок.

6. Адміністративно-суспільний контроль на підприємствах (суспільні інспектори або уповноважені колективу з питань охорони праці, відділи охорони праці підприємств, комісії із питань охорони праці підприємства, триступінчатий контроль на підприємстві і ін.).

Отримала розвиток система адміністративно-суспільного контролю за станом охорони праці. Ця система має три ступені:

- Перший ступінь – майстер і суспільний інспектор бригади перевіряють стан умов праці щодня на робочих місцях;

- Другий ступінь – начальник цеху і суспільний інспектор цеху перевіряють стан умов праці двічі на місяць на робочих місцях;

- Третій ступінь – керівники підприємства і голова профспілкового комітету перевіряють стан умов праці один раз на місяць на робочих місцях.

1.1.9. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ. ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону праці» державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

- Кабінет Міністрів України;

- Комітет із нагляду за охороною (відповідно до адміністративної реформи 2000 р. – Департамент Держнаглядохоронпраці) Міністерство праці і соціальної політики України;

- міністерства і інші центральні органи державної виконавчої влади;

- місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів;

- асоціації, концерни, корпорації і інші об'єднання підприємств. Закон містить норми прямої дії, які визначають обов'язки, права і повноваження кожного з цих органів.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці» на кожному підприємстві створюється і забезпечується функціонування системи управління охороною праці (СУОП).

Система управління охороною праці (СУОП) — це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність по здійсненню завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, поліпшення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворювань.

Основні задачі і функції СУОП на підприємстві наступні:

- Планування робіт з охорони праці. Функція планування, в основі якій лежить прогностичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці підрозділяють на: перспективне, поточне і оперативне. Перспективне планування містить найважливіші, трудомісткі і довгострокові по термінах виконання заходи щодо охорони праці, виконання яких, як правило, вимагає спільної роботи декількох підрозділів підприємства. Можливість виконання заходів перспективного плану повинна бути підтверджена обґрунтованим розрахунком необхідного матеріально-технічного забезпечення і фінансових витрат з вказівкою джерел фінансування. Основною формою перспективного планування роботи з охорони праці є розробка комплексного плану підприємства по поліпшенню стану охорони праці. Поточне планування здійснюється протягом календарного року при розробці відповідних заходів в розділі „Охорона праці" колективного договору. Оперативне планування роботи з охорони праці здійснюють за підсумками контролю стану охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому. Оперативні заходи по усуненню знайдених недоліків указуються безпосередньо в наказі власника підприємства, який видається за підсумками контролю, і в плані заходів, як доповнення до наказу;

- Розробка, ухвалення і відміна нормативних актів підприємства (інструкцій, положень, правил і ін.);

- Професійний підбір кадрів. Професійний підбір – це процес обґрунтованого відбору з групи кандидатів для навчання і роботи на складних, відповідальних і небезпечних професіях на основі об'єктивної оцінки психофізіологічних показників кандидатів. Існує офіційний перелік робіт, де є необхідність в професійному підборі. На підставі цього переліку робіт складається перелік професій, для яких необхідний професійний відбір. Медичні обстеження з приводу професійного підбору здійснюється згідно правилам Міністерства охорони здоров'я України;

- Навчання і інструктажі з питань охорони праці. Проходять всі працівники підприємства як при прийомі на роботу, так і в процесі роботи. Працівники, які виконують роботи з підвищеною небезпекою або працюючі там, де потрібен професійний відбір, проходять попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці в терміни, встановлені відповідними галузевими нормативними актами про охорону праці, але не рідше одного разу на рік;

- Регламентація процесу праці (правила внутрішнього трудового розпорядку, регламентація тривалості роботи в шкідливих або важких умовах, в умовах високих або низьких температур, аварійно-рятівних робіт, оформлення нарядів-допусків на виконання робіт і т.п.);

-

- Атестація робочих місць за умовами праці, паспортизація об'єктів.

- Для об’єктивної оцінки умов праці на виробництві проводиться атестація робочих місць згідно з Постановою кабінету України № 442 від 1.09.1992 р. «Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».

- Атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

- Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах.

- Правовою основою для проведення атестації є чинні законодавчі й нормативні акти з питань охорони і гігієни праці, списки виробництв, робіт, професій і посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації залежно від умов праці.

- Атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання, використовувані сировина і матеріли можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів. Для виробництв, робіт, професій та посад, для яких у списках №1 і №3 передбачено показники умов праці, атестацію проводять тільки за цими показниками.

- Атестація робочих місць передбачає:

· виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх виникнення;

· дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;

· комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці щодо відповідності їх вимогам стандартів, санітарних норм і правил;

· обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за шкідливими умовами праці;

· підтвердження (встановлення) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і компенсації залежно від умов праці;

· перевірку правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;

· розв’язання спорів, які можуть виникнути між юридичними особами і громадянами (працівниками) стосовно умов праці, пільг і компенсацій;

· розроблення комплексу заходів по оптимізації рівня гігієни і безпеки, характеру праці і оздоровлення трудящих;

· вивчення відповідності умов праці рівневі розвитку техніки і технологій, удосконалення порядку та умов установлення і призначення пільг і компенсацій.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника (власника) підприємства, організації.

Результати атестації за умовами праці є основною для вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», інших пільг та компенсацій, а також розроблення і реалізації організаційних, технічних, економічних та соціальних заходів колективного договору щодо поліпшення умов трудової діяльності.

- Атестацію проводить підприємство не рідше одного разу за п'ять років на робочих місцях, паспортизації підлягають деякі види устаткування шляхом діагностики і технічної експертизи, а також вимірюванням рівня виникаючих шкідливих і небезпечних чинників. За формою проведення атестація і паспортизація практично однакові, але мета їх різна: атестація дає право на надання працюючим в шкідливих і важких умовах пільги і компенсації, а за наслідками паспортизації цього не можна зробити. Проте обидва ці види дозволяють дати оцінку умов праці на відповідність вимогам виробничої санітарії і техніки безпеки і розробити заходи щодо досягнення необхідних норм.

- Реєстрація і облік (умов праці, навчання, інструктажів, нормативних актів підприємства з охорони праці, нещасних випадків, аварій, професійних захворювань, розпоряджень інспекторів, медичних оглядів, видачі спеціального одягу, засобів індивідуального захисту і ін.);

- Забезпечення безпеки устаткування, процесів, будівель, споруд і території. Це досягається шляхом забезпечення: якості проектних рішень щодо безпечних і нешкідливих умов праці; якості монтажу; ухвалення промислових об'єктів приймальною комісією; здійснення вхідного контролю нового устаткування; обстеження стану будівель, споруд, устаткування, систем захисту і управління; своєчасного проведення діагностики, технічних випробувань, ремонту устаткування і споруд; виконання технічних регламентів, правил експлуатації, інструкцій і ін.; відповідності професійної кваліфікації працівників і посадовців профілю виробництва і наявності у них необхідних знань і навиків з безпеки праці;

- Забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, санітарно-побутового, лікувально-профілактичного і медичного обслуговування (це означає, що підприємство забезпечує оптимальні режими праці і відпочинку, дотримання норм санітарії, наявність на підприємстві необхідних санітарно-побутових приміщень, постачання спецодягом і засобами індивідуального захисту, миючими засобами, а також організацію попередніх і періодичних медичних оглядів працівників підприємства, функціонування медичних пунктів (лікарень), наявність засобів надання першої допомоги і т.п.);

- Розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій;

- Створення і управління фондами охорони праці на підприємстві. Засоби фондів охорони праці підприємств формуються за рахунок: частини прибутку від підприємницької діяльності підприємства; відрахувань засобів підприємств; засобів, отриманих від застосування органами державного нагляду за охороною праці штрафних санкцій до підприємств за порушення нормативних актів про охорону праці. Адміністрація (власники) підприємств визначають порядок управління цими фондами, здійснюють контроль за правильним використовуванням і обліком цих засобів. Рішення про використовування фондів охорони праці приймаються за участю служб охорони праці підприємства і профспілкових організацій підприємства;

