Варіант 2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА «КРОК»

КАФЕДРА ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНИХ МЕТОДІВ, СТАТИСТИКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФОРМАТИКИ

Методичні вказівки

Для виконання практичних робіт

З навчальної дисципліни

"Основи охорони праці"

Укладач – доцент Хрутьба В.О.

Київ – 2009

Зміст

Вступ. 4

Практична робота 1.Нормативно-правові питання охорони праці 5

Практична 2.Система управління охороною праці в галузі, її складові та функціонування. 11

Практична 3. Проблеми фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії у галузі 14

Практична 4. Проблеми безпеки праці та профілактики виробничого травматизму у галузі 17

Практична 5. Пожежна та електробезпека безпека у галузі. Вогнегасні засоби 19

Основна література. 21

Додаток. 23

Вступ

З економічного погляду, оволодіння знаннями в галузі охорони праці з їх подальшим застосуванням у практичній діяльності важливе тому, що погані умови праці значно позначаються на ефективності господарської діяльності. Так, через незадоволення умовами праці зростає плинність кадрів, що впливає на рівень продуктивності праці. Такий вплив відбувається за рахунок зменшення виробітку тієї частини працівників, які звільняються. Через власну байдужість до місця роботи, яке працівники збираються полишити, вони пригальмовують виробничу активність. На противагу їм інша частина працівників, що влаштовується на роботу, має низьку продуктивність, пов'язану із, так би мовити, етапом входження в новий колектив (тобто ознайомлення; колегами по спільній роботі, умовами та організацією праці, технологією). Отже, зменшення виробітку тих працівників, що звільняються, та тих, що влаштовуються, зменшують середній рівень продуктивності праці в цілому по підприємству.

Що стосується культури виробництва, то тут перш за все виокремлюємо як контекст його безпечного провадження, так і споживання вироблених ним результатів (продуктів, товарів, послуг). З культурологічних позицій "Охорона праці" - це лише аспект прояву загальної культури і виробничої зокрема. Культура виробництва (праці)

Власне, культура виробництва (прачтї) -це та площина (або з'єднувальний ланцюг), що дозволяє поєднати інтереси людини-працівника та людини-власника і в такій тісній співпраці досягати як власних (амбітних), так і спільних інтересів без заподіяння будь-якої шкоди один одному. Такий спільний погляд на охорону праці з позицій культури є зваженим компромісом між особистим та суспільним. Інший аспект виробничої культури - це технологічна культура. Вона має забезпечити використання таких технологій, які б забезпечували безпеку як у процесі виробництва продукту, так і в процесі його експлуатації (споживання), як для самої людини, так і довкілля. Розуміння цього не викликає сумніву ні у кого, оскільки не випадковий той факт, що більшість виробників, рекламуючи власні вироби, наголошують на їх екологічній безпеці як у процесі виготовлення, так і споживання. Для людини, якій властиві всі аспекти культури, в тому числі й виробничоц характерно працювати так, шо про неї кажуть: "працює і в працю душу вкладає". Безперечно, і сама праця і її результати заслуговують на повагу і визнання як суспільного блага.

Практична робота 1.Нормативно-правові питання охорони праці

Мета роботи. Ознайомитися з законами України, якіs регулюють питання охорони праці.

Завдання.

Згідно варіанту виписати окремо статті нижче приведених законів України

№ п/п	Назва документу
	Конституція України
	Кодекс законів про працю України
	ЗУ Про колективні договори і угоди
	ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища
	ЗУ Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення
	ЗУ Основи законодавства України про охорону здоров'я

Варіант 1

Стаття 2. Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Стаття 6. Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини;б) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;д) кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я; е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони здоров'я; Стаття 7. Підвищення екологічної культури суспільства і професійна підготовка спеціалістів забезпечуються загальною обов'язковою комплексною освітою та вихованням в галузі охорони навколишнього природного середовища, в тому числі в дошкільних дитячих закладах, в системі загальної середньої, професійної та вищої освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів. Екологічні знання є обов'язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів та призводить до впливу на стан навколишнього природного середовища. Спеціально визначені вищі та професійні навчальні заклади здійснюють підготовку спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням суспільних потреб. Стаття 17. На осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і ухиляються від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, або навмисно порушили строк, або не забезпечили роботу відповідної комісії у визначені сторонами строки, накладається штраф до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вони несуть також дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади. Стаття 18. Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити жителів міст та інших населених пунктів питною водою, кількість та якість якої повинні відповідати вимогам санітарних норм і державного стандарту. Виробничий контроль за якістю питної води в процесі її добування, обробки та у розподільних мережах здійснюють підприємства водопостачання. Вода відкритих водойм, що використовується для господарсько-питного водопостачання, купання, спортивних занять, організованого відпочинку, з лікувальною метою, а також вода водойм у межах населених пунктів повинна відповідати санітарним нормам. Стаття 21. Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Стаття 25. Інформація про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) - це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній форміОсновними джерелами такої інформації є дані моніторингу довкілля, кадастрів природних ресурсів, реєстри, автоматизовані бази даних, архіви, а також довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, окремими посадовими особами. Стаття 26. Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством. Стаття 27. В Україні встановлюються єдині санітарно-гігієнічні вимоги до планування і забудови населених пунктів; будівництва і експлуатації промислових та інших об'єктів; очистки і знешкодження промислових та комунально-побутових викидів, відходів і покидьків; утримання та використання жилих, виробничих і службових приміщень та територій, на яких вони розташовані; організації харчування і водопостачання населення; виробництва, застосування, зберігання, транспортування та захоронення радіоактивних, отруйних і сильнодіючих речовин; утримання і забою свійських та диких тварин, а також до іншої діяльності, що може загрожувати санітарно-епідемічному благополуччю територій і населених пунктів. Стаття 28. З метою забезпечення сприятливих для здоров'я умов праці, навчання, побуту та відпочинку, високого рівня працездатності, профілактики травматизму і професійних захворювань, отруєнь та відвернення іншої можливої шкоди для здоров'я встановлюються єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих та інших процесів, пов'язаних з діяльністю людей, а також до якості машин, обладнання, будівель, споживчих товарів та інших об'єктів, які можуть мати шкідливий вплив на здоров'я. Всі державні стандарти, технічні умови і промислові зразки обов'язково погоджуються з органами охорони здоров'я в порядку, встановленому законодавством. Стаття 42. В Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку. Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Стаття 153. У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це орган державного нагляду за охороною праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.

Варіант 2

Стаття 2. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Стаття 4. Громадяни мають право на:безпечні для здоров'я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище;участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів;відшкодування шкоди, завданої їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства;достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я, здоров'я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров'я та їх ступінь.Законодавством України громадянам можуть бути надані й інші права щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя. Стаття 6. Забороняється будь-яке втручання, яке може обмежити законні права працівників та їх представників або заборонити їх здійснення, з боку органів представницької і виконавчої влади та господарського управління, політичних партій, власників або уповноважених ними органів при укладенні та виконанні колективних договорів, угод.Не допускається ведення переговорів та укладення колективних договорів і угод від імені працівників організаціями або органами, які створені чи фінансуються власниками або уповноваженими ними органами, політичними партіями.У разі коли інтереси трудового колективу представляє профспілковий орган, інтереси власника або уповноваженого ним органу не можуть представляти особи, які є членами виборного органу цієї профспілки. Стаття 7. Кожний громадянин України має право на:а) безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище;б) участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань; в) участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

Стаття 10. Громадяни України зобов'язані:а) піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян;б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення;в) подавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які знаходяться у загрозливому для їх життя і здоров'я стані;

г) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.