- Пропаганда і виховання безпеки поведінки. Метою пропаганди і виховання є підвищення індивідуальної захищеності працівників шляхом організації і самоорганізації їх безпечної поведінки. Методи пропаганди і виховання можуть бути одноканальними (без зворотного зв'язку): інструкції, правила, газети, журнали, інформаційні стенди, листи, радіо- і аудіовізуальні засоби, – а також більш ефективні двоканальні (із зворотним зв'язком, контролем сприйняття): бесіди, лекції, семінари, обговорення, розгляд конкретних порушень і їх можливих наслідків і т.п.;

- Контроль і інспекція виконання норм, правил, інструкцій і т.п. Контроль слід розглядати як загальну функцію системи перевірки виконавчої дисципліни при рішенні раніше згаданих функцій і задач, і як спеціальну функцію органів державного нагляду, спеціальних служб і уповноважених на те представників громадськості. Спеціальний контроль – це інспектування. Інспекторські перевірки діляться на оперативні, цільові і комплексні. Оперативні перевірки проводяться на певному об'єкті державним інспектором, як правило, протягом одного робочого дня в різні зміни у присутності відповідального працівника підприємства. Цільові перевірки – це перевірки на об'єктах, підприємствах, групі підприємств конкретних питань з охорони праці, наприклад, газового режиму, вибухових робіт, засобів захисту і т.п. Вони здійснюються одним державним інспектором або групою протягом робочої зміни, а іноді і декількох днів. Комплексні перевірки – це всебічна і ретельна ревізія стану безпеки і умов праці на підприємстві. Вони здійснюються згідно графікам перевірки органів Держнаглядохоронпраці спеціальною комісією з участю представників органів державного нагляду і виконавчої влади, міністерств, главків і т.п., аварійно-рятівних формувань і профспілок. Підприємство або об'єднання попереджається про планову комплексну перевірку за місяць до її початку. Оперативні і комплексні перевірки повинні закінчуватися видачею керівнику розпорядження встановленої форми по усуненню знайдених порушень, а також постановою про заборону роботи устаткування або ведення робіт. За наслідками комплексної перевірки складається акт встановленої форми. Цей акт є підставою для накладення штрафу на підприємство. Результати перевірок повинні обговорюватися на нарадах у присутності всіх членів комісії, власника, керівників підрозділів, а також доводитися до відома працівників підприємства.

Відповідно до статей 13 і 15 Закону України «Про охорону праці» на кожному підприємстві створюються відповідні служби: служба охорони праці; газорятівна служба; санітарно-гігієнічні лабораторії, комісія із питань охорони праці і ін., що забезпечують функціонування системи управління охороною праці (СУОП).

1.1.10. СЛУЖБА ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІДПРИЄМСТВА

Власник створює на підприємстві службу охорони праці відповідно до наказу Держкомітету України по нагляду за охороною праці № 73 від 03.08.93 р.

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більш чоловік працедавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, яке затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 чоловік функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, що мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 чоловік для виконання функцій служби охорони праці можуть притягуватися сторонні фахівці на договірних початках, що мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підкоряється безпосередньо працедавцю. Керівники і фахівці служби охорони праці по своїй посаді і заробітній платні прирівнюються до керівників і фахівців основних виробничо-технічних служб.

Фахівці служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:

- видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання розпорядження по усуненню наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

- вимагати усунення від роботи осіб, що не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконуючих вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

- припиняти роботу виробництва, ділянки, машин, механізмів, устаткування і інших засобів виробництва у разі порушень, що створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

- направляти працедавцю уявлення про залучення до відповідальності працівників, що порушують вимоги з охорони праці.

Розпорядження фахівця з охорони праці може відмінити лише працедавець.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства або припинення використовування найманої праці фізичною особою.

Відповідно до Типового положення про службу охорони праці, затвердженого названим наказом Держкомітету України, служба входить в структуру підприємства як одна з основних виробничо-технічних служб. Вона комплектується фахівцями, що мають вищу освіту і стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років. Фахівці з середньою спеціальною освітою приймаються до служби охорони праці у виняткових випадках. В Типовому положенні є «Рекомендації про структуру і чисельність служби охорони праці».

Служба охорони праці вирішує задачі:

- забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

- забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;

- професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів праці;

- вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

- професійного відбору виконавців для певних видів робіт.

Служба охорони праці виконує такі основні функції:

- розробляє ефективну цілісну систему управління охороною праці, сприяє вдосконаленню діяльності в цьому напрямі кожного структурного підрозділу і кожного посадовця;

- проводить оперативно-методичне керівництво всією роботою з охорони праці;

- складає разом із структурними підрозділами підприємства комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці і виробничого середовища (підвищення існуючого рівня охорони праці, якщо встановлені нормативи досягнуті), а також розділ "Охорона праці" колективного договору;

- проводить працівникам ввідний інструктаж з питань охорони праці;

- сприяє упровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, у тому числі ергономіки і прогресивних технологій, сучасних засобів колективного і індивідуального захисту працюючих, захисту населення і навколишнього середовища;

- розглядає листи, заяви і скарги працюючих з питань охорони праці;

- надає методичну допомогу керівникам структурних підрозділів підприємства в розробці заходів щодо питань охорони праці;

- готує проекти наказів і розпоряджень з питань охорони праці, загальних для всього підприємства;

- розглядає факти наявності виробничих ситуацій, небезпечних для життя або здоров'я працюючих або для оточуючих людей і навколишнього природного середовища, у разі відмови працівників виконання дорученої їм роботи із цих причин;

- організовує: забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями і іншими нормативними актами з охорони праці, паспортизацію цехів, ділянок, робочих місць на відповідність їх вимогам охорони праці; облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також збиток від цих подій; підготовку статистичних звітів підприємства з питань охорони праці; розробку перспективних і поточних планів роботи підприємства із створення безпечних і нешкідливих умов праці; роботу методичного кабінету охорони праці, пропаганду безпечних і нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення інформаційних стендів; допомогу комісії із питань охорони праці підприємства в опрацьовуванні необхідних матеріалів і реалізації рекомендацій; підвищення кваліфікації і перевірку знань посадовців з питань охорони праці;

- бере участь в: розслідуванні нещасних випадків і аварій, у формуванні фонду охорони праці підприємства і розподілі його засобів, роботі комісії із питань охорони праці підприємства; роботі комісій по введенню в експлуатацію закінчених будівництв, після реконструкції і технічного переозброєння об'єктів виробничого і соціального призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування, розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, діючих в межах підприємства; роботі постійно діючих комісій із питань атестації робочих місць за умовами праці;

- контролює: дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих і інших нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з питань охорони праці; виконання розпоряджень органів державного нагляду, пропозицій і представлень уповноважених трудових колективів і профспілок з питань охорони праці, використовування за призначенням засобів фонду охорони праці; відповідність нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів; засобів протиаварійного, колективного і індивідуального захисту працюючих; наявність технологічної документації на робочих місцях; своєчасне проведення навчання і інструктажів працюючих, атестації і переатестації з питань безпеки праці посадовців і осіб, що виконують роботи підвищеної небезпеки, а також дотримання вимог безпеки при виконанні цих робіт; забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями; організацію питного режиму; надання працівникам передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов'язаних з важкими і шкідливими умовами праці; використовування праці неповнолітніх, жінок і інвалідів згідно чинному законодавству; проходження попереднього (при прийомі на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах і роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці або таких, де є необхідність в професійному відборі; проходження щорічних обов'язкових медичних оглядів осіб у віці до 21 року; виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, вказаних в актах розслідування; здійснює зв'язок з медичними закладами, з науковими і іншими організаціями з питань охорони праці, організовує упровадження їх рекомендацій.

При службі охорони праці може створюватися лабораторія, яка здійснює контроль за наявністю шкідливих виробничих чинників на робочих місцях, а також наявність забруднення навколишнього природного середовища джерелами викидів підприємства.

На підприємствах, де можливо виділення вибухонебезпечних і токсичних речовин, створюється газорятівна служба. Основна задача цієї служби – це попередження вибухів на підприємстві і організація безпечного ведення робіт в газонебезпечних місцях. Фахівці цієї служби контролюють стан повітряного середовища при веденні робіт, а також беруть участь в ліквідації аварій.

Відповідно до СУОП кожний посадовець підприємства і його робітники мають обов'язки з охорони праці, які зафіксовані в посадових обов'язках фахівців і в інструкціях для робочих професій. В першу чергу власник підприємства повністю відповідає за стан охорони праці на підприємстві, а відповідно керівники структурних підрозділів підприємства – на своїх робочих ділянках.

1.1.11. КОМІСІЯ ІЗ ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІДПРИЄМСТВА

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону праці» на підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників в рішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія із питань охорони праці.

Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці (ст.. 16 Законну України 2Про охорону праці»).

Основні завдання і повноваження комісії з питань охорони праці мають відповідати НПАОП 0.00-4.09-07 «Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства», затвердженого наказом Держгірпромнагляду 21.03.2007 р. № 55, передбачає можливість її утворення при чисельності працюючих не менше 50 чоловік. Вона є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу і власника. Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний і персональний склад, терміни повноважень приймається трудовим колективом на загальному зборі (конференції). Вона формується на початках рівного представництва від власника і трудового колективу.

Основними задачами комісії є:

- захист законних прав і інтересів працівників в області охорони праці;

- підготовка на підставі аналізу стану безпеки і умов праці на виробництві, рекомендацій власнику і працівникам з профілактики виробничого травматизму і професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики в області охорони праці на виробництві;

- узгодження, шляхом двосторонніх консультацій, позицій сторін в дозволі практичних питань в області охорони праці з метою забезпечення поєднання інтересів держави, власника і трудового колективу, кожного працівника, попередження конфліктів;

- розробка пропозицій по включенню в колективний договір окремих питань з охорони праці і використовуванню засобів фонду охорони праці підприємства.

Комісія має право:

- звертатися до власника, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету з пропозиціями по регулюванню відносин в області охорони праці;

- створювати робочі групи з числа членів комісії для розробки злагоджених рішень з конкретних питань охорони праці із залученням в їх склад на договірній основі за погодженням сторін відповідних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;

- одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового комітету (комітетів) інформацію, необхідну для виконання функцій і завдань, передбачених Типовим положенням;

- встановлювати ступінь вини потерпілого в порядку, визначуваному трудовим колективом за уявленням власника і профспілкового комітету, при рішенні питання про розмір одноразової допомоги, якщо нещасний випадок відбувся унаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці і факт наявності його вини встановлено комісією по розслідуванню нещасних випадків;

- здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, забезпечення працюючих засобами колективного і індивідуального захисту, миючими і знешкоджуючими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою водою, станом використовування санітарно-побутових приміщень і ін.;

- знайомитися з будь-якими матеріалами з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;

- вільного доступу на всі ділянки виробництва і обговорення з працюючими питань охорони праці.

Комісія може делегувати своїх представників для участі: в дозволі спільно з представниками державного нагляду за охороною праці конфліктів, пов'язаних з відмовою працівників виконувати доручену роботу по мотивах небезпечної для його здоров'я (або життя) виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація; в обговоренні питань охорони праці власником і профспілковим комітетом або органом самоврядування трудового колективу (за узгодженням з цими органами).

Члени комісії виконують свої обов'язки, як правило, на суспільних початках. При залученні до окремих перевірок, проведенні навчання вони можуть звільнятися від основної роботи на передбачений колективним договором термін із збереженням за ними середнього заробітку.

Комісія здійснює свою діяльність на підставі планів, що розробляються на квартал, півріччя або рік. Рішення комісії оформляються протоколами і мають рекомендаційний характер, упроваджуються в життя наказами власника. При незгоді власника з рекомендаціями комісії він дає аргументовану відповідь. Комісія не менше одного разу на рік звітує про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу.